93. Ринок освітніх послуг

Світовий ринок освітніх послуг - це сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами освітнього процесу різних країн, з приводу купівлі-продажу освітніх послуг. За своєрідністю створюваних благ ринок належить до ринку послуг, але тісно взаємодіє з ринками товарів, робочої сили, інформації та ін

Головними суб'єктами на світовому ринку освітніх послуг є продавець освітніх послуг, тобто сторона, що надає освітні послуги (усі типи і види освітніх закладів, органи державного управління, громадські організації, міжнародні інституції, фізичні та юридичні особи) та покупець (особа, що прагне здобути освіту)

Товаром на світовому ринку освітніх послуг виступають освітні послуги. Освітня послуга - це процес передавання певного обсягу навчальної та наукової інформації від виробника до споживача, яка трансформується у ході навчання у певну суму знань, умінь і навичок

Як і інші ринки, світовий ринок освітніх послуг визначається категоріями попиту, пропозиції, ціни.  Послуги світового освітнього ринку можуть споживатись у трьох формах: навчання за кордоном, тобто переміщення споживачів послуг в країну їх надання; навчання у філії чи представництві зарубіжного навчального закладу у своїй країні, тобто переміщення виробника послуг у країну - споживача послуг; одержання освітніх послуг через різноманітні засоби зв'язку, тобто переміщення через кордон не споживачів чи виробників послуг, а самої послуги

У світі сформувалось три основні ринки освітніх послуг

-Західна Європа. У вищих навчальних закладах цього регіону навчається понад 1 млн. іноземних студентів, тобто майже половина відповідного контингенту планети. Країни-лідери з надання освітніх послуг – це: Німеччина, Велика Британія, Франція, Іспанія, Бельгія, Італія, Швейцарія, Австрія, Швеція

Північноамериканський ринок освітніх послуг (США, Канада)- понад 600 тис. іноземних громадян.  Третім за значущістю на планеті є ринок освітніх послуг Австралії та Нової Зеландії, де навчається 197 тис. іноземців або 10% загальносвітової іноземної студентської аудиторії.  Четвертий ринок освітніх послуг активно формується на Азіатському континенті. Безперечним лідером на азійському ринку освітніх послуг виступає Японія

Основними імпортерами на світовому ринку освітніх послуг виступають країни, що розвиваються, Азії, Африки, Південної Америки. Національні системи вищої освіти цих країн є недостатньо сформованими і не можуть задовольнити зростаючий попит молоді на якісну освіту.   

96. Географія туризму

Туризм є територіально орієнтованою сферою діяльності, в першу чергу на наявність рекреаційних ресурсів.  Рекреаційно-туристичні ресурси поділяють на два основні класи:  природно-рекреаційні та культурно-історичні.  Природно-рекреаційні включають клімат та розподіл його  складових протягом року, наявність та якість узбережжя морів, океанів, озер та річок, мінеральні джерела, мальовничі  ландшафти, національні природні парки тощо. До культурно- історичих відносяться археологічні, архітектурні пам’ятки,  сучасні архітектурні та техногенні шедеври, події історії та  культури минулого й сучасності тощо. Ці два класи ресурсів є  такими, що становлять мотиваційний інтерес, спонукаючи туристів до вибору місця відпочинку. Водночас для туризму сама  територія є ресурсом: її протяжність, конфігурація, географічне  положення, населенням з його етнічною культурою  (одяг, їжа та напої, житло, промисли та ремесла, традиційні  прийоми господарювання, вірування, побутові звички та традиції,  свята та обряди тощо),  втіленою як в традиційну, так і в сучасну систему  господарювання, яка забезпечує функціонування туристичної  галузі в складі господарського комплексу території шляхом  розвитку виробничої та соціальної інфраструктури, наприклад,  цілеспрямовано створюючи місця відпочинку - дестинації. Такі  ресурси можна розглядати як інфраструктурні або такі, що  забезпечують розвиток туризму на території, є соціально- економічними умовами його розвитку. До інфраструктурних  ресурсів належать музеї, національні парки, історико-культурні  заповідники та інші об’єкти

Цінність туристичних ресурсів у свідомості людей  пов’язується з приналежністю до Списку ЮНЕСКО, де  фіксуються об’єкти світової природної та культурної спадщини. Переважна частина цих пам’яток, пов’язана з давніми цивілізаціями – державними утвореннями, які за час свого існування створили неповторну  культуру, зафіксовану матеріальними і духовними артефактами, що  дійшли до нашого часу і становлять як наукову, так і просвітницьку  цінність.

Найкомфортнішими для адаптації представників європеоїдної  раси вважають природні умови з температурою повітря +17-19 0 С при  відносній вологості 50% та швидкості вітру до 3м/с. Такий оптимум  характерний для субтропічного та північної частини тропічного  кліматичних поясів і представлений такими регіонами як  Месоамерика та Карибський басейн, Середземномор’я, Північна Індія,  Південний Китай та Південно-Східна Азія, що мають не тільки  сприятливий клімат, а й екзотичні ландшафти, різноманітні  бальнеологічні ресурси. До того ж ці регіони пов’язані з виникненням  і розвитком найдавніших цивілізацій і концентрують багато пам’яток Світової культурно-історичної і природної спадщини. Зазначені умови  дозволяють забезпечувати місцевій індустрії туризму  найрізноманітніші запити туристів практично цілорічно, надаючи як  широкий спектр комплексних, так і ексклюзивних турів. Крім того,  економічна і туристична політика країн цього регіону спрямована на  створення найсприятливішого інвестиційного клімату шляхом впровадження гнучкої податкової системи, розвитку банківсько- кредитної сфери, сучасних комунікацій, що дозволяє розвивати  матеріально-технічну базу та урізноманітнювати пропозицію індустрії  туризму. Спеціальний візовий режим та спрощені туристичні  формальності збільшують доступність країн даної зони, позитивно  впливаючи на розвиток туризму.

Найінтенсивнішими є туристичні переміщення  між сусідніми країнами та в межах макрорегіонів, особливо  Північноамериканського та Європейського.  Найбільш популярними серед туристів є європейські країни,  США, Китай.

Основною метою здійснення подорожі є відпочинок, оздоровлення, екскурсійна діяльність (51%), з бізнес- метою подорожують 15% туристів, решта - з метою лікування,  паломництва, занять спортом, відвідання рідних чи значних подій  тощо