Порядок виконання роботи
До роботи допускаються особи які пройшли інструктаж з техніки безпеки,ознайомилися з прийомами безпечної роботи,склали звіт в усній формі викладачу або учбовому майстру та розписалися в журналі з техніки безпеки Практичну роботу на верстаті можна починати після вивчення його призначення, пристрою, освоєння наладки і правил техніки безпеки. Технічна наладка верстата проводиться на початку навчання студентів в майстернях по механічній обробці деревини.
Рукоятки напилків мають декілька різновидів. Студенти можуть вибрати одну з цих форм. Вивчивши креслення, технологічну карту, технічні умови, готують заготівку. Деревина для рукоятки повинна відповідати технічним умовам. Заготівку отримують розкроем сухої дошки на бруски квадратного перетину з припуском по довжині 30... 40 мм і по товщині до 5 мм. Особливу увагу треба звернути на торці заготовки, які не повинні мати тріщин, оскільки вони збільшуються при установці заготівки в центрах верстата, і під час роботи вона може вилетіти і травмувати.
Заготівку квадратного перетину готують так. На торцях проводять олівцем дві діагоналі і знаходять центр її обертання.
Рис. 10. Знаходження центрів.
Потім на одному з торців роблять пропил глибиною 3-5мм,на іншому торці роблять заглиблення керном та змащують його.
Рис. 11. Підготовка до установки в верстат.
Уздовж ребер стружуть бруски так, щоб надати їм форму восьмигранника або близьку до цилиндрической (див. технологічну карту). Заготівку кріплять тризубцем і центром задньої бабки. Для цього закріплюють задню бабку, обертаючи маховичок пінолі, затискають заготівку центром і стопорять його рукояткою. Після установки перевіряють люфт, і, якщо він є, його усувають за допомогою центру задньої бабки. Після 2 ... 3 хв роботи треба зупинити верстат і перевірити кріплення заготівки, оскільки в перші хвилини швидко розробляється поглиблення з боку центру задньої бабки Особливо це відноситься до деревини м'яких порід.
Рис. 12. Установка заготовки та перевірка на холостому ходу.
Установивши заготовку обов’язково проверніть деталь вручну виключаючи доторкання до підручника, після чого перевірте її обертання на холостому ходу верстата.
Рис. 13. Підрізання торців загатовки
Перед роботою обов’язково одягніть окуляри чи опустіть захисний екран, приведіть робочий одяг до ладу, виключаючи намотування його на робочий вал верстата.
Робочу частину заготовки краще підрізати з обох боків. Це попередить її розколювання та викидання з верстата під час роботи.
Рис. 14. Чорнове точіння
Чорнове точіння виконується увігнутою стамескою – реером.
Рис. 15. Розмічання заготовки.
Провертаючи заготовку рукою нанесіть лінії розмічання на заготовку. Далі, сплануйте з якого елементу починати точіння але не забувайте сама тонка ділянка точиться останньою, інакше можна втратити жорсткість деталі.
Рис. 16. Підрізування окремих ділянок.
Виконайте підрізання ділянок заготовки та від торцюйте в необхідних місцях. Обовязково розширюйте підрізання до необхідної глибини.
Перш ніж виточити кулю, заготовку відторцьовують таким чином щоб на деталі залишився циліндр рівний довжині або діаметру кулі.
Переходимо до чистового точіння. Для його виконання необхідно відпрацювати певні навички, та навчитися саме точити а не скоблити заготовку.
Рис. 17. Чистове точіння.
Прохід за проходом знімайте рівномірно стружку до отримання необхідного діаметру. Різець при цьому необхідно рухати рівномірно, та під певним кутом до деталі та заготовки не змінюючи його положення.
Рис. 18. Положення різця при осьовому точінні.
Стружка знімається центральною частиною леза або його нижньою частиною (п’яткою). Тримати різець необхідно впевнено і жорстко, притискуючи як до заготовки так і до підручника, та рухаючи паралельно осі обертання заготовки.
Рис. 19. Місце контакту різця та заготовки.
Червоною крапкою позначене місце контакту різця та заготовки при виконанні циліндричних поверхонь. При виготовленні увігнутих, опуклих або конічних поверхонь місце контакту змінюється в кожному випадку.
Рис. 20. Етапи виготовлення заокруглення на заготовці.
Поетапно виконуйте точіння окремих елементів деталі до водячи до необхідних розмірів та форми. При виточуванні опуклих частин деталі різець необхідно тримати дуже міцно, прижимаючи як до деталі так і до підручника. При неправильному положенні леза, різець неминуче зірветься та пошкодить поверхню по гвинтовій лінії (спіралі).
Якщо ви не впевнені в своїх навичках, перейдіть до точіння носком мейселя, або взагалі до роботи реером. При цьому поверхня буде більш шорсткою, але це легко виправити шліфпапіром.
Різець мейсель (косяк) має двохбічне загострення і працює в будь-якому напрямі. Дуже важливо навчитися точити як з лівою так і правою рукою.
Найскладнішою роботою при точінні є виготовлення опуклих поверхонь та куль. Головним правилом при виконанні цих робіт є точіння з більшого діаметру на менший. Положення різця у верхній частині кулі та нижній різні. У верхній частині ріжуча кромка майже паралельна осі обертання, а у нижній, майже перпендикулярна їй.
При найменшій помилці різець виходить з під контролю та псує поверхню по спіральній лінії.
Рис. 21. Положення та рух різця при виконанні опуклих поверхонь та куль.