
- •Ідейно-історичні передумови відокремлення господарського права як самостійної галузі права
- •Загальна характеристика предмету регулювання господарського права.
- •Підприємництво як предмет регулювання господарського права, його ознаки, принципи та види обмежень.
- •Метод правового регулювання господарської діяльності.
- •Джерела господарського права: поняття, види та система.
- •Господарсько-правові норми: структура, види.
- •Історія та тенденції розвитку науки господарського права. Спори навколо кодифікації господарського законодавства.
- •Методи та форми державного регулювання господарських відносин.
- •Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків — перехід від загальних приписів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних господарюючих суб'єктів.
- •Реалізація (фактичне застосування) суб'єктивних справ і юридичних обов'язків.
- •18. Поняття та види підприємств, теорія "персоніфікації підприємств" ("господарчого органу").
- •19. Установчі документи суб'єктів господарювання.
- •21.Поняття, види та історія виникнення господарських товариств.
- •22.Правовий статус, види та порядок створення акціонерного товариства
- •23. Правовий статус товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
- •24.Правовий статус командитного та повного товариств.
- •25.Правовий статус господарських об'єднань.
- •26. Холдинги: поняття та правова природа.
- •27. Промислово-фінансові групи: поняття та правові засади.
- •25. Правовий статус господарськихобєднань
- •26.Холдинги: поняття та правова природа
- •27. Промислово-фінансові групи: поняття та правові засади.
- •28. Правовий статус виробничих, у т.Ч. Сільськогосподарських кооперативів
- •29.Правовий статус біржових організацій
- •30.Фондова біржа: поняття та правове регулювання
- •31.Правовий статус структурних підрозділів вітчизняних та іноземних підприємств
- •32.Поняття та види правового режиму майна господарських організацій
- •40. Правове регулювання господарської діяльності з постачання продукції та його договірного забезпечення.
- •41. Поняття та правові засади роздрібної торгівлі.
- •42. Особливість поставок для державних потреб та закупівель за державні кошти.
- •43. Порядок приймання продукції по кількості та якості при виконанні договорів поставки.
- •45. Господарсько-правові умови здійснення капітального будівництва.
- •46. Правове регулювання договору підряду на капітальне будівництво.
- •47. Види, особливість укладання та виконання біржових угод
- •48. Правове регулювання договору про спільну господарську діяльність.
- •49. Договір зберігання на товарному складі та його документальне оформлення.
- •50. Договір контрактації.
- •51. Договір енергопостачання.
- •53. Співвідношення договору господарської оренди та договору загально-цивільного найму.
- •55. Правове регулювання комерційної концесії.
- •72)Адмін.-госп. Санкції організаційного х-ру
- •74. Поняття та ознаки комерційного розрахунку.
- •75. Поняття, причини та наслідки банкрутства. Підстави порушення справи про банкрутство.
- •76. Поняття і роль приватизації, державна програма приватизації. Правові способи приватизації
- •77. Об’єкти та суб’єкти угод приватизації, стадії приватизаційного процесу.
- •78. Порядок оренди державного та комунального майна.
- •79. Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства.
- •80. Антиконкурентні узгоджені дії: поняття та прояви.
- •81. Домінуюче (монопольне) становище: поняття та види зловживання ним.
- •82. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю: поняття та прояви
- •93. Поняття та ознаки кредиту, відмежування від позики, позички, лізингу.
- •95. Загальні вимоги щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, заходи тарифного та нетарифного регулювання.
- •96. Базисні умови зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу згідно інкотермс: поняття та групи.
- •97. Механізм державного примусу для повернення в Україну валютної виручки від реалізації зовнішньоекономічних контрактів.
- •98. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.
- •99.Поняття та функції юридичної служби на підприємстві.
- •100. Обрання способу захисту порушеного права (інтересу) юридичною службою підприємства.
43. Порядок приймання продукції по кількості та якості при виконанні договорів поставки.
4.1. Якість Продукції, яка поставляється Покупцеві, повинна відповідати вимогам Державних стандартів (ДСТУ) або Технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності (для Продукції, яка підлягає сертифікації). 4.2. Кількість Продукції, поставку (передачу у власність) якої Сторони планують здійснити в рамках та на підставі цього Договору, вказується у додатках до цього Договору. Фактичний об’єм Продукції, що поставляється в рамках та на підставі Додатків до цього договору, вказується в відповідній залізничній накладній чи Акті прийому-передачі, на підставі яких складаються Акти звірки взаєморозрахунків. 4.3. Кількість Продукції, яка планується до поставки (передачі у власність), реквізити відвантаження, повідомлення про готовність прийняти вантаж вказуються в заявці Покупця. 4.4. Загальна кількість Продукції, що поставляється (передається у власність) Покупця за цим Договором визначається на підставі фактичного обсягу поставленої (переданої у власність) Продукції. 4.5. Прийомка Продукції за якістю проводиться відповідно до даних паспорту та/або сертифікату відповідності (для Продукції, яка підлягає сертифікації). 4.6. Прийомка Продукції за кількістю проводиться відповідно даних, у виданих вантажовідправником вантажосупроводжуючих документах (залізнична транспортна накладна). 4.7. Датою поставки (передачі у власність) Продукції (Продукції) вважається дата вказана в Актах прийому-передачі Продукції. 4.8. Право власності на Продукцію переходить до Покупця з дати поставки (передачі у власність) Продукції у відповідності до п. 4.7. цього Договору. З моменту поставки Покупець несе всі ризики випадкового знищення або пошкодження Продукції. 4.9. У випадку невідповідності поставленої Продукції заякістю претензії можуть бути виставлені Покупцем тільки до безпосереднього вантажовідправника (за умови поступлення Продукції в непошкоджених вагонах з непошкодженими пломбами вантажовідправника). У випадку невідповідності кількості поставленої Продукції кількостям (об’ємам), вказаним у залізничній накладній, претензії можуть бути виставлені Покупцем до залізниці (перевізника) або до безпосереднього вантажовідправника, вказаного в супроводжуючих документах на Продукцію. 4.10. Факт невідповідності кількості (або якості) поставленої Продукції повинен підтверджуватися відповідним актом Торгово-промислової палати України. 5. ЦІНА (ВАРТІСТЬ) ПРОДУКЦІЇ ТА УМОВИ ОПЛАТИ ПРОДУКЦІЇ 5.1. Ціна (вартість) конкретної партії Продукції узгоджується Сторонами у відповідних Додатках до цього Договору. Ціна на Продукцію, поставка (передача у власність) якої здійснюється відповідно до умов цього Договору, встановлюється в національній валюті України – гривні. В ціну Продукції включено податок на додану вартість. 5.2. Ціна (вартість) Продукції є динамічною (рухомою) і може змінюватись Постачальником залежно від змін цін на ринку Продукції, індексу інфляції, зміни тарифів на залізничні перевезення тощо. 5.3. Зміна ціни (вартості) на Продукцію, що зафіксована (узгоджена Сторонами) у Додатку до цього Договору, яким регулюється умови поставки відповідної партії Продукції, відображається у додатковій угоді до цього Договору, яка підписується уповноваженими представниками обох Сторін. 5.4. Оплата Продукції здійснюється на умовах повної передоплати (авансу) Продукції (партії Продукції), якщо інше не встановлено у Додатках до цього Договору. Строк (термін) оплати Продукції по кожній окремій партії Продукції визначається умовами відповідних Додатків. 5.5. Оплата Продукції проводиться Покупцем безготівково в національній валюті України – гривні – шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника. 5.6. Оплата Продукції проводиться Покупцем по кожній окремій партії Продукції, поставка якої оформляється відповідним Додатком до цього Договору. 5.7. Сторони можуть в будь-який момент дії цього Договору узгодити іншу форму проведення розрахунків, що оформляється додатками (додатковими угодами) до цього Договору. 5.8. Загальна сума цього Договору (тобто загальна вартість (ціна) усієї поставленої за цим Договором Продукції) Сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої Продукції та узгодженої на неї ціни (відповідно до Додатків до цього Договору). 5.9. Розмір загальної суми Договору підлягає кінцевому уточненню Сторонами шляхом складення та підписання сторонами акта взаємозвірки, виходячи з фактично поставленої Покупцю кількості Продукції, вартість (ціна) якої відображається в Актах прийому-передачі Продукції та/або залізничних накладних, що складаються сторонами по кожному факту поставки партії Продукції згідно з Додатками до даного Договору. 5.10. Сторони по закінченню кожного звітного календарного місяця (надалі – звітний місяць) можуть здійснювати звірку розрахунків за поставлену Продукцію. У такому разі, затверджений (підписаний) Покупцем Акт звірки взаєморозрахунків передається Постачальникові до 10 (десятого) календарного числа календарного місяця наступного за звітним місяцем.
5.11. Якщо за результатами звірки буде встановлено, що сума, перерахована в порядку передоплати за партію Продукції у відповідності до Додатку до цього Договору: а) недостатня для покриття (оплати) поставленої (переданої у власність) Покупцеві (чи вказаному ним Вантажоотримувачу) Продукції, то Покупець зобов’язаний протягом 2 (двох) банківських днів з дня підписання сторонами Акта звірки взаєморозрахунків перерахувати Постачальникові суму недостачі; б) перевищує вартість поставленої (переданої у власність) Покупцеві (чи вказаному ним Вантажоотримувачу) Продукції, Постачальник повертає Покупцеві надмірно сплачену суму на підставі Акта звірки взаєморозрахунків та листа Покупця протягом 2 (двох) банківських днів.
44. Правове регулювання господарської діяльності з перевезення вантажівта її договірного забезпечення.?????
Законодавство про транспорт (транспортне законодавство) - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності на транспорті.
Оскільки єдина транспортна система України налічує кілька видів транспорту, кожен з яких має певні особливості, то і законодавство про транспорт є досить значним за обсягом і різноманітним за змістом.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються, в першу чергу, загальним Законом України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р., законами України "Про трубопровідний транспорт" від 15 травня 1996 р., "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 р., "Про автомобільний траспорт" від 5 квітня 2001 p., "Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період" від 20 жовтня 1998 р.
Значне коло транспортних відносин регулюється транспортними кодексами і статутами окремих видів транспорту: Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 р., Кодексом торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р., Статутом внутрішнього водного транспорту СРСР, Статутом автомобільного транспорту УРСР, Статутом залізниць України. Серед інших актів транспортного законодавства України варто виділити правила перевезення вантажів, що приймаються стосовно різних видів транспорту і різного роду вантажів.
Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про трубопровідний транспорт", дія якого поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (від промислів, виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшего транспортування, а також іншими нормативно-правовими актами України.
Особливості застосування Закону України "Про трубопровідний транспорт" щодо функціонування промислового трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.
Транспорт - одна з найважливіших галузей суспільного виробництва. Він покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва у перевезеннях.
Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюються відповідно до національної програми з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забезпечується державою.
Єдину транспортну систему України становлять:
транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);
промисловий залізничний транспорт;
відомчий транспорт;
трубопровідний транспорт;
шляхи сполучення загального користування.
Відповідно до ч. t ст. 307 та ч. 1 ст. 909 ЦК України договором перевезення вантажу є договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Цей вид договорів укладається, як і інші господарські договори, в письмовій формі, до якої ставляться спеціальні вимоги. Так, згідно з ч. 2 ст. 307 ГК та ч. З ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Перевізник зобов'язаний забезпечувати вантажовідправниківбланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Сторони договору: перевізник і відправник, проте участь у виконанні договірних зобов'язань (однією із зобов'язаних сторін) є отримувач вантажу - особа визначена відправником, яка може і не брати участі в укладенні договору перевезення вантажу, проте повинна мати договірні відносини з відправником (скажімо, бути покупцем за договором поставки, укладеним з відправником).
Договір про перевезення вантажу є реальним (він вважається укладеним у момент здачі вантажу транспортній організації для перевезення), оплатним і двостороннім.