95. Індустрія туризму

Туризм як суспільне явище водночас сформував потужну сферу  економіки, на що часто наголошується як в міжнародних, так і в  національних документах. Тому є всі підстави розглядати туризм як  галузь господарства, складову сфери послуг. Термін "індустрія  туризму" увійшов у повсякденний та науковий обіг і став звичним саме  тому, що ним підкреслюється сучасний характер туристичної  діяльності – стандартизоване обслуговування масових туристичних  потоків, основане на використанні уніфікованих виробничих та  інформаційних технологій. Масовість туристичного руху стала  об’єктивною передумовою формування видів економічної діяльності,  спрямованих на забезпечення потреб подорожуючої людини, які в свою  чергу створили ринок туристичних послуг – систему відносин з  реалізації суб’єктами туристичного бізнесу специфічного туристичного  продукту та організації його споживання туристами в процесі  подорожування.

Туристичний продукт можна розглядати як специфічні  споживчі блага (сукупність товарів, послуг і дійсних туристичних  благ: клімат, ландшафт, акваторії тощо), які задовольняють  потребу подорожуючої людини і сприяють здійсненню мети  подорожі.

Індустрія  туризму як складова сфери туризму в свою чергу має досить  складну структуру. Вона включає  виробничо-технологічну та територіальну складові. Виробничо- технологічна складова індустрії туризму об’єднує види  економічної діяльності, спрямовані на забезпечення безпечного  та комфортного проведення дозвілля в подорожі і представлена:  а) готельною, ресторанною справою, закладами дозвілля та  іншими видами діяльності, що надають додаткові послуги; б)  транспортом з перевезення туристів до місць відпочинку й назад, в місцях відпочинку та з надання послуг транспортного  туризму; в)  галуззю туризму, що об’єднує організаторів туристичних  подорожей, які створюють, реалізують та забезпечують  споживання специфічного туристичного продукту – туру.  

Вирізняють таких суб’єктів  туристичної діяльності: 1) туроператор – туристичне  підприємство, яке самостійно комплектує туристичний продукт. Туроператори зазвичай є порівняно  потужними підприємствами, що спеціалізуються на розробці  турів та їх оптовій реалізації. Виділяють туроператорів  масового, спеціалізованого, внутрішнього та ринку іноземного туризму. 2) турагент – фізична особа- підприємець на ринку туристичних послуг, суб’єкт «малого» бізнесу, діяльність якого полягає в дрібнооптовому придбанні розробленого туроператом турпродукту та його роздрібній реалізації.

97. Зміст міжнародної торгівлі та сучасні тенденції її розвитку

Міжнародна торгівля посідає особливе місце в системі  світового господарства. Це найстаріша і традиційна форма  зовнішніх економічних зв’язків та економічних відносин. Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових  відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і  послугами) між продавцями і покупцями різних країн. Міжнародна  торгівля являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.  

Зростання ролі зовнішньої торгівлі в економіці більшості країн  знаходить своє відображення в збільшенні експортної квоти країни — відсотковому відношенні вартості експорту до валового внутрішнього  продукту. Зростання цієї квоти пояснюється не лише поглибленням  участі країни у міжнародному поділі праці, але й необхідністю використання зовнішньоекономічних зв’язків для розв’язання внутрішніх економічних проблем. Міжнародна торгівля на сучасному етапі є надзвичайно  динамічною. Це зумовлено значною мірою розвитком  спеціалізації та кооперування виробництва в міжнародному масштабі,  скасуванням багатьох обмежень у міжнародній торгівлі, високими  темпами розвитку “нових індустріальних країн”

Зовнішню торгівлю на початку третього тисячоліття можна  охарактеризувати такими тенденціями: - збільшенням питомої ваги готових виробів і напівфабрикатів, і  відповідно зниженням частки сировинних і продовольчих товарів; - зростанням частки машин, обладнання і транспортних засобів у  світовому товарообороті; - інтенсифікацією обміну продукцією інтелектуальної праці  (ліцензії, ноу-хау, інжинірингові послуги); - динамічним зростанням експорту/імпорту послуг (особливо нових  видів - консультаційних, банківських, інформаційних, зв’язку, оренди  тощо).

Основною тенденцією став ріст у міжнародній торгівлі питомої  ваги продукції обробної промисловості і скорочення частки сировинних  товарів. Зростає міжнародна торгівля компонентами,  напівфабрикатами, комплектуючими виробами, що свідчить про вплив  міжнародної виробничої кооперації на інтенсифікацію  зовнішньоторговельних зв'язків. У сучасних умовах саме обмін  продукцією машинобудування складає серцевину світової торгівлі. Значно збільшилася в  міжнародному товарообміні і роль хімічної продукції. Значно  виросла частка послуг, засобів зв’язку та інформаційних технологій, в  той час, як скорочується частка торгівлі сировиною та сільськогосподарською продукцією. Намітилися тенденції росту  торгівлі країн, що розвиваються, але особливо високими темпами  збільшуються обсяги товаропотоків із нових індустріальних країн.  Однак тенденції відзначеного росту не поширюються однаково на  всі країни та регіони світу. Знижується питома вага у  світовій торгівлі країн Близькою Схід у зв'язку з нестабільністю цін на  нафту і загостренням протиріч між державами-експортерами рідкого  палива. Нестабільно зовнішньоторговельне положення багатьох  африканських держав, що відносяться до категорії найменш розвинутих  у ряді країн, що розвиваються. Незважаючи на деяке підвищення питомої ваги у світовій торгівлі країн  Латинської Америки їхнє зовнішньоторговельне положення характеризується недостатньою стійкістю. Характерною є тенденція до підвищення частки у міжнародній  торгівлі країн Азії. Провідна роль в експорті  азіатських держав належить невеликій групі нових індустріальних  країн, що за останні 30 років перетворилися у великих експортерів  промислових товарів. Південна Корея, Сянган (Гонконг), Тайвань і Сінгапур, що стали на шлях експортоорієнтованого росту. Бурхливий  розвиток експорту в даній групі держав спирався на стійкі і високі  темпи внутрішнього економічного росту.

Провідна роль у міжнародній торгівлі товарами  належить трьом центрам світового господарства — США, країнам ЄС та  Японії, — на які припадає близько 60% світового експорту й імпорту.  Причому біля половини світового товарообігу припадає на «велику  сімку» (США, Канада, Японія, Франція, Великобританія, Німеччина й  Італія) провідних промислово розвинутих країн.