§ 3. Правові основи тактики

підготовки, призначення і проведення

судової експертизи

Підготовка, призначення та проведення судової експертизи включає:

1) визначення мети та конкретних завдань експертного дослідження;

2 визначення експертної установи або експерта;

3 підготовку матеріалів для дослідження;

4 винесення постанови про проведення експертизи, формулювання зав­дання експерту;

5) підготовку зразків для дослідження;

6) створення умов для проведення експертизи, якщо остання проводить­ся поза експертною установою.

344

Матеріали до експертної установи доставляють поштою, спецзв'язком або кур'єром.

Під час підготовки матеріалів на експертизу слідчий взаємодіє зі спеціалі­стом: у виборі експерта, визначенні мети експертизи та її виду, формулюванні конкретного завдання (які необхідно зразки і як їх одержати тощо).

Якщо експертиза проводиться поза експертною установою, то слідчий створює експерту необхідні умови для роботи, охорону, забезпечення техніч­ними засобами, приміщенням. У провадженні експертизи інколи бере участь слідчий, з дозволу останнього може бути присутній обвинувачений (особливо при планово-економічних експертизах).

При проведенні судово-медичної та психіатричної експертиз слідчий вза­ємодіє з органами дізнання з питань забезпечення охорони, доставки обвину­ваченого на експертизу.

Визначення мети експертизи та формулювання питань складають одне з головних завдань підготовки судової експертизи. Як правило, під час при­значення експертизи питання формулюються відносно таких типових об­ставин:

1) причинного зв'язку між явищем та його наслідками;

2) часу, напряму дії, швидкості, сили, послідовності та інших параметрів досліджуваного процесу;

3) властивостей та стану досліджуваних об'єктів (наприклад, судимість, вік, статева зрілість, справність зброї тощо);

4) родової належності та індивідуальної тотожності. Формулюючи питання слідчий керується такими положеннями:

- з'ясувати суть обставин, які необхідно встановити за допомогою екс­пертизи;

- ознайомитись з існуючими науковими можливостями та методами вста­новлення (одержання) інформації щодо факту, який встановлено;

- визначити наявність інших методів встановлення обставин кримінальної справи.

Під час формулювання питань з метою досягнення точності, логічності та грамотності використовують допомогу фахівця.

Крім первинної експертизи можуть призначатися додаткова та повторна. Додаткова експертиза призначається у випадках, коли необхідно встановити факти (обставини) щодо нових джерел інформації, які ще не досліджувалися. Наприклад, при встановленні виконавця підпису з'являються нові підозрювані (обвинувачені), від яких відбираються зразки на дослідження та призначаєть­ся додаткова експертиза, яку звичайно проводить той самий експерт.

Повторна експертиза проводиться у випадках, коли:

а) висновок експерта суперечить основним матеріалам справи, які добуті іншими засобами доказування;

б) у дослідженні застосовувалися методи, які не відповідають досягнен­ням сучасної науки;

в) експертом досліджувались не всі представлені джерела (неповнота до­слідження);

345

г) у експерта відсутні спеціальні знання для дослідження представлених об'єктів (некомпетентність).

Повторна експертиза досліджує матеріали первинної експертизи, тому вона доручається комісії експертів, до складу якої може належати експерт, що проводив першу експертизу.

За кількістю спеціальних знань, які використовуються під час проваджен­ня експертиз, останні поділяють на комплексні та комісійні.

Комплексна експертиза призначається у разі, коли для вирішення питання (питань), що поставлено слідчим, дослідження джерела інформації необхідно проводити різними методами та засобами, спеціалістами різних галузей знань. Наприклад, з метою визначення механізму дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), аварії на авіатранспорті, залізниці необхідно дослідити джерело події фахівцями різних галузей знань (криміналістики, медицини, хімії, фізики, орга­нізації служби руху тощо).

Комісійна експертиза - це дослідження об'єктів групою спеціалістів однієї галузі знань. Наприклад, дослідження потерпілих у авіакатастрофі комісією судмедекспертів. Комісію експертів, як правило, призначає керівник експерт­ної установи для швидкого проведення дослідження великої кількості об'єктів (документів слідів пальців рук тощо). Склад експертної комісії визначає слід­чий за консультацією керівника експертної установи.

Призначення та організація судових експертиз в Україні здійснюється згід­но з Законом України «Про судову експертизу» (1994) та Інструкцією про орга­нізацію провадження судових експертиз у науково-дослідних судово-експерт­них установах Міністерства юстиції України (1988).

Використання висновку експертизи потребує від слідчого перш за все оцін­ки його як рівноправного доказу в системі збирання доказів у справі. Оцін­ка наукової обґрунтованості та достовірності висновків - одне із важливих завдань діяльності слідчого.

Існують два способи оцінки наукової достовірності висновку:

а) аналіз умов і методів проведення дослідження;

б) зіставлення висновків експерта з іншими доказами, які містять відомос­ті стосовно предмета дослідження, тобто перевіряється відповідність виснов­ку дійсності.

Під час аналізу умов і методів дослідження слідчий аналізує:

1) компетентність експерта, який проводив експертизу;

2) повноту дослідження об'єктів експертизи;

3) достатність представлених експерту порівняльних зразків;

4 обґрунтованість вихідних наукових положень, прийнятих експертом;

5 наявність протиріччя у висновках експерта;

6 форму висновків експерта, відповідність форми результатам дослі­дження.

При порівнянні висновків експерта із зібраними у справі доказами вико­ристовуються методи логічного аналізу, способи групування, зіставлення та порівняння висновку експерта з іншими доказами. У випадку встановлення протиріччя призначають додаткову, повторну або комплексну експертизу.

346

Рекомендована література

Підручники

Біленчук П. Д., Головач В. В., Салтевський М. В., Криміналістика.- Київ, 1997. ГикС. Криміналістика-Регенсбург, 1948.

Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів / За ред. В. Ю. Шепітька-Харків, 1998.

Радянська криміналістика /За ред. В. П. Кохмакова- Київ, 1973.

Монографії, лекції, навчальні посібники

Бахин В. П., Биленчук П. Д., Ковальова В. В. Криминалистические рекоменда-ции- Киев, 1990.

Бахин В. П., Биленчук П. Д., Кузьмичев В. С. Криминалистические приемьі й средства разрешения следственньїх ситуаций.- Киев, 1991.

Бахін В. П., Біленчук П. Д., Зубань М. А. Алгоритми вирішення слідчих ситуацій.-Київ, 1995.

Бахин В. П., Кузьмичев В. С., Лукьянчиков Е. Д. Тактика использования внезап-ности в раскрьітии преступлений органами внутренних дел.- Киев, 1990.

Бахін В. П., Садченко О. О., Кузьмічов В. С. Потреби слідчої практики.- Київ, 1993.

Бахін В. П., Весельський В. К. Тактика допиту- Київ, 1997.

Бахін В. П., Весельський В. К., Маліков Т. С. Поліцейський допит в США-Київ, 1997.

Біленчук П. Д., Крегул Ю. І., Курко М. Й., Стахівський С. М. Кримінальний процес України: зразки процесуальних документів.- Київ, 1996.

Біленчук П. Д., Перш В. /. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні опе­рації в розслідуванні злочинів.- Київ, 1996.

Биленчук П, Д., Лукьянова О. Н. Комплекс методик для исследования индиви-дуальньїх особенностей й текущего состояния человека, находящегося в особьіх жиз-ненньїх условиях.-Киев, 1989.

Биленчук П. Д., Лукьянова О. Н. Компьютерная психофизиологическая диагнос-тика личности- Киев, 1988.

Біленчук П. Д., Гель А. П. Основи криміналістичної тактики.- Вінниця, 2001.

Коновалова В, Е. Правовая психология.-Х.: 1990.

Лукашевич В. Г. Криминалистическая теория общения.- К.: 1993.

Шепитько В. Ю. Теоретические проблемьі систематизации тактических приемов в криминалистике.-Х.: 1995.

КРИМІНАЛІСТИЧНА МЕТОДИКА

РОЗСЛІДУВАННЯ

(методика розслідування окремих

видів злочинів: організація, автоматизація,

алгоритмізація, індивідуалізація )

Розділ X

НАУКОВІ ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ