Завдання до самопідготовки
Вивчити будову столярного верстака, розкласти інструменти.
Закріпити заготовки переднім притискним гвинтом і задньою притискною коробкою (за вказівкою вчителя).
1. Назвіть основні частини столярного верстака.
2. Як закріплюють заготовки на столярному верстаку?
Порядок виконання роботи:
1. Правильно одягни спецодяг:
- робочий одяг повинен відповідати зросту;
- стеж за тим. щоб робочий одяг був добре застебнений;
- заправ одяг повністю під халат або фартух;
- при необхідності одягни захисні окуляри.
2. Розклади на верстаку інструменти, які потрібні для роботи. На верстаку не повинно бути нічого зайвого.
3. Надійно закріплюй оброблювану заготовку притискними гвинтами верстака.
4. Під час пиляння не направляй полотно пилки пальцями, користуйся напрямними пристроями.
При струганні:
- правильно тримай інструмент;
- притримуй ніж струга рукою, налагоджуючи інструмент;
- для очищення струга користуйся дерев'яним клинком.
5. При довбанні і різанні деревини:
- працюючи стамескою тримай її обома руками;
- передавай стамеску (долото) ручкою вперед.
Після закінчення роботи:
Поклади інструменти на місце, установлене вчителем.
Прибери своє робоче місце, користуючись щіткою для змітання. Здувати стружку або змітати її рукою забороняється.
Загвинти притискні коробку і гвинт до зазору 2...5 мм.
Питання до самостійної роботи
1. Назвіть правила безпечної роботи столярним інструментом.
2. Як звільнити потерпілого від дії електричного струму і надати йому невідкладну медичну допомогу?
3. Назвіть основні правила пожежної безпеки
Звіт до роботи
1. Усна відповідь.
Практична робота №2 Вибір заготовок для виготовлення столярних виробів
Мета роботи: Набути умінь вибирати матеріали й напівфабрикати з деревини для виготовлення виробів (на прикладі стола журнального). Вибрати з наявних пиломатеріалів і напівфабрикатів необхідні матеріали для виготовлення стола журнального.
Знати:
- основні породи деревини, та їх властивості;
- вади деревини, що впливають на обробку та на якість виробів;
- види типових пиломатеріалів;
- напівфабрикати з деревини та їх види;
Вміти:
- розрізняти основні породи деревини та напівфабрикати;
- класифікувати вади деревини, що впливають на обробку та на якість виробів;
- підбирати матеріал для виробу орієнтуючись на його властивості;
Обладнання та матеріали: Стіл журнальний, дошки і бруски різних порід деревини, струганий шпон, заготовки з деревостружкових плит.
Короткі теоретичні відомості.
Рис. 1. Лісо- і пиломатеріали, використовувані при будівництві:
а – пластина; б – двухкантный брус; в – необрізна дошка; г – четвертина; д – четырехкантный брус із обзолом; е – напівобрізна дошка з обзолом; ж – чистообрезной брус; з – обапіл; і – обрізна дошка; до – стругані шпунтовані дошки: 1,2 – обзол, 3 – пласть; 4 – ребро.
Види пиломатеріалів. Пиломатеріали одержують розпилюванням круглих лісоматеріалів на лісопильних рамах.
Розпилювання колод на лісопильній рамі здійснюється за один або два проходи. Залежно від цього отримують різні пиломатеріали. Найбільш поширені – дошки, бруски і бруси.
Круглі лісоматеріали – це очищені від сучків, а часто і від кори відрізки стовбурів дерев, призначені для використання у промисловості та будівництві.
Розміри круглих лісоматеріалів записують двома числами і знаком множення між ними. Наприклад, 6,5x18. Перше число означає довжину матеріалу в метрах, друге – середній діаметр у сантиметрах. Круглі лісоматеріали мають довжину від 3 до 6,5 м.
Дошки – пиломатеріали завтовшки до 100 мм та завширшки понад подвійну товщину.
Бруски – пиломатеріали завтовшки до 100 мм та завширшки, не більшою за подвійну товщину.
Бруси – пиломатеріали завтовшки та завширшки 100 мм і більше.
У пиломатеріалів розрізняють такі елементи (рис. 2).
Рис. 2 Елементи пиломатеріалів
– пласть – поверхня будь-яка з двох протилежних ширших поверхонь пиломатеріалу, а також будь-яка поверхня пиломатеріалу з квадратним перерізом;
– крайка – будь-яка з двох протилежних вужчих поверхонь обрізного пиломатеріалу;
– торець – кінцевий поперечний переріз пиломатеріалу;
– ребро – лінія перетину двох суміжних поверхонь пиломатеріалу.
Дошки і бруски поділяють на необрізані (крайки не пропиляні), односторонньо обрізні (одна пропиляна крайка), обрізні (обидві крайки пропиляні по всій довжині).
За кількістю пропиляних сторін бруси поділяють на двох кантові, три-кантові і чотири кантові.
Заготовками з деревини називають пиломатеріали, що відповідають розмірам деталей виробу із припусками на всихання і обробку.
Заготовки поділяють на:
пиляні – виготовлені пилянням;
клеєні – виготовлені склеюванням кількох більш дрібних заготовок;
калібровані – висушені і оброблені до заданого розміру.
Вади деревини. Відхилення від нормальної будови й пошкодження деревини, що погіршують її фізико-механічні властивості, прийнято називати вадами. Із великої кількості вад, найчастіше зустрічаються такі: сучки, пошкодження комахами, грибні ураження (див. сторінку З обкладинки).
Сучки – це основи гілок, що містяться в деревині стовбура. Деревина сучків темніша і має самостійну систему річних шарів. Різновидність сучків дуже велика. їх поділяють за формою розрізу, за ступенем зростання з деревиною та станом деревини.
Рис. 3. Різновиди сучків: а – круглий; б – овальний; в – продовгуватий; г – реброві; д – пластеві; е – кромочні; ж – реброві; з – сшивні; и – группові; к – розгалужені
Сучки порушують однорідність будови, а іноді і цілісність деревини, утруднюють механічну обробку.
Механічну обробку деревини утруднює і завилькуватість (звивисте або безладне розміщення волокон деревини).
Рис.4 Тріщини: I – пластеві; II – кромочні; III – торцові; а – метикові; б – морозні; в – усушки; г – відхлупні.
Пошкодження комахами. Комахи пошкоджують переважно свіжозрубані лісоматеріали. Сукупність ходів і отворів, зроблених у деревині комахами та їх личинками, називають червоточиною. Червоточина спостерігається на поверхні деревини у вигляді борозенок і канавок. Вона погіршує механічні властивості деревини.
Грибні ураження. Деревина, уражена грибами і бактеріями, змінює свій колір і гниє. До грибних уражень відносять: гниль, плісень, синяву, побуріння та інші.
Така вада, як плісень, не допускається, наприклад, при виготовленні тари для зберігання продуктів харчування.
Покоробленність. Виникає в наслідок усушки матеріалу, неправильного зберігання, не правильних режимів сушіння. Значно ускладнює роботу з матеріалом.
Рис. 5. Покоробленість: а – проста по пласті; б – складна повздовжня по пласті; в – повздовжня по кромкі; г – поперечна; д – крилатість; a1 – а6 – стріли прогнутості.
Напівфабрикати з деревини. Широке застосування в деревообробній промисловості має шпон і фанера.
Рис. 6. Лущений шпон
Шпон – тонкий листовий деревний матеріал, одержаний струганням брусів (струганий шпон) або лущенням колоди (лущений шпон).
Струганий шпон виготовляють з дуба, бука, горіха, клена, ясена, червоного дерева та інших порід, які мають красиву текстуру і використовують як личкувальний матеріал. Струганий шпон виготовляється завтовшки від 0,5 мм до 1,5 мм, завширшки від 80 мм і більше, завдовжки від 400 мм до 3000 мм.
Лущений шпон використовується для виготовлення фанери і як личкувальний (облицювальний) матеріал. Виготовляють його з деревини берези, бука, липи, сосни, модрини та інших порід. Розміри шпону: довжина – 800...2500 мм, ширина – 150...200 мм, товщина – 0,35...4,0 мм.
Рис. 7. Фанера різної товщини.
Фанеру виготовляють склеюванням між собою трьох або більше листів лущеного шпону так, щоб напрям волокон у суміжних листах був взаємно перпендикулярним. Фанеру виготовляють завтовшки від 1,5 мм до 18 мм, завдовжки і завширшки від 725 мм до 2 440 мм. Довжина листа фанери визначається за напрямом волокон зовнішніх шарів шпону.
Фанера має ряд переваг порівняно з пиломатеріалами: мало жолобиться; менше розтріскується; має великі розміри, що спрощує виготовлення широких і порівняно тонких деталей.
Рис 8. Деревостружкові плити (ДСП)
У виробництві меблів, а також у будівництві усе ширше використовують плитні матеріали: деревостружкові і деревоволокнисті плити.
Процес виробництва деревостружкових плит (ДСП) проходить наступним чином. Стружку та інші відходи від деревообробки подають у цех виготовлення плит. Відходи великих розмірів подрібнюють. Заготовлену стружку сортують за розмірами на вібраційних ситах, пил і дріб'язок відправляють у котельню для спалювання, великі тріски на повторне подрібнення, а відсортовану стружку – у сушарню. У сушарні стружку висушують до вологості 4% – 6%, після чого вона надходить у змішувач, де перемішується з в'яжучим матеріалом.
За допомогою вібраторів на стальній плиті формують шар з підготовленої маси, який надходить у гарячий прес, де під впливом тепла (135... 140 °С) й тиску утворюється ДСП. Вийняті з преса плити витримують 5-10 діб на складі у стосах, щоб вони рівномірно охололи. Готові плити обрізують до потрібного розміру.
Рис. 9. Деревоволокнисті плити (ДВП)
ДВП плити виготовляють з деревини, подрібненої до волокон та спеціальних добавок. Волокна деревини під дією великого тиску й високої температури спресовуються в однорідний матеріал.
Рис. 10. МДФ плити (деревоволокнисті плити середньої щільності)
МДФ плити виготовлені за тією ж технологією що й ДВП плити, але мають підвищену твердість,міцність та вологостійкість. Використовуються для виготовлення меблів та ламінованих підлог.
Рис 11. Плити OSB (орієнтовано направлена стружка)
Останнім часом набули широкого використання плити виготовлені за канадською технологією. Вони мають істотні переваги над вищезгаданими: не коробляться, мають значно вищу вологостійкість (OSB 3). Виготовляються з щепленої несортової деревини,та мають три шари ( напрям стружки у середньому шарі перпендикулярний верхньому та нижньому). Склеюються під тиском за допомогою формальдегідних смол,але в порівнянні з плитами ДСП мають набагато менший їх вміст (2-3 %). Ззовні плити оброблюються технічними парафінами. Розміри плит регламентуються двома стандартами-європейськими (1250Х2500 мм) та Північно-Американськими (1220Х2440 мм).
Рис. 12. Меблевий щит.
Виготовляється шляхом склеювання масиву деревини, с подальшим шліфуванням та калібруванням в розмір. Найбільш екологічно чистий напівфабрикат з деревини. Використовується переважно в меблевому виробництві.