21 .Синтаксис писемної форми професійного спілкування. Типові помилки у синтаксисі писемної форми професійного спілкування.

Мова - це засіб спілкування, а воно, як правило, відбувається за допомогою слів. У свою чергу, слово не дає змоги висловити думку. Тільки речення несе повну інформацію. Писемна форма професійного спілкування відрізняється від інших стилів тим, що вона базується на об’єктивності, логічній послідовності, доказовості i т.д. В усній i писемній формах професійного спілкування мовні акценти повинні бути різними, усна форма мовлення передусім спирається на єдність з аудиторією або співрозмовником, зовнішня i внутрішня культура, так би мовити, „ззовнi”.

Синтаксис писемної форми вимагає дотримання нейтральності тону i чіткої композиції тексту. Для нього характерні такі ознаки:

1. Практично повна відсутність окличних i питальних речень.

2. Уживання непрямої мови.

3. Прямий порядок слів.

4. Переважання пасивних конструкцій (вони акцентують увагу на дії, яка

випливає з ситуації, а не на виконавцеві).

5. Найменування форм родового й орудного відмінків (забезпечення - кого? чим?)

Типові помилки в синтаксисі виникають при перенесенні синтаксичних особливостей російської мови на українську, а також при невмінні реалізувати основні вимоги до мови документа.

1. У межах одного речення змішування інфінітивних i номінативних речень.

2. Прямий переклад дієприкметникових зворотів теперішнього часу, які в українській мові перекладаються підрядними реченнями. (Пристрої за своїм призначенням поділяються на генеруючі i використовуючі електричну енергію. Краще: Пристрої поділяються на ті, які генерують i які використовують електричну енергію).

3. Зловживання дієприслівниковими зворотами на початку речення. (Керуючись постановою…, наказую… Краще: Згідно з постановою…).

4. Вибір прийменника під впливом російської мови. Наприклад: соответственно приказу - відповідно наказу. Треба: відповідно до наказу.

5. Використання спільного додатка при дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків: Ми повинні прагнути до вдосконалення i повного опануванняметодами (опанування - Ор. в., вдосконалення - Р.в.)

6. Заміна слів, відмінків або підміна прийменників під впливом російської мови.

Наприклад:

Завідувач - кого?, але завідуючий - чим?

Опанувати - що?, але оволодівати - чим?

Властивий - кому?, але характерний - для кого?

Оснований - на чому?, але заснований - ким?

7. Об’єднання тавтологічних словосполучень родових i видових понять, тобто нерозуміння суті однорідності. (Було закуплено нову апаратуру, прилади i пристрої)

22.Переклад і складання довідково-інформаційних документів.

Більша частина документів, що утворюється в організаціях та ті, що надходять до неї зовні, мають інформацію про фактичний стан справ у даній чи іншій організації. Інформація є підставою для складання розпорядчих документів чи може бути прийнята до увага.

Документи цієї групи можна поділити на 3 підгрупи:

- докладні, пояснювальні записки, посвідчення, розписки, акти, заяви;

- протокольні документи, стенограми, звіти;

- службові листи, телеграми, телефонограми.

Докладні пояснювальні та службові записки. Докладні, пояснювальні та службові записки - документи, які інформують про вже здійснивши сі явища і факти, виконані роботи, склавшуся ситуацію.

Записки в залежності від змісту можуть бути ініціативного, інформаційного або звітного характеру. З точки зору адресності розрізняють внутрішні доповідні записки (керівнику підприємства або підрозділу, де працює складач) та зовнішні - (керівнику вищої організації).

Пояснювальна записка, яка не виходить за межі установи оформлюється на бланку або на стандартному листу паперу формату А4 (підписує укладач). Якщо направляється за межі організації - оформляють на бланку та реєструють, підписується керівником.

Реквізити доповідної записки:

1. Посада, П. І. Б. керівника, на чиє ім'я адресується доповідна записка.

2. Найменування структурного підрозділу.

3. Посада, П. І. Б. автора доповідної записки.

4. Найменування документа.

5. По якому питанню укладена записка (заголовок до тексту).

6. Текст.

7. Перелік додатків,

8. Дата та місце укладання доповідної записки.

9. Підпис посадової особи, яка уклала записку.

10. Вихідний номер.

Пояснювальна та службова записки мають аналогічні реквізити.

Пояснювальні записки поділяються на дві групи:

1) документи, що супроводжують основний документ та пояснюють зміст його окремих положень (оформляються на загальному бланку установи);

2) з приводу ситуацій, випадків (оформляються на листах

бумаги, підписує виконувач).