Менеджмент як наука і мистецтво. Основні категорії менеджменту.

Менеджмент – це вміння досягати поставленої мети, використовуючи працю, інтелект , мотиви поведінки інших людей (М.П.Фолет). Це процес, що складається із функцій: планування, організації, мотивації,контролюУправління . Категорії менеджменту - це найбільш загальні і фундаментальні поняття, що відображають істотні властивості і стійкі відносини в процесах управління організації. Функції м - це напрямки управлінської діяльності. Метод м – способи і прийоми впливу керуючої сис­теми на керовану. Принцип менеджменту - це правила, основні керівні ідеї, норми поведінки і орієнтири діяльності управлінського персоналу. Закон - суттєві, усталені, повторювані відношення між явищами у природі й суспільстві. Якщо закон виражає внутрішні суттєві зв´язки явищ, то закономірності - це частковий вияв його дії. Закономірності управління відбивають взаємозв´язки різних елементів, що повторюються. Предмет менеджменту - вивчення законів і закономірностей . Менеджмент-наука : 1)   об'єкт дослідження (організація, управлінські відносини); 2)   специфічні методи дослідження:Об'єкт управління :ВХОДИ СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ:СУБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ (командна інформація)   ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ (управлінська дія)  ВИХОДИ Суб´єкт управління повинен: свідомо визначати цілі; вибирати засоби досягнення прийнятих цілей; реєстрація досягнення цілі; здійснювати процес управління.  Менеджмент – наука, мистецтво. Ефективний менеджер=Теорія+Практичні навички і досвід+ Талант організатора. Менеджмент - це мистецтво, оскільки ухвалення управлінських рішень відбувається в умовах дії безлічі чинників зовнішнього і внутрішнього середовища складного і динамічного об'єкту управління.  

Організації та їх загальні характеристики.

Менеджмент - наука, яка має власний об’єкт дослідження – організаці: група людей із загальними цілями.

1)Формальна організація – група людей,діяльність яких свідомо координується для досягнення встановленої мети. наявність щонайменше двох осіб, яку вважають себе частинкою цієї групи; спільна мета; наявність членів групи, котрі навмисно працюють разом, щоб досягти значущої мети; свідома координація дій; залежність від зовнішнього середовища; необхідність перетворення ресурсів. 2) Неформальна організація – група людей, що характеризується регулярною взаємодією, існують у всіх формальних організаціях, за винятком невеликих. Причини, що спонукають вступати людей в неформальні відносини: 1) почуття приналежності 2) взаємодопомога; 3) захист: сила – в єдності; 4) спілкування; 5) симпатія. Характеристики неформальних організацій: 1) соц. 2) опір змінам 3) неформальні лідери. Загальні характеристики організацій: 1) ресурси: праця, земля,капітал,інформація,технологія, трудові ресурси; 2)поділ праці (горизонтальний-поділ усієї роботи на складові частини, Функціональний РП РП по товарно-галузевоюознакою РП за просторовою Кваліфікаційний РП. вертикальний – відділяє роботу по координації дій від самих дій і реалізується шляхом утворення 3 рівнів управління). Рівні управління: LOW management (нижчий рівень)- оперативні рішення. Middle management – тактичні рішення. TOP management –стратегічні рішення. 3) залежність від зовнішнього і внутрішнього середовища.4) необхідність в управлінні.економічні функції: задоволення потреб,впровадження досягнень НТП; забезпечення конкурентоспроможності, створення необхідного і додаткового прибутку.

3. Методи, принципи, закони і закономірності менеджменту.

26. Сутність та класифікація методів менеджменту.

Менеджмент – це вміння досягати поставленої мети, використовуючи працю, інтелект , мотиви поведінки інших людей. Для досягнення цієї мети застосовується су­купність функцій, принципів, методів.

Методи менеджменту – способи і прийоми впливу керуючої сис­теми на керовану.

1. За напрямком впливу на керований об'єкт: –прямого впливу –непрямого впливу .

2. За способом врахування інтересів працівників: –матеріального впливу–владного впливу–морального впливу.

3. За формою впливу: – кількісні (калькуляції, кошториси, бюджет тощо); – якісні (вказівки, інструкції тощо).

4. За характером впливу: -- Економічні методи у (економічні пла­ни, економічні стимули та бюджет)- Технологічні методи - Соціально-психологічні методи - Адміністративні методи менеджменту. Недолік -в орієнтації на досягнення заданої результативності, а не на її зростання, заохочуванні ви­конання, а не ініціативи.Способи впливу: а) організаційні закони, поло­ження, статути, укази тощо. б) розпорядчі –усунення недоліків, відхилень, реалізуються: накази; розпорядження. в) дисциплінарні – використовують у конкретних ситуаціях, реалізуючи їх через зауваження, догани, пере­міщення посадових осіб, звільнення тощо.

Принципи - це правила, основні керівні ідеї, норми поведінки і орієнтири діяльності управлінського персоналу:- оптимального поєднання централізації і децентралізації в управлінні; -поєднання державного регулювання і господарської самостійності в управлінні; - оптимального поєднання політичного і господарського керівництва; -принцип поєднання інтересів індивіда і цілей організації; -принцип поєднання права господаря і участі робітників в управлінні (принцип демократії); -принцип оптимального поєднання галузевого і територіального підходів до управління; -дисципліна; -стабільність робочого місця для персоналу; -винагорода персоналу; -науковий підхід до управління.

Закон - суттєві, усталені, повторювані відношення між явищами у природі й суспільстві. Закономірності управління відбивають обґєктивно існуючі, істотні взаємозвґязки різних. Умовно З поділяються на дві групи ♦  які виявляються в статиці (структурах): Закон композиції - погодження цілей організації.Закон пропорційності Закон онтогенезу- фази життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання.♦  які виявляються в динаміці (процесах). Закони синергії .Інформованості . Закон єдності аналізу і синтезу+ек.

Якщо закон виражає внутрішні суттєві зв´язки явищ, то закономірності - це частковий вияв його дії.

1) єдність системи управління виробництвом- 2) пропорційність виробництва і управління- 3) централізація і децентралізація управління 4) співвідносність керуючої і керованої систем 5) відповідності соціального змісту управління формам власності на засоби виробництва  6) Ефективність свідомого управління. 7)Закономірність співвідношення керуючої і керованої систем 8)  посилення процесів поділу і кооперації праці в управлінні 10) поширеності контролю. Відповідність організації та управління стану розвитку суспільства Диверсифікація виробництва та управління-в освоєнні нових галузей і сфер, демократизація управління.