
- •1. Предмет, метод та методологія науки "Історія держави та права зарубіжних країн".
- •2. Східна деспотія ( головні риси та особливості). Три головних відомства управління.
- •3. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за часів Хамураппі.
- •4. Загальна характериистика Законів царя Хамураппі, їх структура.
- •5. Правове становище вільних людей за Законами царя Хамураппі.
- •6. Злочин та покарання за Законами царя Хамураппі.
- •7. Державний устрій Давнього Эгипту.
- •8. Характеристика Давньоєгипетського права.
- •9. Характеристика Давньоєврейського права
- •10. Розподіл Давньоіндійського суспільства на варни. Характеристика дхарм для кожної варни.
- •11. Суспільний, державний лад Спарти.
- •12. Період військової демократії в Афінах.
- •13. Державний устрій Афін.
- •14. Реформи Солона в Афінах та їх наслідки.
- •15. Реформи Клісфена в Афінах та їх наслідки.
- •16. Публічні органи влади в Афінах.
- •17. Характеристика Афінського права
- •18. Елліністичні монархії.
- •19. Періодизація історії держави та права Давньоримської держави.
- •20. Патриції і Плебеї в Римі. Реформи Сервія Тулія.
- •21. Римські магістратури.
- •22. Народні збори в Давньому Римі республіканського періоду.
- •23. Принципат і Домінат у Давноьму Римі.
- •24. Періодизація історії Римського права.
- •25. Джерела Римського права древнього періоду.
- •26. Джерела Римського права у класичний період ( преторське право і право народів).
- •27. Джерела Римського права посткласичного періоду (Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).
- •28. Законодавство римських імператорів класичного періоду (едикти, рескрипти, декрети, мандати)
- •29. Діяльність юристів Риму у класичний період – найважливіші джерела розвитку Римського права.
- •30. Перша сецесія в Римі та її наслідки.
- •31. Право приватної власності за законами 12 таблиць.
- •32. Кодифікація Юстиніана у Візантії.
- •33. Особливості феодального права. (Рецепція римського права, міське право, канонічне право, королівське законодавство).
- •34. Ордалії та принцип Таліону у феодальному праві.
- •35. Особливості права земельної власності в феодальному праві.
- •36. Міське право в системі Середньовічного права.
- •37. Канонічне право в системі Середньовічного права.
- •38. Роль Римського права в формуванні феодального і буржуазного права Єкропейських стран.
- •39. Реформи Карла Мартелла у Франксьеій державі.
- •40. Державний устрій Франкської держави.
- •41. Походження Салічної Правди і її характеристика.
- •42. Злочин проти особистості (за Салічною Правдою).
- •43. Судовий процес у Франкській державі.
- •44. Імперія Карла Великого. Причини її розпаду.
- •45. Особливості джерел права в Англії.
- •46. Судова реформа Генріха іі в Англії після нормандського завоювання.
- •47. Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р. Та її основні положення.
- •48. Особливості судової системи феодальної Англії.
- •49. Утворення станово - представницької монархії в Англії.
- •50. Шлюбно-сімейне і спадкове право в Англії 16-17 ст. Майорат.
- •51. Утворення Давньоруської держави.
- •52. Державний устрій Київської Русі. Десятична та Двірцево-вотчинна система управління.
- •53. Соціальна структура населення у Київській Русі. Основні категорії феодально-залежного населення.
- •54. Державна діяльність Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
- •55. Правова система Київської Русі.
- •56. Злочини та покарання за «Руською Правдою».
- •57.Суд та процес за “Руською Правдою”.
- •58. Особливості суспільно-політичного та державного розвитку давньоруських земель в період феодальної роздробленості.
- •59.Соціальна структура та система державного управління Новгородської феодальної республіки.
- •60. Новгородська та Псковська судні грамоти (злочин та покарання)
- •62.Передумови та причини формування єдиної централізованої російської держави.
- •63. Особливості соціального та політичного розвитку давньоруських земель в часи монголо-татарської навали.
- •64. Державний устрій єдиної централізованої російської держави (Велике князівство Московське).
- •65. Розвиток правової системи в період формування єдиної централізованої держави в Росії. Судебники 1497 р. Та 1550 р.
- •66.Суд та процес за Судебниками 1497 р. Та 1550 р.
- •67.Державна діяльність Івана IV. Формування станово-представницької монархії в Росії.
- •68. Державне управління та місцеве врядування в період станово-представницької монархії в Росії. Земський Собор.
- •69. Розвиток російського феодального права у XVI-XVII ст
- •70.Соборне Уложення 1649 р. Загальна характеристика.
- •71. Злочин та покарання в Соборному Уложенні 1649 р.
- •72. Суд та процес в Московському царстві XVI-XVII ст.
- •73. Соціальне та правове становище селянства в Росії XIV-XVII ст.
- •74.Реформи державного управління Петра і.
- •75.Соціально-політичне та правове становище дворянства в Російській імперії в і половині xviiі ст.
- •76. Сенат та Синод в системі державного управління Російської імперії у xviiі ст.
- •77. Особливості розвитку російського права у xviiі ст..
- •78. Розвиток кримінального права в Росії у xviiі ст.
- •79.Розширення території Російської імперії у xviiі – поч. Хіх ст.
- •80.Епоха “двірцевих заколотів” в Російській імперії.
- •81. Політика “освіченого абсолютизму” Катерини іі.
- •82. Реформи державного управління Катерини іі.
- •83.“Жалувана грамота дворянству” 1785 р., “Жалувана грамота містам” 1785 р.
- •84.Державний устрій Російської імперії у іі пол. Xviiі ст.
26. Джерела Римського права у класичний період ( преторське право і право народів).
27. Джерела Римського права посткласичного періоду (Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).
Римське право виникло в глибині століть - тоді, коли Рим був ще маленькою громадою серед багатьох інших подібних же общин Середньої Італії. У цей час Римське право являло собою архаїчну систему, перейняту патріархальним і вузько локальних характером. Доля підготувала Риму велике майбутнє. Відповідно до цього змінювало свій характер і Римське право. У міру еволюції в ньому утворилися найважливіші принципи: недоторканність приватної власності, свобода особистості, свобода договору і заповітів, презумпція невинності, універсальність Римського права,.
Але в той же час відбувалася загибель античної цивілізації. Процес цей був тривалим і болісним. Панівною ідеологією стало християнство. Християни, пам'ятаючи про страшні страждання, які їм довелося випробувати від римської влади, не забарилися скористатися плодами своєї перемоги. Охоплені почуттям люті, помсти і натхненні ідеями все нищівного апокаліпсису, вони зруйнували останки античної культури. Так загинули багато их пам'ятників, в тому числі і по Римському праву, і їхні великі творці. Однак поступово неспокійний і жорстокий період пішов у минуле. Європейські народи переходили до більш-менш спокійного життя. Вторинне відкриття Римського права в Європі пов'язано з відродженням інтересу до античної культури, перш за все в Італії, а потім у решті Європи. Потреба в Римському праві в XI - XII ст. особливо стала відчуватися в Південній Франції і Північної Італії. Італія була єдиною Західної країною, що відчуває прямий вплив візантійського імператорського законодавства, яке формально було введено тут у 554 р. Практичне значення отримали лише Інституції, Кодекс Юстиніана і Новели, оскільки Дигести залишалися невідомі до кінця XI ст. У північній Італії ці досягнення втратили свій вплив незабаром після того, як вона відійшла під управління лангобардів. Разом з тим Римське право набуло значення важливою інтелектуальної сили.
Хоча в епоху Раннього Середньовіччя навчання Римському праву та його практичне застосування в країнах західної Європи різко скоротилося, тим не менш, насамперед церква пожвавила Римське право. Авторитет Римського права особливо в його Юстиніанових кодифікації зміцнився в Західній Європі завдяки церкві. Прагнучи зміцнити католицьку церкву та її організацію і поширити її вплив, Західне духовенство цілком усвідомлено використовувало Римське імператорське право. Використання Римського права католицької церквою особливо припадає на час правління римського папи Григорія VII.
В цей же час у Західній Європі розпочався поворот до відродження міського життя та інтенсивної міжнародної торгівлі. Особливо на Півночі Італії виникли впливові і процвітаючі міста. У Павії Римське право вивчалось в комбінації з ломбардским / Німецьким / правом. Равенна, яка залишалася під управлінням Візантії, зберегла традиції юстиніянова права. Однак ці школи ще не мали уявлення про Римської правовій системі. Одна з головних причин полягала в тому, що тоді ще не був відомий текст Дигест, хоча окремі пасажі їх цитувалися. Епохальна подія прийшло в кінці ХШ ст., коли повний рукопис Дигест була знайдена в Пізі. Всеосяжна систематизація римського права була проведена в 528-534 рр. н. е. за вказівкою візантійського імператора Юстиніана. Керівництво кодифікаційними роботами здійснював видатний юрист Трибоніан. Результатом роботи комісій було укладення ряду великих збірників римського права. На більш пізньому етапі історії права ці збірники почали виступати як єдиний Звід законів Юстиніана. 1 частину зводу становлять Інституції Юстиніана.
Вони були укладені подібних збірників класичних юристів, насамперед Гая. Інституції Юстиніана складалися з 4 книг. 1 книга присвячена праву і правовому становищу осіб, 2 - речам речовому праву, 3 - спадкуванню, договорам і зобов'язанням, 4 - деліктам і позовам. 2 частина Зводу Юстиніана становлять Дигести. Під час їх укладення були використані праці 39 юристів, близько 1, 5 тис. творів. Дигести містять 150 тис. фрагментів, найбільше з них цитат Ульпіана, Павла.
Дигести складаються з 50 книг, кожна із них поділяється на титули, а потім на фрагменти. 3 законод звід, укладений за вказівкою Юстиніана і під керівництвом Трибоніана-це Кодекс.
Кодекс охопив усі конституції імператорів, включаючи 4, 6 тис. конституцій. Кодекс Юстиніана складався з 12 книг, з яких 1, 9 - 12 були присвячені різним питанням публічного права, а книги 2 - 8- приватному праву. Кожна книга поділялася на титули, титули на параграфи. Кодифікація Юстиніана стала своєрідним підсумком усієї історії Римського права.