- •Ідейно-історичні передумови відокремлення господарського права як самостійної галузі права
- •Загальна характеристика предмету регулювання господарського права.
- •Підприємництво як предмет регулювання господарського права, його ознаки, принципи та види обмежень.
- •Метод правового регулювання господарської діяльності.
- •Джерела господарського права: поняття, види та система.
- •Господарсько-правові норми: структура, види.
- •Історія та тенденції розвитку науки господарського права. Спори навколо кодифікації господарського законодавства.
- •Методи та форми державного регулювання господарських відносин.
- •Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків — перехід від загальних приписів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних господарюючих суб'єктів.
- •Реалізація (фактичне застосування) суб'єктивних справ і юридичних обов'язків.
- •18. Поняття та види підприємств, теорія "персоніфікації підприємств" ("господарчого органу").
- •19. Установчі документи суб'єктів господарювання.
- •21.Поняття, види та історія виникнення господарських товариств.
- •22.Правовий статус, види та порядок створення акціонерного товариства
- •23. Правовий статус товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
- •24.Правовий статус командитного та повного товариств.
- •25.Правовий статус господарських об'єднань.
- •26. Холдинги: поняття та правова природа.
- •27. Промислово-фінансові групи: поняття та правові засади.
- •25. Правовий статус господарськихобєднань
- •26.Холдинги: поняття та правова природа
- •27. Промислово-фінансові групи: поняття та правові засади.
- •28. Правовий статус виробничих, у т.Ч. Сільськогосподарських кооперативів
- •29.Правовий статус біржових організацій
- •30.Фондова біржа: поняття та правове регулювання
- •31.Правовий статус структурних підрозділів вітчизняних та іноземних підприємств
- •32.Поняття та види правового режиму майна господарських організацій
- •40. Правове регулювання господарської діяльності з постачання продукції та його договірного забезпечення.
- •41. Поняття та правові засади роздрібної торгівлі.
- •42. Особливість поставок для державних потреб та закупівель за державні кошти.
- •43. Порядок приймання продукції по кількості та якості при виконанні договорів поставки.
- •45. Господарсько-правові умови здійснення капітального будівництва.
- •46. Правове регулювання договору підряду на капітальне будівництво.
- •47. Види, особливість укладання та виконання біржових угод
- •48. Правове регулювання договору про спільну господарську діяльність.
- •49. Договір зберігання на товарному складі та його документальне оформлення.
- •50. Договір контрактації.
- •51. Договір енергопостачання.
- •53. Співвідношення договору господарської оренди та договору загально-цивільного найму.
- •55. Правове регулювання комерційної концесії.
- •72)Адмін.-госп. Санкції організаційного х-ру
- •74. Поняття та ознаки комерційного розрахунку.
- •75. Поняття, причини та наслідки банкрутства. Підстави порушення справи про банкрутство.
- •76. Поняття і роль приватизації, державна програма приватизації. Правові способи приватизації
- •77. Об’єкти та суб’єкти угод приватизації, стадії приватизаційного процесу.
- •78. Порядок оренди державного та комунального майна.
- •79. Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства.
- •80. Антиконкурентні узгоджені дії: поняття та прояви.
- •81. Домінуюче (монопольне) становище: поняття та види зловживання ним.
- •82. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю: поняття та прояви
- •93. Поняття та ознаки кредиту, відмежування від позики, позички, лізингу.
- •95. Загальні вимоги щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, заходи тарифного та нетарифного регулювання.
- •96. Базисні умови зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу згідно інкотермс: поняття та групи.
- •97. Механізм державного примусу для повернення в Україну валютної виручки від реалізації зовнішньоекономічних контрактів.
- •98. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.
- •99.Поняття та функції юридичної служби на підприємстві.
- •100. Обрання способу захисту порушеного права (інтересу) юридичною службою підприємства.
81. Домінуюче (монопольне) становище: поняття та види зловживання ним.
У відповідності до ст. 1 Закону України від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції» (надалі — Закон), монопольне становище – це домінуюче становище суб’єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб’єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.
Суб’єкт господарювання відповідно до ст. 12 Закону, займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступ інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка кого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Також монопольним (домінуючим) може бути визнане становище суб’єкта господарюванням якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема, внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам (тягар доведення цього факту покладено на АМК та його територіальні відділення).
Поряд з зазначеним, введені спеціальні правила визначення монопольного становища кількох суб’єктів господарювання за таких умов: що кожен із двох чи більше суб’єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови; сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку перевищує 70 відсотків – і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови ч. 4 ст. 12 Закону.
Методика встановлює етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання як на державному, так і на регіональних ринках. Їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
Метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема, демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контроль за узгодженими діями, концентрацією; контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб’єктів господарювання, груп суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень.
Саме по собі монопольне (домінуюче) становище того чи іншого суб’єкта господарювання на ринку не є правопорушенням (ст. 27 ГК, ст. 12 Закону), лише зловживання ж цим становищем. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема, обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Справи про зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб’єктів господарювання на ринку відповідно до ч. 6 ст. ГК України та ст. ст. 3 і 7 Закону про АМК розглядає АМК та його органи. При розгляді цієї категорії справ обов’язковим є дослідження загальнодержавного (регіонального) ринку з доказом наявності монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ньому.