98. Характеристика ринків товарів і послуг у міжнародній торгівлі

В залежності від специфіки предмета в міжнародній торгівлі  виділяють: 1. торгівлю сировинними товарами; 2. промисловими  товарами, машинами і обладнанням; 3. продукцією інтелектуальної  праці (патенти, ліцензії, інжиніринг); 4. послугами

Сировинні товари поділяються на сировину (сільськогосподарську і промислову) і товари первинної обробки. У міжнародній практиці до сільськогосподарської сировини належить продукція рослинництва, продукти тваринництва, рибальства, сировина для харчової промисловості.

Промислова сировина поділяється на сировину мінерального походження (нафта, вугілля, руди, сіль, нерудні копалини) та сировину, що отримується штучним шляхом (штучні волокна, штучний каучук, пластмаси тощо).

Для міжнародної торгівлі сировинними товарами характерні такі особливості та тенденції розвитку:

1. торгівля сировинними товарами характеризується нестабільністю ринку та його залежністю від сукупності різноспрямованих чинників, як постійно діючих так і тимчасових.

2. на ринках сировинних товарів спостерігається довготермінове перевищення пропозиції над попитом, що призводить до так званої сировинної кризи для країн, що розвиваються, і особливо тих із них, що мають вузьку сировинну спеціалізацію

3. на ємність ринку сировини впливають дві протилежні тенденції, а саме, зниження матеріалоємності та енергоємності у виробництві, що призводить до зменшення ємкості ринку;

4. тенденція до зростання торгівлі напівфабрикатами, виготовленими на основі мінеральної та рослинної сировини

5. підвищення вимог імпортерів до екологічної безпеки товарів, що поставляються.

6. нижчі темпи зростання торгівлі продовольством і сільськогосподарською сировиною порівняно з торгівлею паливом і сировиною мінерального походження.

7. високий ступінь його регульованості, що об’єктивно зумовлено нестабільністю ринку, наявністю великої кількості виробників і високим рівнем конкуренції.

В останні десятиріччя спостерігається тенденція до зниження темпів зростання експорту сировинних товарів, хоча абсолютні розміри торгівлі цією групою товарів збільшуються.

Для окремих країн, що розвиваються, торгівля сировинними товарами має вирішальне значення, оскільки експорт паливно-сировинних ресурсів, продовольства і напівфабрикатів забезпечує їм від 50 до 100 % експортних доходів. Найбільша конкуренція в торгівлі цією групою товарів розгорнулась між економічно розвиненими та країнами, що розвиваються, в сфері виробництва та торгівлі сталлю. (Японія, Росія, Китай, Україна, Німеччина, Бельгія, Люксембург, Франція, Південна Корея, Італія, Бразилія.

Характерною рисою міжнародної торгівлі сировиною є сильні  позиції транснаціональних корпорацій (ТНК). Особливо це стосується  торгівлі чаєм, кавою, какао, бавовною, тютюном, міддю, залізною  рудою, бокситами, лісовою сировиною. За статистикою, ТНК  контролюють 80-90% торгівлі цими товарами.

99. Міжнародна торгівля промисловими товарами, машинами і обладнанням

Торгівля промисловими товарами поділяється на дві групи:  торгівля товарами широкого вжитку та торгівля машинно-технічною  продукцією.  Промислові товари, які призначені для задоволення індивідуальних  потреб, тобто для особистого споживання, називаються товарами  широкого вжитку. Товари широкого вжитку  класифікуються за різними ознаками: -за призначенням (одяг, взуття, миючі засоби, меблі, побутова  техніка, товари для особистої гігієни, парфумерія та косметика  аксесуари та прикраси тощо); -за термінами споживання (товари короткочасного використання (парфумерія, косметика, миючі засоби тощо) та товари тривалого користування (меблі, автомобілі, побутова техніка тощо); -за характером попиту (товари повсякденного масового попиту (миючі та гігієнічні засоби, деякі види одягу, продукти харчування) та товари вибіркового (ексклюзивного) попиту (різні види апаратури, ювелірні та хутряні вироби).

Зовнішньоторговельний обмін товарами широкого вжитку має свої особливості, що пов’язано з дуже широкою номенклатурою цих виробів і різноманітними послугами, що надаються в процесі виробництва, обміну та споживання готових виробів. Ринок споживчих товарів поділяється на різноманітні сегменти, які утворюються різними категоріями покупців з особливими національними або регіональними запитами, традиціями, уподобаннями, а також межами платоспроможного попиту. Тому умовою успішної торгівлі цією групою товарів є ретельне вивчення особливостей кожного із зарубіжних ринків та адаптація до його потреб існуючих уже в номенклатурі виробництва товарів, або розробка нових відповідно до існуючих вимог.

Основним каналом розповсюдження товарів широкого вжитку є роздрібна торгівля, де продавець (експортер) має можливість спілкування зі споживачами та отримання інформації щодо їх запитів, уподобань, рівня та динаміки попиту на товар тощо.

Переважна більшість товарів широкого вжитку на світовому ринку реалізується через посередників (незалежні торговельні компанії, агентські доми та їх фірми, багатопрофільні торговельні доми та компанії, оптово-роздрібні підрозділи, тощо).

Машини та обладнання в зовнішньоторговельній практиці продаються і купуються: 1) у вигляді готових до використання виробів (верстати, насоси, компресори, транспортні засоби тощо); 2) у розібраному вигляді для подальшого складання в країні-імпортері; 3) у вигляді комплектних об’єктів (цехи та дільниці) промислових підприємств, підприємства у закінченому вигляді, електростанції тощо; 4) у вигляді вузлів, деталей та окремих агрегатів у межах коопераційних угод або як запасних частин для технічного обслуговування і ремонту придбаної раніше техніки.

Провідне положення в машинобудуванні займають США, на які припадає майже 30% вартості машинобудівної продукції; Японія – майже 15%, Німеччина – близько 10%, Франція, Великобританія, Італія, Канада, до групи лідерів входить також Росія (6% вартості машинобудівної продукції), Китай (3%) та кілька невеликих промислово розвинених країн – Швейцарія, Швеція, Іспанія, Нідерланди та ін.