33. Типи перспективних та наявних вільних економічних зон України.

Вільна економічна зона — це територія, на якій встановлюються особливий режим і особливі пільгові умови господарської діяльності іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями, а також вітчизняних підприємств і громадян.

До вільних економічних зон варто відносити і зони експортного виробництва, і вільні митні зони.

Більше всього їх було створено у Швейцарії (26), Іспанії (22), Італії (II), у Франції (10), у Фінляндії (7), ФРН (6).

Відомо, що до революції в Одесі, існували "порти франко" — вільні митні зони. При всій розмаїтості в основному створені зони можна звести до декількох основних типів: митної, зони експортного виробництва і комплексної (найбільш успішний приклад останньої дає зона навколо ірландського аеропорту Шеннона, аналогічна зона була створена в Японії на острові Окінава). У КНР і в деяких інших країнах були створені технологічні зони. Світовий досвід свідчив про те, що для створення зони потрібно наявність ряду факторів. До їхнього числа наші економісти віднесли наступні:

зв'язок з міжнародними ринками (транспортні і телекомунікаційні можливості);

ступінь розвитку інфраструктури, у тому числі ділової інфраструктури (банківське і страхове обслуговування, експедиторські, інформаційні й інші служби, біржі і т.п.);

У АРКрим проробляється проект створення в Керчі вільної економ. зони, а також можливість створення такої зони у всій Республіці, що буде тісно зв'язана не тільки з Україною,але і з Росією.Так, плану-валося вільне звертання в зоні російської валюти.Парламент АРКрим проголосив створення в цій зоні загального відкритого режиму. Це підтверджено Указом Президента України від 23 червня 1993 р.

34.Економічне районування як засіб просторової організації продуктивних сил.

Економічний район – це цілісна складна територіальна економічна система, яка є нерозривною ланкою та важливою складовою господарського комплексу України, виконує певну фун-ю в межах національного простору та якому властиві такі ознаки: спеціалізація і комплексність гос-ва.

Економічне районування-науково обгрунтований поділ території країни на економічні райони, що склалися історично або у процесі розвитку ПС на основі суспільного поділу праці. Воно сприяє раціональній тери-ій орга-ії госп-ва. Разом з тим спеціалізація екон-их районів, як і спецалізація у ви-ві взагалі, сприяє економії сусп-ої праці. Система ек-го районування відображує тери-ий поділ праці, тому районоутворення є важливою умовою регіо-го управління госп-вом. Раціональна тери-на орга-ія ПС в ек-их районах сприяє більш повному використанню природних, труд-их і мате-их ресурсів, підвищенню ефективності ви-ва в усіх тери-их ланках країни. Завдання економічного районування на сучасному етапі зводиться до виявлення на тери-ії країни науково обгрунтованих госп-их комплексів.

За ознакою безперервності охоплення території виділяють райони індивідуальні та типологічні.

За принципом виділення розрізняють райони однорідні і вузлові.