47. Ринкова стратегія промислового підприємства

Дії фірми на ринку (ринкова стратегія та тактика) включають, по-перше, цінову політику і практику; по-друге, конкурентну політику і практику; по-третє, реакцію на зовнішньо-економічну (міжнародну) конкуренцію. Цінова політика і практика охоплює такі види, як:

а) цінове лідерство

б) цінова дискримінація

Конкурентна політика і практика охоплює такі види:

а)угода – домовленість

б) міжнародна угода

в) монополізація

г) злиття

Реакція фірми на зовнішньоекономічну (міжнародну) конкуренцію може бути у вигляді: а) боротьби; б) союзу з іноземним конкурентом; в) створення мультинаціональних фірм. Боротьба з іноземними конкурентами передбачає створення торгівельних бар’єрів, що обмежують імпорт. Так, у США з цією метою створються індустріальні і торгівельні асоціації, що надають рекомендації уряду; в Японії це «кейретсу»; у Республіці Корея – це «чоболи». Шлях союзу з іноземним конкурентом обирають, коли на внутрішньому ринку є декілька фірм-конкурентів. За допомогою іноземної фірми домашня фірма посилює свої позиції на ринку. Прикладом є авторинок США, куди наприкінці ХХ ст. масово стали надходити японські та європейські легкові автомобілі. Замість боротьби з їхніми виробниками американські компанії – автогіганти (General Motors, Chrysler, Ford) утворили союзи з іноземними фірмами. Створення мультинаціональних фірм – це розширення їх діяльності за рахунок інших країн. Так глобально відомими та присутніми є американські ТНК ІВМ, Coca-Cola, McDonalds та ін. У той же час у США створили свої підприємства японські компанії – автовиробники Хонда, Тойота, Hiccah.

48. Особливості сучасної галузевої структури світового господарства і промисловості

Структура господарства відображає в першу чергу основні пропорції між виробничою та невиробничою сферою. В сфері матеріального виробництва виділяють наступні основні галузі: промисловість, сільське господарство, транспорт і зв'язок, міжнародна торгівля. Провідна роль у галузевій структурі матеріального виробництва світу належить промисловості, а от частка сільського господарства за цей же період істотно зменшилася. Співвідношення галузей в структурі світового господарства та в першу чергу в структурі матеріального виробництва визначає належність певної країни до індустріального, аграрного чи постіндустріального типу економіки. Нині на промисловість припадає понад третина валового світового продукту (ВСП) та біля 17% всього економічно активного населення світу. Зростання обсягів промислового виробництва та числа зайнятих у промисловостіпов’язане насамперед із процесом індустріалізації у глобальному масштабі. Розвиток промисловості, зростання її потреб у сировині та ринках збуту товарів стимулювали розвиток світової торгівлі, транспорту, призвели до засадових змін в умовах та способі життя людства. Потужний вплив науково-технічного прогресу відчули всі галузі світового господарства, включаючи добувну промисловість та сільське господарство (що складають згідно сучасного підходу до галузевого поділу світового господарства його первинний сектор), обробну промисловість та будівництво (вторинний сектор), сферу послуг (третинний сектор). Науково-технічна революція призвела до випереджаючого розвитку третинного сектору та виділення з нього четвертинних видів діяльності, що утворили четвертинний (або інформаційний) сектор світового господарства. Третинний сектор або сфера послуг за всіх різниць у розумінні цього терміну найчастіше охоплює: торгівлю, кредитно-фінансову систему, державну адміністрацію, суспільний транспорт і зв'язок, побутове обслуговування населення, інженерно-консультативні та логістичні послуги, освіту, охорону здоров’я, культурні та рекреаційні заклади тощо. Нині сфера послуг займає міцне перше місце як у структурі валового внутрішнього продукту, так і в структурі зайнятості населення розвинених та багатьох країн, що розвиваються. Період переваги в економіці третинного сектору відповідає певній стадії соціально-економічного розвитку суспільства – “постіндустріальній”. Оскільки на попередній сходинці була перевага вторинного або промислового сектора економіки, то це відповідало стадії “індустріального” суспільства. Під четвертинним розуміється інформаційний сектор світового господарства, який включає процес створення, обробки, зберігання та розповсюдження інформації, а також забезпечення функціонування інформаційної структури. Що стосується галузевої структури промисловості світу, то в ній виділяють: по-перше, видобувні та обробні галузі; а по-друге, галузі важкої та легкої і харчової промисловості. Також у галузевій структурі промисловості виділяють такі групи галузей:

А) базисні (паливно-енергетична, металургійна);

Б) ключові (машинобудування, хімічна промисловість, електроенергетика);

В) традиційні (легка, харчова);

Г) новітні (інноваційні – мікроелектроніка, виробництво комп’ютерної техніки, ракетно-космічна галузь, роботобудування, біотехнології тощо).

Понад 50% промислового виробництва та 60% інвестицій світу нині припадає на ключові галузі промисловості; частка базисних та традиційних галузей скорочується; новітні галузі поки що характеризуються незначною часткою, але мають виражену тенденцію до її збільшення уже в найближчому майбутньому.