§ 2. Тактичні прийоми пред'явлення для впізнання

Тактичні прийоми пред'явлення для впізнання живих людей (ст. 174 КПК України) та предметів (ст. 175 КПК України) достатньо повно визначена в за­коні. Разом з тим існують тактичні особливості, що розроблені в криміналісти­ці, а саме:

а) запросити всіх учасників (крім упізнаючого), пояснити їм мету та суть упізнання, ознайомити з нормами КПК;

б) запропонувати особі, що пізнається, зайняти будь-яке місце серед ін­ших осіб, разом з якими вона буде пред'явлена. Щодо предмета впізнання, то операцію з його розміщенням роблять поняті;

в) розміщені предмети впізнання занумерувати бирками (крім осіб), зафік­сувати загальну картину людей або предметів;

г) пізніше запросити впізнаючого, якого попередити про кримінальну від­повідальність за неправдиві свідчення, після чого запропонувати оглянути об'єкти та дати відповідь на запитання: «Чи впізнаєте Ви серед пред'явлених той предмет (особу), який спостерігали раніше у зв'язку з подією злочину?». Пізнаючий може брати пред'явлені предмети до рук, оглядати, а особам за­пропонувати встати, повернутися, підняти руки тощо;

д) після впізнання об'єкта останній фотографують (предмети - масштаб­ним, а особи - пізнавальним способом).

Тактика впізнання ділянок місцевості, окремих будівель у криміналістичній літературі не висвітлена, хоча ці предмети називають в числі предметів упіз­нання. Будівлі та ділянки місцевості пред'являються в одному екземплярі, оскільки неможливо підібрати схожі об'єкти. Автори цього виду впізнання мір­кують, що сусідні будівлі та ділянки місцевості можуть бути об'єктами, серед яких пред'являється об'єкт упізнання. Подібні висновки спірні, а тактика про­ведення суперечить процесуальним вимогам ст. 174 КПК України. У цих випад­ках упізнання не відбувається, а проводиться звичайна перевірка події на місці.

За логікою, коли впізнаючий - свідок проголошує, що може впізнати якусь будівлю або показати місце, то необхідно проводити перевірку свідчень на місці та відповідно оформляти її.

Тактика пред'явлення для впізнання трупів відрізняється від упіз­нання інших об'єктів такими особливостями:

а) труп пред'являється один;

б) якщо на трупі є ушкодження, то проводиться його «туалет», надається вигляд, який особа мала за життя;

в) спочатку труп пред'являється особам, які заявили, що людина пропала безвісно, а пізніше - іншим особам, яких попередньо треба допитати;

г) під час упізнання відкритим, як правило, залишається тільки обличчя трупа, інші частини закриваються простиралом. Упізнаючий під час упізнання

338

може оглянути інші частини тіла трупа, на яких можуть знаходитися індивіду­альні ознаки (родимки, шрами тощо).

Тварини пред'являються серед інших одного роду, віку, масті. Місцем упі­знання може бути скотний двір, поле, вигін, де знаходиться стадо тварин. Упі­знаючий оглядає всіх тварин та проводить упізнання тієї тварини, яку він за­пам'ятав під час сприйняття її в зв'язку з подією злочину. Допускається клика­ти тварину, називаючи її на прізвисько.

Пред'явлення предметів для упізнання в деяких ситуаціях неможливе, а інколи і недоцільне. Тому проводиться упізнання за відображеннями (фото­знімками), із дотриманням таких вимог:

а) фотографія пред'являється серед не менше трьох інших зображень схожих об'єктів, виконаних у схожому ракурсі, приблизно однаковому масштабі, в одному кольорі (чррно-білий знімок не можна пред'являти серед кольоро­вих). Знімки для впізнання нумеруються, подальший порядок пред'явлення для упізнання такий самий, як і при пред'явленні предметів.

Якщо упізнання проводиться не за місцем провадження слідства, то слід­чий складає окреме доручення, до якого додає таблицю, на якій наклеює знімки об'єктів та позначає цифрами, під яким номером значиться об'єкт, що пізна­ється. Окреме доручення направляється до прокуратури за місцем проживан­ня впізнаючого (свідка, потерпілого), який змінив місце мешкання.

Пред'являти можна не тільки об'єкти, але й їхні ознаки та властивості, голо­вним чином, функціональні. У зв'язку з цим існує впізнання за ходою, руховими навиками, мовленням. Упізнання можна проводити, пред'являючи властивості та ознаки об'єктів у натурі або у вигляді відео- і кінозйомки, звукозапису. Крім дотримання загальних тактичних положень необхідно враховувати таке:

а) властивість (навик) пред'являти серед подібних, наприклад, для впі­знання за ходою підбирати осіб, які б могли демонструвати аналогічні власти­вості, наприклад кульгати, вміти виконувати якісь дії;

б) особі, навики якої впізнаються, треба послідовно продемонструвати один і той же навик, властивий для всіх осіб;

в) створити належні умови сприйняття, можливість повторити прийом.

Якщо визнання проводиться за відео- і кінозйомкою, то це потребує спе­ціальної підготовки. Наприклад, зафіксована хода, жестикуляція особи, яку треба впізнати, оперативними засобами. Пред'являти відеозапис треба серед інших, а для цього необхідно записати властивості, схожі за статурою та ін­шими ознаками, осіб, серед яких буде проводитись упізнання. Складність під­готовки очевидна, тому в практиці відеозапис використовують для пред'яв­лення іншим особам, зафіксувавши один раз натуральне пред'явлення.

Під час пред'явлення фонограм звукозапису проводяться аналогічні під­готовчі дії - виготовляються фонограми запису мови осіб, серед яких буде пред'являтися фонограма запису мови особи, що впізнається. Решта вимог аналогічна попереднім.

Технічні засоби фіксації процесу пред'явлення для впізнання та його ре­зультати повинні відповідати виду упізнання та властивостям об'єктів, за яки­ми проходить упізнання.

339

Основними прийомами фіксації є:

а) протоколювання;

б) фотографування;

в) відеозапис, кінозйомка та звукозапис;

г) складання планів, схем і креслень.

Засоби фіксації: фото-, відео-, кіно-, звукотехніка, засоби вимірювання, які знаходяться в слідчих комплектах.

Фіксація починається з моменту поставлення мети та завдання впізнання і закінчується фіксацією результатів упізнання. Якщо проводиться тільки фотофік-сація, то вона складає серію знімків, на яких відображено окремі фази впізнання.

Розділ IX

СУДОВА ЕКСПЕРТОЛОГІЯ (експертна діяльність: теорія і практика)