1. Визначте внесок о. Довженка у розвиток української художньої культури.

Унікальність творів О. Довженка трагічного періоду колективізації полягає у тому, що в них, з одного боку, віддзеркалилася "інерція" модерністських тенденцій Розстріляного Відродження, а з іншого - відчутний рух до канонів соцреалізму. На перший план виходять переважно соціальні проблеми, а водночас простежується й тяжіння до психологізму, з‘являються нові типи характерів, висвітлюються фактори впливу на їх формування.

Творчість О. Довженка вивчалась непослідовно, але спільними зусиллями вітчизняних і зарубіжних критиків і літературознавців удалося (особливо останнім часом) у загальних рисах окреслити літературний портрет видатного митця О. Довженка, здійснені спроби визначити місце його творчості в літературі I-ї третини XX ст., зокрема в історії української літератури. Та при всьому цьому відчувається потреба у всебічній, внутрішньо несуперечливій характеристиці художньої системи письма, її зв‘язків із явищами і тенденціями розвитку сучасної літератури.

1 Висвітліть гуманістичний характер творчості Феофана Прокоповича.

Однако специфика художественного творчества не может заключаться только в воспроизведении частного, единичного. И для Ф. Прокоповича специфической сущностью поэзии является не в меньшей степени воспроизведение общего. Вот почему поэт «должен принять в соображение прекрасное указание Аристотеля в его книгах «О поэтическом искусстве», а именно: в определенных отдельных лицах отмечать общие добродетели и пороки». Именно эта особенность поэзии ставит ее выше истории и во многом роднит с философией, так как «философия рассматривает вещи, взятые вообще, а не каждую в отдельности», правда, при определенном сходстве поэзии и философии отмечается их различие: «поэт, так же как и философ, наблюдает общие действия людей, но философ рассматривает их отвлеченно, без примеров», поэт же «высказывает свое гражданское учение, словно в некоем зеркале, в деяниях какого-либо героя и, восхваляя, ставит в пример прочим»

2. Охарактеризуйте культурні процеси в Україні після здобуття незалежності

На початку 90-х pp. в Україні утвердилося усвідомлення необхідності демократичних соціокультурних змін. 16 липня 1990 року Верховна Рада України прийняла "Декларацію про державний суверенітет України", а 24 серпня 1991 року - "Акт про державну незалежність України" 1 грудня того ж року рішення про незалежність було підтримане всеукраїнським референдумом.Після проголошення незалежності 24 серпня 1991 р. починається розбудова самостійної держави і проводиться формування власної культурної політики, спрямованої на забезпечення вільного розвитку національної культури та збереження культурної спадщини. У країні було створено правові, управлінсько-адміністративні та фінансово-господарські умови для збереження і подальшого розвитку наших культурних надбань. Держава активно формує законодавчу базу, яка могла б забезпечити розвиток культури та вільний доступ усіх громадян до її здобутків. Так, у 1992 р. Верховна Рада прийняла "Основи законодавства України про культуру",

де були задекларовані основні принципи державної політики в галузі культури, спрямовані на відродження і розвиток культури української нації та культури національних меншин, забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей, створення матеріальних та фінансових умов розвитку культури. В "Основах" зазначені пріоритети у розвитку культури, права і обов´язки громадян у сфері культури, регламентована діяльність у цій сфері, у тому числі професійна творча діяльність, міжнародні культурні зв´язки.

Проаналізуйте діяльність літературного угрупування «Руська трійця» та визначте його внесок у розвиток української культури

Виникнення «Руської трійці». («Руська трійця» — це нелегальний література ний гурток, організований 1834 р. у Львівській духовній семінарії.) Творчість Маркіяна Шашкевича. (М. Шашкевич — тонкий лірик, автор малих віршованих форм. У поезіях «О Наливайку» та «Хмельницького обступлення Львова» автор доводить, що неволя народу не вічна, проти неї слід боротися. Оповіданням «Олеся» Шашкевич поклав початок темі змалювання опришків в українській літературі.)

Діяльність Івана Вагилевича та Якова Головацького. (1833 року було укла­дено рукописну збірку «Син Русі», підготовлено до друку фольклорно-лі­тературну збірку «Зоря». Члени гуртка вивчали історію України, збирали фольклор, досліджували печери в Карпатах.)

Значення видання «Русалки Дністрової». (Вихід альманаху «Русалка Дні­стровая» започаткував літературне й загальнокультурне відродження За­хідної України. «Русалка Дністровая» підносила дух народу, зміцнювала віру, кликала до єднання українців.)

Перекладацька діяльність І. Вагилевича. (1836 р. 1. Вагилевич вперше пе­реклав українською мовою «Слово о полку Ігоревім».)