
- •Економічний аналіз діяльності підприємства
- •Аналіз фінансового стану підприємства
- •9.1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства
- •9.2. Експрес-аналіз бухгалтерської звітності
- •9.3. Аналіз активів та пасивів підприємства
- •9.4. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
- •9.5. Аналіз руху грошових коштів
- •9.6. Аналіз фінансової стійкості підприємства
- •9.7. Аналіз ділової активності підприємства
- •9.8. Методи порівняльної рейтингової оцінки підприємств
- •Тема 10 аналіз фінансових результатів діяльності
- •10.1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства
- •10.2. Порядок формування фінансових результатів діяльності
- •10.3. Аналіз рівня, динаміки, структури та якості фінансових результатів
- •10.4. Аналіз фінансових результатів від різних видів діяльності
- •10.5. Оцінка рентабельності діяльності підприємства
- •10.7. Підрахунок резервів зростання прибутку та рентабельності
- •10.8. Аналіз формування, розподілу та використання чистого прибутку
- •70.9. Аналіз впливу використання прибутку на фінансовий стан підприємства
9.2. Експрес-аналіз бухгалтерської звітності
Виходячи з поставлених завдань та інформаційної бази розрізняють експрес-аналіз і деталізований (поглиблений) аналіз фінансового стану.
Основна мета експрес-аналізу - загальна оцінка майнового стану господарюючого суб'єкта, обсягу і структури залучених ним засобів, його ліквідності та платоспроможності, виявлення основних тенденцій їх зміни.
Експрес-аналіз проводиться за даними фінансової звітності, а отже, орієнтований в основному на зовнішніх користувачів (покупців, кредиторів, інвесторів, акціонерів, постачальників). Такий аналіз здійснюється, як правило, в три етапи (рис. 9.2).
Суть експрес-аналізу полягає у відборі невеликої кількості найбільш істотних та порівняно нескладних в розрахунку показників і постійному відслідкуванні їх динаміки. Відбір суб'єктивний і проводиться аналітиком. Один з варіантів відбору аналітичних показників для визначення економічного потенціалу підприємства і оцінки його фінансового стану наведений в табл. 9.4.
Для проведення експрес-аналізу характерні обмеження щодо обсягу досліджуваних показників. Розрахунки при цьому є не стільки складними, скільки рутинними. Саме тому з метою ефективного проведення експрес-аналізу, скорочення часу для розрахунку показників доцільно використовувати персональні комп'ютери, зокрема програму Microsoft Excel (див. розділ 4).
Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність чи необхідність більш глибокого і детального аналізу фінансового стану підприємства.
9.3. Аналіз активів та пасивів підприємства
Аналіз фінансового стану починається з оцінки активів і пасивів балансу. Як відомо, в активі балансу в узагальненому грошовому вираженні показані стан і розміщення засобів підприємства, в пасиві - джерела їх утворення.
За П(С)БО основні елементи фінансової звітності, що безпосередньо пов'язані з оцінкою фінансового стану, трактуються наступним чином:
актив - це ресурс, контрольований підприємством у результаті минулих подій, від якого очікується надходження майбутніх економічних вигід підприємству;
зобов'язання - теперішня заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій, від погашення якої очікується вибуття ресурсів із підприємства, які втілюють у собі майбутні економічні вигоди. Зобов'язання - це зовнішня заборгованість суб'єкта господарювання, тобто зобов'язання перед банками, державою, постачальниками та працівниками;
власний капітал - залишкова частка в активах підприємства після вирахування всіх його зобов'язань. Власний капітал - це внутрішня заборгованість (зобов'язання) суб'єкта господарювання перед його власниками.
Вартість активів (майна) характеризується загальною сумою всіх активів, які знаходяться на балансі підприємства. Розмір і склад активів залежить від обсягів і організації підприємницької діяльності та ефективності їх використання. Розмір цього показника характеризує можливості підприємства здійснювати підприємницьку діяльність. Активи підприємства подаються в балансі за окремими класифікаційними групами: необоротні та оборотні, запаси, дебіторська заборгованість та грошові кошти.
Зобов'язання підприємства за його балансом характеризуються статутним, власним та залученим капіталом, а також довгостроковими і поточними зобов'язаннями та короткостроковими кредитами банків.
Вартість власних активів засновників і учасників суб'єкта господарювання характеризується розміром статутного капіталу, створеного за рахунок зовнішніх джерел (внесків засновників) та внутрішніх джерел (реінвестованого прибутку у активи). Мета формування власного капіталу підприємства - одержання власником найвищої можливої віддачі від здійснення господарської діяльності.
Водночас, господарюючі суб'єкти в процесі своєї діяльності використовують залучений капітал в сфері довгострокових зобов'язань, як правило, при формуванні необоротних активів, короткострокових кредитів банків для формування оборотних активів та поточних зобов'язань. Виникнення та функціонування залученого капіталу пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах І появою потреб у них в інших. Досить поширеною формою залучення коштів (активів) інших суб'єктів господарювання, держави та працівників є поточні зобов'язання. Наявність поточних зобов'язань свідчить про участь в господарській діяльності підприємства активів інших власників.
Оцінку складу і структури активів та пасивів підприємства на підставі даних балансу проводять одним із наступних способів:
без попередньої зміни стану балансових статей;
формування порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних за складом елементів балансових статей;
додаткове коригування статей балансу на індекс інфляції з наступним їх агрегуванням в необхідних аналітичних розрізах.
Порядок проведення другого етапу аналізу фінансового стану (див. рас. 9.1) наступний:
1. Загальне ознайомлення з даними балансу. Оцінюється зміна валюти балансу, формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни у складі майна та джерелах його утворення, встановлюються зв'язки між різними показниками. Характеристику про якісні зміни в структурі засобів та їх джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу. Для цього визначається питома вага окремих статей активу та пасиву балансу в загальному підсумку (валюті) балансу, розраховуються суми відхилень в структурі основних статей балансу порівняно з попереднім періодом.
Загальна сума валюти балансу поділяється на складові, що дозволяє Зробити попередні висновки про характер зрушень у складі активів, джерелах їх формування та взаємну обумовленість. Так, в процесі аналізу зміни у складі необоротних і оборотних засобів розглядаються у взаємозв'язку зі змінами в поточних і довгострокових зобов'язаннях підприємства.
Один із творців балансоведення М.О. Блатов рекомендував досліджувати структуру і динаміку активів та пасивів підприємства за допомогою порівняльного аналітичного балансу.
Порівняльний аналітичний баланс можна отримати із вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його відповідними показниками структури і динаміки, що характеризують статику та динаміку фінансового стану підприємства. Цей баланс фактично включає показники як горизонтального, так і вертикального аналізу.
Розглянемо
аналіз структури та динаміки майна і
джерел його утворення (табл. 9.5) відповідно
до даних Додатку 1.
Аналізуючи структуру балансу, тобто майна і джерел його утворення, можна зробити висновок, що збільшилася валюта балансу на 6370,5 тис. грн. (на 18,39 %). Це зумовлено зміною в структурі майна і джерел його утворення. Так, збільшилася вартість необоротних активів на 2358,8 тис. грн. (на 16,36 %), оборотних активів з 20222,2 тис. грн. до 24195,1 тис. грн., тобто на 3972,9 тис. грн.
Що стосується джерел утворення господарських засобів, то збільшилася сума власного капіталу на 7524,9 тис. грн. і зменшилася сума зобов'язань на 1154,4 тис. грн. Щодо змін у структурі активів, то зменшилася питома вага необоротних активів на 0,71 п.с, і відповідно збільшилася питома вага
оборотних активів на 0,62 п.с. і витрат майбутніх періодів на 0,09 п.с. У структурі джерел засобів також відбулися зміни, зокрема питома вага власного капіталу зросла на 6,58 п.с, і відповідно зменшилась питома вага зобов'язань на 6,58 п.с.
Отже, при аналізі порівняльного балансу, оцінюються зміни питомої ваги величини необоротних І оборотних засобів у вартості майна, співвідношення темпів зростання власного і залученого капіталу, а також співвідношення темпів зростання дебіторської і кредиторської заборгованості. При цьому ознаками "нормального балансу" є:
1) валюта балансу в кінці звітного періоду збільшилася в порівнянні з початком. Зменшення (в абсолютному вираженні) валюти балансу за звітний період засвідчує, як правило, скорочення підприємством обсягів господарювання, що може спричинити його неплатоспроможність. Встановлення факту згортання господарської діяльності потребує проведення детального аналізу його причин: скорочення платоспроможного попиту на товари, роботи, послуги даного підприємства; обмеження доступу на ринок сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Аналізуючи збільшення валюти балансу за звітний період, необхідно враховувати вплив переоцінки основних засобів, дію інфляційних факторів тощо;
2) темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів;
3) власний капітал підприємства перевищує залучений і темпи його зростання вищі, ніж темпи зростання залученого капіталу;
4) темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості врівноважують один одного.
2. Аналіз структури і динаміки активів. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи. Від того, які кошти (власні чи залучені) вкладені в необоротні і оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій і матеріальній формах, наскільки оптимальне їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, а, отже, і фінансовий стан підприємства.
В процесі функціонування підприємства, величина активів та їх структура постійно змінюються. У зв'язку з цим у процесі аналізу активів підприємства в першу чергу слід вивчити зміни в їх складі, структурі і оцінити їх.
Оцінюючи перший розділ активу балансу, необхідно враховувати, цц-
наявність в складі підприємства нематеріальних, активів, значна частка приросту нематеріальних активів в зміні загальної величини необоротних активів характеризує: обрану підприємством стратегію як інноваційну, так як вкладаються кошти в патенти, ліцензії, іншу Інтелектуальну власність. Детальний аналіз ефективності використання нематеріальних активів є дуже важливим для керівництва підприємства. Проте за даними бухгалтерського балансу він не може бути проведений. Для нього потрібні дані із форми № 5 та внутрішня облікова інформація;
якщо виробничі основні засоби і незавершене будівництво складають найбільшу частку в необоротних активах, то це може свідчити про орієнтацію на створення матеріальних умов для розширення основної діяльності підприємства (при цьому, необхідно враховувати вплив переоцінки вартості основних засобів);
за певних умов збільшення частки таких елементів як незавершене будівництво та довгострокова дебіторська заборгованість може негативно вплинути на ефективність діяльності підприємства, так як вказані активи не беруть участі у виробничому обороті;
наявність довгострокових фінансових вкладень вказує на інвестиційну спрямованість підприємства; за умови визнання підприємства платоспроможним необхідно вивчити склад і структуру фінансових вкладень, оцінити їх ліквідність і доцільність.
У процесі подальшого дослідження необхідно проаналізувати зміни за кожною статтею оборотних активів балансу, враховуючи, що аналіз і склад структури оборотних активів повинен бути спрямований не на констатацію процесів, що відбуваються, а на вивчення можливостей підприємства ефективно працювати на самофінансуванні. Формуючи висновки за результатами аналізу, аналітик враховує, що:
1) збільшення грошових коштів на рахунках у банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану. їх сума повинна бути такою, щоб забезпечити погашення всіх першочергових платежів. Наявність значних залишків грошових коштів протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотних засобів. Грошові кошти повинні швидко залучатися в оборот для отримання прибутку шляхом розширення свого виробництва або здійснення інвестиційних вкладень;
2) при вивченні структури запасів основну увагу доцільно приділити тенденціям змін таких елементів оборотних активів як виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція і товари. Збільшення питомої ваш виробничих запасів може свідчити про:
нарощування виробничого потенціалу підприємства; прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом Інфляції;
нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок якої значна частина оборотних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути невисокою. Наявність менших за обсягом, але більш рухливих запасів означає, що менша сума готівкових ресурсів знаходиться у запасах зростання, а їх накопичення свідчить про спад ділової активності підприємства;
3) зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то зростає число контрагентів і, як правило, дебіторська заборгованість. З іншої сторони, підприємство може скоротити обсяги реалізації продукції, тоді дебіторська заборгованість зменшиться. Необхідно відрізняти нормальну та прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові труднощі, так як підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо, що призводить до уповільнення оборотності засобів. Тому кожне підприємство зацікавлене в скороченні строків погашення платежів. У процесі подальшого аналізу вивчаються динаміка, склад, причини і терміни дебіторської заборгованості. За даними Додатку 1 проведемо аналіз структури активів підприємства (табл. 9.6).
Проаналізуємо зміни, що відбулися у структурі активів підприємства.
За даними таблиці 9.6 на підприємстві загальна вартість майна зросла на 6370,5 тис. грн., що складає 18,39%. Такий приріст майна відбувся за рахунок збільшення вартості необоротних активів (відповідно, 2358,8 тис.грн. (16,36%) і 3972,9 тис. грн. (19,65%)), а також витрат майбутніх періодів (на 38,8 тис. грн.).
Нематеріальні
активи в оцінці по залишковій вартості
зросли на 43,7 %,
а
основні засоби - на 15,9
%.
Загалом,
якщо розглядати реальні активи, що
характеризують виробничу
потужність підприємства,
тобто основні засоби, Виробничі
запаси
і незавершене виробництво, то на початок
періоду вони становили 25955,3 тис. гри.
або
74,9
% всіх активів.
Наприкінці періоду реальні активи збільшилися до 29600,6 тис. гри. або 72,2 % всіх активів. Залишкова вартість основних засобів підприємства за балансом збільшилася на 2049,0 тис. грн. за рахунок вартості об'єктів, введених в експлуатацію у результаті капітальних вкладені. Так. на кінець періоду незавершене будівництво становить 945,6 тис. грн., що на 317,6 тис. гри. менше, ніж на початок періоду.
Збільшення довгострокових фінансових інвестицій на 45,6 тис. грн. або па 16,5 % є позитивною тенденцією і свідчить про інвестиційну спрямованість діяльності підприємства. Також відбулося збільшення оборотних активів підприємства на 3972,9 тис. грн. тобто на 19.6 %. Це обумовлено передусім збільшенням виробничих запасів на 1458,2 тис. грн. та збільшенням дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 1647,7 тис. грн.
Щодо оборотних активів, то збільшення їх вартості пов'язане зі значним зростанням залишків виробничих запасів (на 1458,2 тис.грн. або 11,31%), незавершеного виробництва (на 138,1тис.грн. або 70,17 %), готової продукції (на 657,7 тис. грн. або 70.62 %), дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (на 1647,7 тис. грн. або 89,4%) тощо. Такі зміни відповідним чином вплинули на структуру оборотних активів.
У цілому зростання дебіторської заборгованості відбулося на 2302.7 тис.грн., що спричинило негативний вплив на рівень ліквідності підприємства.
Частка грошових коштів у складі оборотних активів є незначною, але відбувається тенденція до її збільшення.
Дослідження змін структури активів підприємства дозволяє отримати важливу інформацію. Так, збільшення частки оборотних активів у манні може свідчити про:
формування більш мобільної структури активів, яка сприяє прискоренню оборотності коштів підприємства;
вилучення частини оборотних активів на кредитування споживачів готової продукції, товарів, послуг підприємства, дочірніх підприємств та Інших дебіторів, що засвідчує про фактичну мобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого процесу;
згортання виробничої бази;
викривлення реальної оцінки основних засобів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку тощо.
Для того, щоб зробити точні висновки про причини змін пропорцій у структурі активів, необхідно провести більш детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу, зокрема, оцінити стан виробничого потенціалу підприємства, ефективність використання основних засобів і нематеріальних активів, швидкість обороту оборотних активів тощо Детальний аналіз складу і руху активів можна провести, використовуючи дані Приміток до річної фінансової звітності (форми №5).
3. Аналіз структури пасивів підприємства проводиться за даним балансу. Для цього визначаються зміни в їх складі, структурі та надається їх оцінка. За даними Додатку і проаналізуємо склад і структуру пасивів підприємства (табл. 9.7).
За даними на кінець періоду відбулося збільшення власного капіталу на 7389.1 тис. грн., тобто на 28,17 %. Якщо детально розглядати структуру власного капіталу, то найбільшу питому вагу займає нерозподілений прибуток (відповідно 59,58 % і 67.51 %), тобто відбулося збільшення розміру прибутку на 7,93 п.с. Розмір статутного капіталу не змінився і становить 5852.2 тис. грн., хоча змінилася його питома вага у власному капіталі і відносно загальної суми джерел майна підприємства. Так зменшилася питома вага статутного капіталу у власних джерелах з 22.31 до 17,41 %. Розмір резервного капіталу не змінився, але також відбулося зменшення його питомої ваги у власних джерелах, що спричинено збільшенням розміру нерозподіленого прибутку підприємства.
Щодо забезпечення наступних витрат і платежів, то відбулося збільшення цільового фінансування на 135,8 тис. грн.
Відсутність довгострокових зобов'язань може бути як позитивною, так і негативною тенденцією залежно від характеру обраної підприємством стратегії розвитку.
У
поточних зобов'язаннях підприємства
найбільшу питому вагу займає кредиторська
заборгованість за товари, роботи, послуги
відповідно 53.34 %
і
42,2 %. Збільшилася кредиторська
заборгованість за товари, роботи, послуги
па 319,1 тис. грн. або на 9,02%, зменшилася
заборгованість перед фондами соціального
страхування на 99,7 тис. грн., що є позитивною
тенденцією. Збільшення на 44,1 тис. грн.
заборгованості з оплати праці є негативним
і потребує більш детального аналізу за
первинними документами підприємства.
Зменшилася на 179,5 тис. грн. сума векселів
виданих, що є позитивною тенденцією
погашення заборгованості за векселями.
Загалом сума поточних зобов'язань зменшилася на 1154,4 тис. грн., що пов'язано, передусім з погашенням заборгованості за короткостроковими кредитами та погашенням векселів виданих.
Оцінка змін, які відбулися в структурі джерел, може бути різною з позиції інвесторів і з позиції підприємства. Для інвесторів ситуація більш надійна, якщо частина власного капіталу у клієнта більше 50 %, що виключає високий фінансовий ризик. Підприємства, як правило, зацікавлені у наявності залучених коштів. Отримавши позикові кошти під менший відсоток, ніж рентабельність підприємства, можна розширити обсяги виробництва, підвищити прибутковість власного капіталу.
Залучення позикових коштів в оборот підприємства - нормальне явище, що сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану за умови, якщо кошти не заморожуються на тривалий час в обороті та своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що призводить до виплати штрафів, застосування санкцій і погіршення фінансового стану.
При внутрішньому аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку та структуру власного та залученого капіталу, з'ясувати причини зміни окремих складових і дати оцінку цим змінам за звітний період.
На співвідношення власного і залученого капіталу впливають фактори, обумовлені внутрішніми та зовнішніми умовами діяльності господарюючого суб'єкта і вибраної ним фінансової стратегії:
різниця величин відсоткових ставок за кредит і ставок на дивіденди. Якщо відсоткові ставки менші ставок на дивіденди, то потрібно збільшити частку залученого капіталу, і навпаки;
розширення чи скорочення діяльності господарюючого суб'єкта на зниження чи збільшення потреб у залученні коштів;
накопичення надлишкових або маловикористовуваних запасів, недіючого обладнання, матеріалів;
вилучення коштів на створення сумнівної дебіторської заборгованості, що спричиняє збільшення додатково залученого капіталу.