1)Рецісійний розрив. Інфляційний розрив.

Рівновага в економіці може забезпечуватись в умовах повної чи неповної зайнятості, на інфляційній осноі або на основі стабільних цін. Це залежить від співвідношенням між сукупними видатками та потенційним ВВП. Ідеальним є такий варіант, коли сукупні видатки дорівнюють потенційному ВВП. Проте, як правило, сукупних видатків або не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, або вони є надмірними щодо потенційного ВВП.

Перший варіант спостерігається в умовах

неповної зайнятості. Якщо за цих умов сукупних видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив. Потенційному ВВП (Yp) відповідають видатки на рівні Е2. Але фактично економіка витрачає Е1, що менше Е2. Тому фактичний ВВП менший потенційного ВВП: Y<Yp. Це яивще дістало назву рецесійний розрив.

Графічно рецесійний розрив – відстань по вертикалі між лініями Е1 та Е2. Кількісно рецесійний розрив – величина, на яку автономін видатки мали б зрости, щоб забезпечити збільшення фактичного ВВП до потенційного рівня без зростання цін. Підрахувати в кількісному вигляді можна за допомогою формули:

Рівновага в економіці може забезпечуватись в умовах повної чи неповної зайнятості, на інфляційній осноі або на основі стабільних цін. Це залежить від співвідношенням між сукупними видатками та потенційним ВВП. Ідеальним є такий варіант, коли сукупні видатки дорівнюють потенційному ВВП. Проте, як правило, сукупних видатків або не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, або вони є надмірними щодо потенційного ВВП.

2-й варіант має місце в умовах повної зайнятості. Якщо за цих умов сукупні видатки є надмірними порівняно з потенційним ВВП. то в економіці виникає інфляційний розрив.

Згідно з мал. при закупівлі ВВП на потенційному рівні економіка має здійснювати видатки на рівні Е₂. Але насправді її видатки становлять Е₁, що більше за Е₂. Унаслідок цього фактичний ВВП номінально перевищує потенційний ВВП: Yⁿ>Yp. Ця явище дістало назву „інфляційний розрив”. Графічно інфляційний розрив – величина, на яку автономіні видатки мали б скоротитися, щоб забезпечити зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня лише за рахунок зниження цін. Для його кількісного визначення можна вивести таку формулу:

2) Вплив держави на параметри економічної рівноваги: трансформація приватного споживання та заощадження; державні та національні заощадження, моделі економічної рівноваги

Модель „видатки-випуск”. В умовах приватної економіки ВВП визначався як Y=C+I. З появою держави, формула трансформується: Y = C + I + G. Трансформується також і споживання. З появою держави, з’являються податки та іншівідрахування державі, але додаються державні трансферти. Трансформується функція споживання. Оскільки податки переважають трансферти, то у підсумку наявний дохід зменшується на величину чистих податків. Отже, поява поадтків та трансфертів зменшує споживанняза будь-якого рівня доходу.

Модель „вилучення-ін’єкції”. В умовах відсутності держави економічна рівновага за им методом визначається як тотожність між приватними заощадженнями та інвестиціями. З урахуванням держави вилучення доповнюються чистими податками, а ін’єкції – державними закупівлями. Унаслідок цього формула економічної рівноваги набуває вигляду: .

Одночасно трансформуються заощадження. З появою держави в економічному кругообігу приватні заощадження зменшуються на величину вилучень у формі чистих податків: S = Y-T-C. Але на противагу цьому виникають державні заощадження, які згідно із зігальним принципом визначаються як різниця між доходаим держави у формі чистих податків та державним споживанням: . Крім того, з’являються державні інвестиції (Ig), які разом із державним споживанням формують державні закупки: .