1. Філософські до нього відноситься (значна роль рівня філософських методів):

• матеріалістичний - основа – категорія економічного базису, право – надбудова над еколомікою,

• метафізичний – право досліджується в статиці,

• синергетичний – має основою самоорганізацію, яка відбувається через постійну зміну хаосу та порядку,

• аксіологічний (ідеологічний) - спирається на ілеї, цінності, дає можливість з’ясувати якості та можливості явищ та процесів, ідеї та спонукання у вигляді норм та ідеалів,

• феноменологічний – ґрунтується на пізнавальному досліді, дослідєукться нормативні структури, не реальні, а феномени свідомості, описуються і показуються як здійснюється їх конструктування. Правова система – теж утворення нашої свідомості, яке показує все через множину зв’язків, задача судді – розпізнання, що здійснюється на рівні інтуїції,

• герменевтичний – на вченні про способи тлумачення нормативних текстів, входження в герменевтичне коло – коли для розуміння цілого необхідно зрозуміти окремі частини,

• комунікативний – на розуміння права як засобу взаємодії осіб, що виражається через певне поняття та існує в системі форм права та держави, легітимація права відповідно до ціннісних стандартів (в РФ цей підхід застосовує Поляков), взаємодія суб’єктів ПВ з правами та обов’язками,

• антропологічнй - досліджується поняття прав людини, досліджується поняття традицій, ритуалів,

2. Суспільно – наукові (науковий та соціологічний рівень):

• функціонально – інструментальний - на характеристиці взаємовпливу держави, права, право – це ПВ, що пов1язано із іншими відносинами, здійснення впливу з боку права за допомогою інструментів (заборон, дозволів, заохочень),

• праксіологічний (діяльнісний) – за основу категорію предметної діяльності людини, групи, соціуму. Діяльність – форма правової активності, що характеризує здатність людини бути причиною змін у державно - правовому бутті, це підхід пов’язаний із відродженням епістему Аристотеля,

• інформаційний – інформація – основа та зміст державно – правових явищ процесів, теорія інформації, специфіка прояву катих законодмурностей в джрвно – правових явищах,

• соціокультурний підхід – право - соціокультурний феномен, є культурною репродук, право – культурна цінність.

Тема: Методологія основних типів праворозуміння

підхід від типу праворозуміння.

Типи зачіпають онтологічні та гносеологічні засади – саме тому це типи, а не підходи, пов’язано із значенням цих підходів для визначення методів, а в рамках цих типів виділяти метод як складову.

Пізнавальна закономірність, пов’язана із онтологічним розумінням права, вид пізнання, пов’язана із певними методами дослідження,

праворозуміння – є необхідність розуміння природи права – виникає к. 19 – поч. 20 ст. Момент кризи класичного типу раціональності – крім основного підходу з’являються і вошв типи. В рамках підходу роз’яснюють саму природу, праворозуміння - це проблема феноменології права, коли з’являється феноменологія, тобі і з’являється праворозуміння, але підходи закладаються раніше.

1 Напрям становиться на положення позитивізму, 2 інші і – відображають альтернативну.

Позитивізм має в основі поняття права, що дається через форму (норму) права, досліджує право як воно є (норма права). Генз Кельзен – нормативний позитивізм – доктрина радянського періоду - вузький підхід до праворозуміння з класових позицій, в період перебудови вихід на широкий підхід,

філософія права – зараз охоплює і філософію позитивізму, і соціологію права, але нині – у вузькому розумінні – школа відродженого природного права, (правовий ідеал)

соціологічно – правовий підхід – основа – розуміння сутності права, поняття правовідносини (Лейст), (конкретні відносини).

інтегративний – намагається поєднати ці підходи. намагання вийти на синтез (Тарасов). Інтегративне праворозуміння – робиться із різних засад, є спроби просто поєднати (виходячи із доктрини радянського права, але при цьому не міняється методологія – Марченко - визначення права – звичайне поєднання, не змінюючи природи праворозуміння; Чеснов, Поляков – намагання вийти на розуміння права із некласичних типів раціональності (до яких належить феноменологія, герменевтика, антропологія, філософія права). Теорія комунікацій Полякова – спроба вийти на таке розуміння.

1. 2 фундаментальні – позитивізм (Нерсесянц – легізм і школа природного права (нині школа відродженого природного права) розроблена Кантом – ним закінчується філософія старої школи природного права була піддана критика з точки зору історизму, що зводилась до:

2. стара школа використовувала старі конструкції, які не забувались на фактах, це були голі факти, позбавлені історичного змісту, це пов’язувалось із духом нації,

3. з позицій конкретного, національного була дана критика універсального та загального. Школа природного права давала універсальні позиції, то школа природного права давала такі прикладі із позицій конкретного, за основу позицій - римське право, Пухта, Савіньї, Гуго Гроцій – довели, що ці конструкції - голі., вони дослідили реальні факти.

4. історична школа була проти побудови теоретичних конструкцій, ця школа вказала на різноманітні джерела 0 особливо звичаї, прецеденти, договори, в них проявляється дух народу, щось вносити штучно, шляхом внесення змін не призводить до позитивних змін, заперечувала прогрес, школа здійснювала простий аналіз, школа не вважала за можливе розвивати, школа не мала за мету побудову кодексів, принципу логічного було протиставлено принцип історичного розвитку. Закону протиставлені інші форми – звичай, прецедент, які менш досконалі, але якщо вони впорядковуються СВ – то добре.