
- •Ідейно-історичні передумови відокремлення господарського права як самостійної галузі права
- •Загальна характеристика предмету регулювання господарського права.
- •Підприємництво як предмет регулювання господарського права, його ознаки, принципи та види обмежень.
- •Метод правового регулювання господарської діяльності.
- •Джерела господарського права: поняття, види та система.
- •Господарсько-правові норми: структура, види.
- •Історія та тенденції розвитку науки господарського права. Спори навколо кодифікації господарського законодавства.
- •Методи та форми державного регулювання господарських відносин.
- •Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків — перехід від загальних приписів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних господарюючих суб'єктів.
- •Реалізація (фактичне застосування) суб'єктивних справ і юридичних обов'язків.
- •18. Поняття та види підприємств, теорія "персоніфікації підприємств" ("господарчого органу").
- •19. Установчі документи суб'єктів господарювання.
- •21.Поняття, види та історія виникнення господарських товариств.
- •22.Правовий статус, види та порядок створення акціонерного товариства
- •23. Правовий статус товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
- •24.Правовий статус командитного та повного товариств.
- •25.Правовий статус господарських об'єднань.
- •26. Холдинги: поняття та правова природа.
- •27. Промислово-фінансові групи: поняття та правові засади.
- •25. Правовий статус господарськихобєднань
- •26.Холдинги: поняття та правова природа
- •27. Промислово-фінансові групи: поняття та правові засади.
- •28. Правовий статус виробничих, у т.Ч. Сільськогосподарських кооперативів
- •29.Правовий статус біржових організацій
- •30.Фондова біржа: поняття та правове регулювання
- •31.Правовий статус структурних підрозділів вітчизняних та іноземних підприємств
- •32.Поняття та види правового режиму майна господарських організацій
- •40. Правове регулювання господарської діяльності з постачання продукції та його договірного забезпечення.
- •41. Поняття та правові засади роздрібної торгівлі.
- •42. Особливість поставок для державних потреб та закупівель за державні кошти.
- •43. Порядок приймання продукції по кількості та якості при виконанні договорів поставки.
- •45. Господарсько-правові умови здійснення капітального будівництва.
- •46. Правове регулювання договору підряду на капітальне будівництво.
- •47. Види, особливість укладання та виконання біржових угод
- •48. Правове регулювання договору про спільну господарську діяльність.
- •49. Договір зберігання на товарному складі та його документальне оформлення.
- •50. Договір контрактації.
- •51. Договір енергопостачання.
- •53. Співвідношення договору господарської оренди та договору загально-цивільного найму.
- •55. Правове регулювання комерційної концесії.
- •72)Адмін.-госп. Санкції організаційного х-ру
- •74. Поняття та ознаки комерційного розрахунку.
- •75. Поняття, причини та наслідки банкрутства. Підстави порушення справи про банкрутство.
- •76. Поняття і роль приватизації, державна програма приватизації. Правові способи приватизації
- •77. Об’єкти та суб’єкти угод приватизації, стадії приватизаційного процесу.
- •78. Порядок оренди державного та комунального майна.
- •79. Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства.
- •80. Антиконкурентні узгоджені дії: поняття та прояви.
- •81. Домінуюче (монопольне) становище: поняття та види зловживання ним.
- •82. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю: поняття та прояви
- •93. Поняття та ознаки кредиту, відмежування від позики, позички, лізингу.
- •95. Загальні вимоги щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, заходи тарифного та нетарифного регулювання.
- •96. Базисні умови зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу згідно інкотермс: поняття та групи.
- •97. Механізм державного примусу для повернення в Україну валютної виручки від реалізації зовнішньоекономічних контрактів.
- •98. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.
- •99.Поняття та функції юридичної служби на підприємстві.
- •100. Обрання способу захисту порушеного права (інтересу) юридичною службою підприємства.
77. Об’єкти та суб’єкти угод приватизації, стадії приватизаційного процесу.
Об’єкти приватизаційних відносин (приватизації) з точки зору права власності – це майно підприємств як цілісних майнових комплексів державної, республіканської (Автономної Республіки Крим) і комунальної власності, які підлягають приватизації. Класифікація об’єктів приватизації здійснюється з метою регіонального та ефективного застосування способів приватизації відповідно до Державної програми приватизації на певний період.
До об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про приватизацію належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об’єднань; земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації.
Вказані об’єкти відповідно до Державної програми приватизації класифікуються таким чином:
Група А – цілісні майнові комплекси державних орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі цілісні майнові комплекси майнових підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі – ВАТ), а також готелі, об’єкти санаторно – курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішення арбітражного суду та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.
Група В– цілісні майнові комплекси підприємств з середньообліковою чисельністю працюючих понад 100 осіб вартість основних фондів яких достатня для формування статутних фондів ВАТ акції ВАТ випуск яких зареєстрований або продаж акцій яких розпочався до набрання чинності цією Програмою (крім підприємств групи Г); акції ВАТ, створені на базі підприємств агропромислового комплексу, в разі, якщо вартість основних фондів достатня для формування статутного фонду ВАТ.
Група Г – цілісні майнові комплекси підприємств або пакети акцій ВАТ, що на момент прийняття рішення про приватизацію займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг або мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Група Д – об’єкти незавершеного будівництва, законсервовані об’єкти.
Група Е – акції (частки, паї), що належать державі у статутних фондах господарських товариств (утому числі підприємств з іноземними інвестиціями), розташованих на території України або за кордоном .
Група Ж – незалежно від вартості об’єкти охорони здоров’я, освіти, культури, мистецтва та проси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об’єкти санаторно – курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об’єктів санаторно – курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об’єкти соціально – побутового призначення, у разі не виключення їх до складу майна, що приватизується.
З огляду на державний інтерес, і відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону про приватизацію Закону України від 07.07.1999 р. «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» і постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1734 «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».
Приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.
Суб’єктами приватизації, відповідно до ст. 6 Закону про приватизацію є: державні органи приватизації; покупці (їх представники); посередники.
Державну політику в сфері приватизації здійснюють ФДМУ, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності; здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації; виступають орендодавцем майна, що перебуває у державній власності, згідно з законодавством; продають майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об’єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств; створюють комісії з приватизації; затверджують плани приватизації майна, що перебуває у державній власності, плани розміщення акцій акціонерних товариству процесі приватизації; розробляють проекти державних програм приватизації і подають їх на затвердження Верховній Раді України; укладають угоди щодо проведення підготовки об’єктів до приватизації та їх продажу; укладають договори на проведення незалежної оцінки майна в процесі його приватизації; укладають у випадках, передбачених законодавством, угоди щодо проведення екологічного аудиту об’єктів приватизації; виступають з боку держави засновником підприємств із змішаною формою власності; беруть участь у розробці міжнародних договорів України з питань державної власності та її використання; здійснюють захист майнових прав державних підприємств, організацій, установ, а також акцій (часток, паїв), що належать державі, на території України та за її кордоном; контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна; здійснюють продаж земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації.
Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.
Покупцями об’єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України; юридичні особи інших держав.