29. Характеристика та класифікація споживчих товарів.

Товари широкого вжитку(споживчі товари) - товари, які споживачі купують для особистого споживання.

цей клас товарів поділяють:

/ залежно від тривалості використання – на товари тривалого використання і товари короткочасного використання;

/ залежно від поведінки та звичок покупців - на:

- товари повсякденного попиту, купівля яких відбувається часто без роздумів, без докладання значних зусиль на їх порівняння і купівлю (зубна щітка, хліб, журнал):

товари постійного попиту (купуються регулярно);

товари імпульсивної купівлі (купуються незаплановано - гумка, цигарки);

товари для нагальних потреб (парасолька, обігрівач);

- товари попереднього вибору - товари, які купуються не часто і попередньо порівнюються між собою за окремими критеріями - якість, ціна, дизайн (квартири, електроприлади). Розрізняють схожі і несхожі товари (одяг, меблі);

- товари особливого попиту - це товари з унікальними характеристиками або товари певної марки, заради придбання якої споживачі згодні докласти додаткових зусиль (престижні марки автомобілів);

- товари пасивного попиту, про які споживач або не знає, або знає, але не задумується про їх купівлю (послуги страхування майна);

/ споживчі послуги - включають особисті послуги, послуги з орендування товарів та послуги, спрямовані на власність споживачів

30. Класифікація товарів виробничого призначення.

Товари виробничого призначення (промислові товари) - це товари, призначені для використання у виробничому процесі, для перепродажу або здавання в оренду.

Товари промислового призначення поділяють:

/ залежно від призначення і особливостей використання - на товари, що витрачаються при використанні (сировина, природне паливо), та товари, що втрачають при використанні свій ресурс (машини, обладнання);

/ залежно від характеру і терміну використання та ролі в технологічному процесі виділяють такі групи товарів промислового призначення:

- капітальне устаткування - будівлі, споруди, стаціонарні установки;

- допоміжне устаткування - рухоме виробниче обладнання та інструмент;

- сировина - продукти природи, призначені для подальшого використання, які, в свою чергу, можуть бути мінерального (нафта, природний газ) та натурального походження (бавовна, риба, пшениця, деревина);

- напівфабрикати та деталі-товари, які стають частиною готової продукції;

- матеріали - товари, які є результатом переробки сировини,

/ послуги виробничого призначення включають:

- виробничі послуги (послуги з технічного обслуговування та ремонту обладнання, інжиніринг, лізинг);

- розподільчі послуги (комерційні, транспортні);

- професійні послуги (фінансові, інформаційні, консалтингові, банківські, реклами, страхування);

- громадські послуги (наприклад, освітні послуги).

31.Характеристики та шляхи розширення товарного ассортименту.

Товарний асортимент — це група товарів, тісно пов'язаних між собою схожістю принципів функціонування, продажем одним і тим самим групам покупців, реалізацією через аналогічні канали збуту або належністю до одного й того самого діапазону цін. Наприклад, компанія Nike виробляє спортивне взуття в асортименті, а компанія Land Rover — позашляховики в асортименті.

Рішення про широту товарного асортименту. Керуючий товарним асортиментом повинен прийняти рішення щодо широти цього асортименту, виходячи з можливостей фірми та ЇЇ стратегічних цілей. Ті фірми, стратегічні цілі яких полягаютьу розширенні частки ринку, мають досить широкий асортимент продукції. Фірми, які насамперед піклуються про максимізацію прибутків, — звичайно мають звужений асортимент прибуткових виробів.

Якщо ж фірма таки вирішила розширювати свій товарний асортимент, вона може зробити це удвох напрямах, як це показано на рис. 4.6.

Рішення про нарощування товарного асортименту.

Товарний асортимент будь-якої фірми є частиною загального товарного асортименту, що його пропонує галузь у цілому. Нарощування асортименту здійснюється тоді, коли фірма виходить за рамки того, що виробляє вданий час. Нарощування може відбуватись або вгору, або вниз, або в обох напрямках одночасно (рис. 4.7).

• Нарощування вниз. Багато фірм спочатку розташовуються у верхньому ешелоні ринку і поступово розширюють свій асортимент, щоб охопити нижчі ешелони. Нарощування вниз може мати за мету отримання конкурентів, проникнення в ті сегменти ринку, які зростають найшвидше.

Нарощування вгору. Фірми, що діють у нижніх ешелонах ринку, можливо, захочуть проникнути у вищі. їх можуть притягувати динамічніші темпи зростання верхніх ешелонів ринку або їх збільшений прибуток. Рішення про нарощення вгору може здатися ризикованим. Конкуренти у вищих ешелонах не лише міцно зайняли свої позиції, а й можуть перейти в контратаку, почавши проникати в нижні ешелони. Потенційні покупці можуть не повірити, що фірма-новачок спроможна виготовляти товари високої якості. 1, нарешті, торговельним агентам і дистриб'юторам фірми може просто не вистачити вміння і знання для обслуговування верхніх ешелонів ринку.

• Двостороннє нарощування. Фірма, яка працює в середньому ешелоні ринку, може прийняти рішення про нарощування свого товарного асортименту і вгору і вниз одночасно.

Рішення про насичення товарного асортименту. Розширення товарного асортименту може проходити і шляхом додавання нових виробів у його існуючих рамках. Є кілька причин, за яких насичують асортимент:

1) прагнення одержати додатковий прибуток;

2) намагання задовольнити дилерів, які скаржаться на прогалини в наявному асортименті;

3) прагнення задіяти невикористані виробничі потужності;

4) намагання стати передовою фірмою з вичерпним асортиментом;

5) прагнення ліквідувати прогалини, щоб не допустити конкурентів.

Однак перенасичення асортименту призводить до зменшення загальних прибутків через те, що товари починають підривати збут один одного. Перш ніж узятися за випуск нових товарів, фірма має переконатися, що новинка помітно відрізняється від виробів, які вже випускаються.