19.Особливості усного й письмового спілкування

Мова існує у двох формах – усній і писемній. Первинним щодо виникнення, звичайно, було усне мовлення. Воно передувало появі писемного мовлення.

Люди у процесі спілкування використовують обидві форми мов-лення, які тісно взаємопов'язані між собою. Розвинене усне мовлен-ня – основа для успішного розвитку писемного мовлення. А розви-нене писемне мовлення позитивно впливає на усне мовлення.

Обидві форми мовлення тісно пов'язані з мисленням.

Але кожна з форм мовлення, за переконаннями багатьох учених, має і свої специфічні ознаки:

 

Усне мовлення         Писемне мовлення

Усне слово – це слово живе, ви-разне, інколи спонтанне. В усному мовленні не завжди є час для добо-ру найбільш точного слова. Сказа-не слово не можна виправити.            У писемному мовленні завжди по-передньо обдумується кожне слово, кожна фраза. Написаний текст можна перечитати, виправити.

Це мовлення розраховане на сприйняття слухом.           Писемне мовлення – це графічне мовлення, розраховане на зорове сприйняття.

Українська мова за професійним спрямуванням

Українська мова в житті суспільства

 

Усне мовлення         Писемне мовлення

Усне мовлення володіє більшим арсеналом засобів передачі ду-мок і почуттів.         У писемному мовленні ясності і виразності правильно дібраних мов-них елементів сприяють характерні для даної форми мовлення додаткові засоби.

В усному мовленні порядок слів відіграє важливу роль (допомагає чітко побудувати речення, логічно висловити думки).    Важливу роль у писемному мовленні виконує порядок слів (уживається для логічного розвитку від відомого до но-вого і для чіткої побудови речення).

В усному мовленні добір засобів повинен відповідати вимогам стилю.          У писемному мовленні добір засобів повинен відповідати не тільки літературній нормі, а й вимогам сти-лю, до якого належить текст.

Слово в усному мовленні май-же завжди супроводжується інтонацією, мімікою, жестами. Вони є засобом для усного мов-лення.    Важливим засобом для написаного є розділові знаки, без яких інколи зрозуміти правильно написане про-сто неможливо. А. Чехов писав, що знаки служать нотами під час читан-ня написаного.

В усному мовленні вживаються здебільшого неповні речення. Характерною ознакою писемно-го мовлення є повні і закінчені ре-чення, які розміщені у логічній послідовності.

В усному мовленні використову-ються частіше речення прості.           У писемному мовленні більшість ре-чень – складні. Прості ж речення, як правило, поширені і ускладнені.

Усне мовлення розраховане на слухача, що знаходиться перед очима оратора.         Писемне мовлення розраховане на читача (слухача).

Порядок слів у реченні вільний, зустрічаються повторення окре-мих слів, словосполучень, частин речень, неповні речення, вставні слова тощо.       Порядок слів часто прямий, повто-рення слів автори намагаються уни-кати.

Зіставлення двох форм мовлення дає підстави стверджувати, що писемне мовлення значно складніше від усного.

Українська мова за професійним спрямуванням

У багатьох посібниках з ділового етикету згадується випадок, коли успішно проходили переговори між японськими й американськими бізнесменами зірвалися тільки тому, що американець на знак симпатії поплескав свого японського партнера по плечу. Це класичний випадок порушення ділового етикету, який мав реальні (і сумні) економічні наслідки.

У принципі правила ділового спілкування базуються на загальних правилах етикету, проте тут можуть бути і свої тонкощі. Тим не менш, можна виділити декілька основних моментів.

1. Пунктуальність - це перша вимога в будь-якій сфері ділової активності. Недостатня пунктуальність при появі на ділових переговорах може бути розцінена партнерами як жест «недоброї волі» і викликати непотрібні ускладнення. Добре налагоджена робота компанії передбачає точне дотримання графіка роботи і відсутність запізнень, тому намагайтеся чітко планувати свій час.

2. Дотримання корпоративної етики, а простіше кажучи - вміння зберігати закриту для сторонніх інформацію, чи то питання кадрової політики або суто технологічні моменти. Намагайтеся менше обговорювати на публіці проблеми, що виникають на роботі, навіть якщо вони особистого характеру.

3. Повага до чужої думки - це обов'язкова умова гарного психологічного клімату в колективі. Тут діє принцип бумеранга: чим більше нетерпимості до чужої думки, впертості і егоїзму ви будете виявляти, тим більше будете отримувати у відповідь таке ж відношення.

культура писемного ділового мовлення і професійна комунікативна компитенція.

Документ - це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності і розумову діяльність людини.

Документ повинен:

видаватися повноважним органом-особою відповідно компетенції;не суперечити законодавству;

бути відредагований і оформлений;складений за встановленою формою;бути достовірним, базуватися на фактах

Діловодство - це діяльність, яка охоплює документування і організацію роботи з док-ми в процесі здійснення управлінських функцій. Діловодство є важливою складовою частиною роботи кожної організації. У процесі діловодства беруть участь всі працівники апарату управління: створюють їх, забезпечують передачу, інші керуються ними.

Риси ділового стиля

Це стиль, який задовольняє потреби суспільства у документному оформленні ділових стосунків, офіційної сфери спілкування, різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя.

Риси:

Стислість і уніфікованість. Забезпечується використанням кліше - усталених словесних форм, закріплених за певними ситуаціями.

Розташування поданого матеріалу. Закріплення певного місця за окремими частинами матеріалу.

Точність формулювань - гранична чіткість висловлюваної думки.

Логічність і обґрунтованість викладу.

Писемне ділове мовлення, специфіка

Це мовлення, зафіксоване на папері. Характер писемного мовлення в першу чергу визначається відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки. Одиницею п. м. є текст, який членується на абзаци, речення в яких перебувають в тісних смислових та граматичних зв'язках між собою..

Писемне ділове мовлення:

Чітке дотримання прийнятих норм ділового спілкування (будова, набір реквізитів, правильне використання слів - рекомендуємо, наказую, доповідаю, гарантуємо, прошу, ухвалити…).

Дотримання норм літературної мови, вживання зрозумілих, найбільш переконливих слів, уникнення русизмів.

Відповідність мовних засобів їх стильовому призначенню (утримання розмовних, просторічних, діалектних слів).

Логічність формування думки, чіткість і послідовність викладу, членування тексту відповідно до будови ділового паперу.

Стислість вираження думки, строга відповідність слова його значенню, об'єктивність викладу фактів.

Професійна компетентність – це особистісне утворення, яке забезпечує

якісне виконання професійної діяльності. Тому особливості професійної

компетентності фахівця визначаються особливостями його професійної

діяльності.