§ 5. Функції криміналістичної характеристики злочинів

Одним з малодосліджених питань криміналістики є питання про функції криміналістичної характеристики.

Функція - це діяльність, завдання, обов'язки, які потребують здійснен­ня, виконання, відношення двох (групи) об'єктів, у якому зміна одного з них

365

супроводжується змінами іншого. Таким чином, це є залежність одних пере­мінних величин від інших.

Отже, побудована криміналістична характеристика, наприклад, виду зло­чинів, повинна змінювати вже побудовану криміналістичну методику розслі­дування даного виду злочинів. Прикладна ж інформаційна модель криміналіс­тичної характеристики конкретного виду злочинів повинна сприяти процесу розкриття та розслідування даного виду злочинів.

І. М. Лузгін виділяє три функції криміналістичної характеристики:

а) евристична і пізнавальна; б) організаційно-методична; в) оціночна.

Доцільно виділити такі функції криміналістичної характеристики:

а) прикладна (полягає в тому, що інформація про типові ознаки та їх зв'язки впливає на хід розкриття та розслідування злочинів);

б) пізнавальна (її сутність полягає в тому, що (криміналістична характери­стика виду (групи) або конкретного злочину виділяє їх ознаки з навколишнього середовища і таким чином допомагає суб'єкту пізнання - (слідчому, опера­тивному працівнику кримінального розшуку) пізнавати об'єкт - злочин));

в) заміщення (полягає в тому, що правильно побудована криміналістична характеристика виду (групи) конкретного злочину є інформаційною моделлю, а тому заміщає оригінал - вид (групу) або конкретний злочин - і тим самим допомагає їх краще пізнавати));

г) інформаційна (полягає в тому, що криміналістична характеристика виду (групи) конкретного злочину не тільки відображає вихідну інформацію про об'єкт пізнання, а й допомагає отримати нову інформацію про нього);

д) прогностична (проявляється в тому, що на основі криміналістичної ха­рактеристики виду (групи) або конкретного злочину можна робити науково обґрунтовані прогнози (наприклад, про можливу подальшу серію убивств, квартирних крадіжок, розбійних нападів, найбільш імовірне місце вчинення цих злочинів, прогнозувати як повний зміст злочину, так і обставини, що його супроводжували тощо));

е) організаційно-методична (полягає в тому, що криміналістична харак­теристика видів (груп) або конкретного злочину допомагає правильно вибрати методи розслідування і організувати роботу по кримінальній справі).

§ 6. Джерела інформації та методи,

що використовуються при формуванні

основних елементів криміналістичних характеристик

окремих видів злочинів

У криміналістичній літературі мало досліджені питання про джерела інформації, на основі яких будується криміналістична характеристика зло­чинів.

Джерело інформації - будь-яка система, що видає повідомлення або вміщує інформацію, призначену для її передавання, а також науковий доку­мент або видання. Джерела інформації поділяються на первинні і похідні.

366

При вивченні слідчої практики В. П. Бахін пропонує виділяти таку інфор­мацію про неї:

а) слідча діяльність, при спостереженні і цільовому вивченні якої можливе отримання даних, що її характеризують;

б) учасники цієї діяльності - джерела інформації про зміст, хараісгер і по­треби практики;

в) дослідники слідчої діяльності - носії інформації про власні спостере­ження і отримані при цьому дані;

г) документи, що відображають безпосередні результати і характеристику слідчої діяльності;

д) матеріали, що вміщують дані і думки про стан і характер слідчої діяль­ності її безпосередніх учасників і дослідників.

На думку В. В. Радаєва, інформація, що має значення для розробки кри­міналістичних характеристик, може бути отримана з вивчення -кримінальних справ, анкетуванні слідчих, прокурорів-криміналістів, експертів, на нарадах по обміну передовим досвідом слідчих, прокурорів-криміналістів, експертів, з інформаційних листів, підготовлених методичними апаратами органів проку­ратури, внутрішніх справ і інших джерел.

Г. А. Густов вважає, що джерелом інформації для криміналістичної харак­теристики конкретного злочину є криміналістичні знання слідчого, його життє­вий і професійний досвід, матеріали кримінальної справи, інформація органів дізнання, консультації спеціалістів. А джерелом відомостей, що вміщує кримі­налістична характеристика, є практика правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю і криміналістичні дослідження.

П. М. Кубрак зазначає, що поряд з матеріалами кримінальних справ, важ­ливими додатковими джерелами, що мають значення при розробці елементів криміналістичних характеристик окремих видів і груп злочинів, можуть бути опитування слідчих, працівників кримінального розшуку, дані криміналістич­них обліків про мотиви, види вчинення окремих злочинів, висновки криміналі­стичних, судово-психологічних та інших видів судових експертиз.

О. Й. Колесніченко для побудови криміналістичних характеристик про­понує такі джерела інформації: а) матеріали кримінальних справ про успішно розкриті злочини; б) матеріали оперативно-розшукової діяльності; в) відо­мості, отримані від слідчих та оперативних працівників шляхом інтерв'ю­вання; г) відомості, отримані від засуджених (під час їх опиту і відповідній оцінці).

Вчені, що досліджували процес побудови криміналістичних характеристик злочинів, єдиним джерелом інформації для побудови даного виду характе­ристик виділяють кримінальні справи.

Однак, таке звуження джерел інформації для процесу побудови кри­міналістичних характеристик злочинів недоцільне. Адже в даному випадку інші джерела інформації просто ігноруються, що призводить до побудо­ви менш інформативних криміналістичних моделей злочинів, а це, в свою чергу, зменшує ефективність використання криміналістичних характе­ристик.

367

Для побудови криміналістичних характеристик треба викорис­товувати такі джерела інформації:

І. Люди:

1. Працівники правоохоронних органів (слідчі, оперативні працівники кри­мінального розшуку тощо);

2. Спеціалісти (судмедексперти, експерти-криміналісти, лікарі-психіатри тощо);

3. Підозрювані, обвинувачувані, засуджені за вчинення злочинів;

4. Потерпілі від злочинів. //. Документи:

1. Письмові (кримінальні справи, книги, періодичні видання тощо);

2. Графічні (план місцевості, де проводився обшук, огляд місця події тощо);

3. Звукові, кіно-, фото-, відео (відеододатки до протоколів огляду місця події або трупа, аудіозаписи допитів тощо);

4. Статистичні (статистичні картки тощо).

З огляду на те, що для побудови криміналістичної характеристики важли­вими є письмові джерела інформації, можна запропонувати таку класифікацію вказаних джерел інформації:

/. Джерела первинної Інформанті:

1. Кримінальні справи;

2. Матеріали підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

3. Книги: а) монографії; б) підручники і навчальні посібники; г) наукові праці і матеріали наукових конференцій;

4. Періодичні видання: а) журнали; б) газети;

5. Спеціальні видання: а) інформаційні бюлетені; б) інформаційні листки;

6. Проміжні види публікацій: а) попередні публікації (друкуються в по­рядку обговорення до появи основної публікації); б) автореферати дисер­тацій;

7. Неопубліковані документи: а переклади;

б дисертації;

в звіти про результати науково-дослідних робіт.

//. Джерела вторинної інформації

1. Довідкові видання: а) енциклопедії; б) довідники; в) тлумачні словники;

2. Огляди: а) аналітичні; б) реферативні;

3. Реферативні журнали;

4. Експрес-інформація.

З метою розробки криміналістичних характеристик видів (груп) або конк­ретних злочинів перспективним є використання кількісних даних. Вони можуть бути взяті з робіт, що належать до суміжних галузей юридичної науки. При відсутності необхідних відомостей криміналісти повинні проводити у цьому напрямі спеціальні дослідження.

Виникає питання про можливості і доцільність використання у криміналіс­тичній характеристиці видів (груп) або конкретного злочину так званих кримі-

368

нелогічних даних. Але кримінологічними вони називаються тільки тому, що виявлені кримінологами, і є описом певних сторін злочинів. Такі дані самі по собі не можуть бути ні кримінологічними, ні криміналістичними. Таким є тільки використання цих даних. Наприклад, одні і ті ж дані кримінології можуть вико­ристовуватися для проведення профілактичних заходів щодо злочинів, а кри­міналістами - для побудови версій при розслідуванні злочинів.

Тому одна і та ж інсрормація може одночасно знаходитися у кількох галу­зевих характеристиках. Так, неповнолітній вік жертви злочину може знаходи­тися у змісті кримінально-правової (коли він конструктивний елемент складу злочину), кримінально-процесуальної (при вирішенні питання про допуск до участі у кримінальному процесі її законного представника), криміналістичної (при обранні, припустимо, тактики допиту), віктимологічної у рамках криміно­логічної (при розробці профілактичних заходів віктимологічного змісту) харак­теристик. Таке взаємопроникнення обумовлене діалектичною єдністю злочин­ця, його діяння і жертви у злочинах проти особи.

Слід також вказати на методи, що використовуються для збору інформа­ції з метою побудови криміналістичних характеристик злочинів.

Найбільш корисними для проведення подібних досліджень є такі методи:

1. Документальний метод, що полягає у вивченні кримінальних справ та інших документальних джерел.

2. Біографічний метод, який полягає у збиранні і узагальненні відомостей біографічного характеру (при цьому інформаційними джерелами є автобіогра­фії злочинців, щоденники, довідки лікувальних, навчальних і виховних установ тощо).

3. Метод спостереження - найпоширеніший метод збору інформації шляхом безпосереднього сприйняття і реєстрації важливих з погляду дослід­ника явищ, процесів і подій. Полягає, наприклад, у цілеспрямованому сприй­нятті психічних явищ з метою вивчення злочинця (може використовуватися при перебуванні злочинця у виправно-трудових установах, під час проведен­ня слідчих дій тощо).

4. Метод аналізу результатів діяльності, що полягає у дослідженні суспіль­них результатів діяльності особи, що вивчається. За допомогою цього методу збирають інформацію про інтереси, здібності, вміння і навички злочинця, при цьому необхідно аналізувати письмові документи, залишені злочинцем, про­дукти його художньої творчості, виробничої діяльності тощо.

5. Метод експертних оцінок, який застосовують, для вирішення най­складніших завдань. При цьому велику допомогу надають судові психологи, психіатри та медики.

6. Метод вивчення груп і колективів, що застосовують, наприклад, для з'ясування умов, за яких у злочинця з'явилися певні нахили і психічні відхи­лення тощо.

7. Опитування - метод збору криміналістичних даних, який ґрунтується на зверненні особи, що опитує, до респондента із запитаннями. Найбільш значимим видом опитування є анкетування засуджених, працівників право­охоронних органів тощо.

369