
- •Глава 1
- •§ 1. Поняття, предмет і завдання криміналістики
- •§ 2. Система криміналістики
- •1. Методологічні основи криміналістики
- •3. Криміналістична тактика
- •§ 3. Закони розвитку науки криміналістики
- •Глава 2 криміналістика в системі наук
- •§ 1. Криміналістика в системі юридичних наук
- •§ 2. Зв'язок криміналістики з іншими науками
- •§ 1. Поняття методологічних засад криміналістики
- •§ 2. Класифікація методів науки криміналістики
- •Глава 4
- •§ 1. Поняття, наукові основи і види криміналістичної ідентифікації
- •§ 2. Об'єкти криміналістичної ідентифікації
- •§ 3. Наукові основи встановлення групової належності
- •§ 4. Методика групофікації та ідентифікації
- •Глава 5
- •§ 1. Поняття діяльності та її види
- •§ 2. Злочин як суспільне небезпечне діяння
- •§ 3. Структура злочинної діяльності і криміналістична характеристика її елементів
- •Глава 6 /
- •§ 1. Механізм відображення слідів учинення злочину
- •§ 2. Криміналістична характеристика видів взаємодії у структурі механізму вчинення злочину
- •Глава 7
- •§ 1. Поняття, завдання і джерела криміналістичної техніки та технологи
- •§ 2. Система розділу криміналістики (криміналістична техніка)
- •§ 3. Засоби криміналістичної техніки
- •§ 4. Методи криміналістичної техніки
- •Глава 8
- •§ 1. Поняття і значення судової фотографії, кінематографії, звукозапису і відеозапису
- •§ 2. Поняття судово-дослідницької фотографії
- •§ 3. Застосування фотографії
- •§ 4. Криміналістична голографія
- •Глава 9 вчення про сліди (трасологія)
- •§ 1. Загальні положення криміналістичної трасології
- •§ 2. Криміналістична характеристика слідів рук
- •§ 3. Криміналістична характеристика слідів ніг
- •§ 4. Криміналістична характеристика слідів засобів учинення злочину
- •§ 5. Криміналістична характеристика слідів зубів, нігтів та інших частин тіла людини
- •Глава 10
- •§ 1. Поняття і предмет дослідження судової балістики
- •§ 2. Поняття і характеристика вогнепальної зброї та її класифікація
- •§ 3. Основні відомості про ручну вогнепальну зброю і боєприпаси до неї
- •§ 4. Криміналістична характеристика слідів вогнепальної зброї та механізм їх утворення
- •§ 5. Криміналістична характеристика гладкоствольної зброї спеціального призначення1
- •§ 6. Поняття предмета судово-балістичної експертизи
- •§ 7. Ідентифікаційні судово-балістичні експертизи
- •§ 8. Неідентифікаційні судово-балістичні експертизи
- •2. До цивільної
- •§ 9. Вирішення ситуаційних завдань у судово-балістичній експертизі
- •Глава 11 техніко-криміналістичне дослідження документів
- •§ 1. Поняття, завдання і види техніко-криміналістичного дослідження документів
- •§ 2. Криміналістичне дослідження машинописних документів
- •Глава 12 криміналістичне дослідження паперових грошей
- •§ 1. Поняття і криміналістична характеристика паперових грошей
- •§ 2. Криміналістичне дослідження способів підробки паперових грошей
- •§ 3. Наукові засади техніко-криміналістичного дослідження паперових грошей
- •Глава 13 криміналістичне дослідження пластикових карток
- •§ 1. Поняття та криміналістична характеристика пластикових карток
- •§ 2. Правові основи механізму отримання та використання пластикових карток
- •§ 3. Основні способи шахрайства з використанням пластикових карток
- •§ 4. Наукові основи криміналістичного дослідження пластикових карток
- •§ 5. Профілактика шахрайства з використанням пластикових платіжних засобів
- •Глава 14
- •§ 1. Поняття і наукові основи судового почеркознавства
- •§ 2. Характеристика основних методів дослідження почерку
- •Глава 15
- •§ 1. Поняття і класифікація ознак зовнішності людини
- •§ 2. Криміналістичне документування ознак зовнішності людини методом словесного портрета
- •§ 3. Криміналістична характеристика і методика діагностики татуювання
- •§ 4. Сучасні засоби і технології документації ознак зовнішності людини в криміналістиці
- •§ 5. Криміналістичні види ідентифікації людини за ознаками зовнішності в кримінальному процесі
- •Глава 16 криміналістичний облік та реєстрація
- •§ 1. Поняття і зміст криміналістичного обліку та реєстрації
- •§ 2. Загальна характеристика об'єктів криміналістичного обліку та реєстрації
- •§ 3. Сучасні види криміналістичного обліку та реєстрації
- •§ 4. Пріоритетні напрямки розробки сучасної системи
- •Глава 17 загальні положення криміналістичної тактики
- •§ 1. Предмет, поняття, завдання, джерела і засоби криміналістичної тактики
- •§ 2. Поняття і характеристика слідчих дій
- •§ 3. Поняття і класифікація слідчих ситуацій
- •Глава 18 організація і планування розслідування
- •§ 1. Поняття, завдання і зміст організації розслідування
- •§ 2. Поняття і основні етапи планування розслідування
- •§ 3. Координація і взаємодія - важливе завдання організаційної функції управління в слідчій тактиці
- •§ 4. Наукові засади взаємодії між слідчими
- •Глава 19
- •§ 1. Поняття і класифікація тактичних прийомів
- •§ 2. Поняття і види тактичних комбінацій
- •§ 3. Поняття, елементи і основні засади проведення тактичних операцій
- •Глава 20 тактика огляду місця події
- •§ 1. Поняття, завдання та принципи слідчого огляду місця події
- •§ 2. Основні етапи слідчого огляду місця події
- •§ 3. Слідчий огляд як метод криміналістичного дослідження матеріальних джерел інформації
- •§ 4. Процесуально-криміналістичне документування результатів слідчого огляду місця події
- •Глава 21
- •§ 1. Поняття, види і характеристика
- •§ 2. Підготовка і основні засади тактики проведення відтворення обстановки й обставин події
- •Глава 22 тактика проведення обшуку і виїмки
- •§ 1. Поняття, завдання та види обшуку
- •§ 2. Наукові основи підготовки до проведення обшуку
- •§ 3. Характеристика основних тактичних прийомів проведення обшуку
- •§ 4. Процесуальні основи виїмки та тактики її проведення
- •§ 5. Процесуально-криміналістичне документування результатів обшуку та виїмки
- •Глава 23 тактика проведення допиту
- •§ 1. Поняття, значення, види і завдання допиту
- •§ 2. Тактичні основи підготовки до проведення допиту
- •§ 3. Характеристика основних тактичних прийомів проведення допиту
- •§ 4. Спеціальні тактичні особливості проведення окремих видів допиту
- •1 Обвинувачений визнає себе винним
- •2. Обвинувачений визнає себе винним частково
- •§ 5. Тактика проведення очної ставки. Перехресний допит
- •§ 6. Процесуально-криміналістичне документування результатів допиту та очної ставки
- •Глава 24 тактика пред'явлення для впізнання
- •§ 1. Поняття, види і завдання тактики пред'явлення для впізнання
- •§ 2. Тактичні прийоми пред'явлення для впізнання
- •Глава 25 судова експертологія і судова експертиза
- •§ 1. Поняття судової експертології і судової експертизи
- •§ 2. Сучасний стан і перспективи розвитку судової експертизи в Україні
- •§ 3. Правові основи тактики
- •Глава 26
- •§ 1. Поняття, сутність і джерела криміналістичної методики
- •§ 2. Структура і загальні принципи криміналістичної методики
- •Глава 27
- •§ 1. Історія розвитку і становлення
- •§ 2. Сутність та наукові основи визначення поняття «Криміналістична характеристика злочинів»
- •§ 3. Структура і класифікація криміналістичних характеристик злочинів
- •§ 4. Основні типові елементи криміналістичної характеристики злочинів
- •§ 5. Функції криміналістичної характеристики злочинів
- •§ 6. Джерела інформації та методи,
- •§ 7. Алгоритм розробки і формування
- •Глава 28
- •§ 1. Поняття, умови та загальні положення методики розкриття та розслідування злочинів «по свіжих слідах»
- •§ 2. Правові, організаційні
- •§ 3. Особливості застосування
- •§ 4. Використання сучасних засобів
- •Глава 29
- •§ 1. Поняття завдання, форми і методи криміналістичної профілактики
- •§ 2. Правові основи і принципи участі громадськості у розслідуванні злочинів
- •§ 3. Основні форми участі громадськості в розкритті та розслідуванні злочинів
- •§ 4. Використання засобів масової інформації в розшуковій роботі слідчого
- •§ 1. Криміналістична класифікація злочинів, учинених проти життя, здоров'я, волі, честі і гідності особи
- •§ 2. Криміналістична характеристика злочинів,
- •§ 3. Типові слідчі ситуації і напрями розслідування
- •Глава 31
- •§ 1. Криміналістична класифікація злочинів у сфері економіки
- •§ 2. Криміналістична характеристика злочинів у сфері економіки
- •§ 3. Типові слідчі ситуації і напрямки розслідування злочинів у сфері економіки
- •§ 4. Використання економіко-правового аналізу
- •Глава 32
- •§ 1. Класифікація злочинів, учинених проти
- •§ 2. Криміналістична характеристика злочинів,
- •§ 3. Типові слідчі ситуації
- •Глава 33
- •§ 1. Поняття і загальна характеристика злочинів,
- •§ 2. Криміналістична класифікація злочинів у галузі інформаційних технологій
- •1. Втручання та перехоплення
- •2. Зміна комп'ютерних даних
- •3. Комп'ютерне шахрайство
- •4. Несанкціоноване копіювання
- •5. Комп'ютерний саботаж
- •6. Інші злочини, пов'язані з комп'ютерами
- •§ 3. Кримінально-процесуальна
- •§ 4. Криміналістична характеристика злочинів,
- •§ 5. Загроза інтересам підприємств, відомств і організацій
- •§ 6. Особливості пошуку, вилучення та зберігання
- •§ 7. Організаційні засади і методика розслідування злочинів у галузі інформаційних технологій
- •Глава 34
- •§ 1. Аналіз поняття «злочинність» та «організована злочинність»
- •§ 2. Криміналістична характеристика злочинів, вчинених організованими злочинними утвореннями
- •§ 3. Криміналістична характеристика організованих
- •§ 4. Способи вчинення
- •1. Міжнародний тероризм
- •2. Вчинення серій загальнокримінальних злочинів
- •3. Легалізація злочинних доходів
- •4. Комп'ютерні кримінальні операції з грошима на рахунках вітчизняних і закордонних банків. Проникнення в бази даних конфіденційної інформації
- •5. Підробка грошей і документів
- •6. Міжнародні економічні шахрайства
- •7. Ухилення від сплати податків
- •8. Протидія розслідуванню злочинів
- •9. Вимагання, вчинене транснаціональними злочинними угрупованнями
- •Глава 35
- •§ 1. Поняття і сутність злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми
- •§ 2. Особливості криміналістичної характеристики
- •Глава 36
- •§ 1. Характеристика міжнародного тероризму
- •§ 2. Основні види терористичних актів: історія і сьогодення
- •§ 3. Особливості методики розслідування терористичних актів1
§ 4. Спеціальні тактичні особливості проведення окремих видів допиту
Тактичні особливості допиту свідка та потерпілого
Процесуальний порядок допиту свідка та потерпілого визначається ст. ст. 166-171 КПК України. При підготовці до проведення допиту свідка та потерпілого слідчий керується викладеними вище загальними положеннями тактики проведення допиту. Необхідно враховувати, що свідок або потерпілий, на відміну від обвинуваченого і підозрюваного, зобов'язаний не тільки з'явитися за викликом слідчого, а й дати правдиві свідчення. Перед початком допиту слідчий повинен роз'яснити свідку зміст статті 63 Конституції України, яка передбачає, що особа не несе кримінальної відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. У протокол вноситься відмітка про роз'яснення вимог ст. 63 Конституції України, засвідчена підписом допитуваного свідка. Якщо зазначена
328
вимога не була виконана, показання свідка вважаються такими, що одержані з порушенням вимог закону. Порядок допиту свідка:
- встановлення особи свідка, що з'явився за викликом;
- роз'яснення йому прав і обов'язків свідка;
- роз'яснення змісту ст. 63 Конституції України;
- попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від показань;
- встановлення стосунків свідка з іншими учасниками процесу;
- пропозиція викласти відомі йому факти, що стосуються обставин справи;
- поставлення у необхідних випадках доповнюючих, уточнюючих та контрольних запитань;
- попередження в кінці допиту (у необхідних випадках) про нерозголо-шення даних попереднього розслідування.
Тактика допиту свідка залежить від конкретної слідчої ситуації - чи є свідок добросовісним, і чи бажає він давати правдиві показання.
Тактика допиту добросовісного свідка спрямована на підтримання безконсрліктної ситуації та наданням йому допомоги у повному та об'єктивному висвітленні відомих йому обставин справи. Під час допиту добросовісного свідка, який не може пригадати всі обставини сприйнятої події, або добросовісно помиляється щодо окремих обставин, може бути застосована система тактичних прийомів, спрямована на актуалізацію забутого у пам'яті свідка, а також пред'явлення доказів.
Інша тактика обирається слідчим під час допиту у конфліктній ситуації -коли свідок є недобросовісним і не бажає повідомляти правду.
Тактика допиту недобросовісного свідка включає:
- встановлення причин та мотивів, що спонукають свідка давати неправдиві показання (зговір з обвинуваченим, страх, зацікавленість у наслідках розслідування, бажання не розголошувати свою неправильну поведінку, сором тощо). Встановлення цих мотивів може допомогти слідчому їх усунути та отримати правдиві свідчення;
- переконання свідка у необхідності дати правдиві свідчення (роз'яснення його ролі у розкритті злочину, нагадування про кримінальну відповідальність за КК України, роз'яснення необхідності запобігти притягненню невинної особи до кримінальної відповідальності тощо);
- пред'явлення речових доказів, показань інших осіб, які можна вважати об'єктивними;
-деталізацію показань допитуваного;
- спостереження за поведінкою свідка та його психофізіологічними реакціями. Таке спостереження не дозволяє виявити неправду у показаннях, але дає змогу слідчому реєструвати стан допитуваного та реакцію на поставлені запитання або пред'явлення доказів і виконує орієнтовну функцію;
- виявлення негативних обставин у показаннях свідка при попередній оцінці його показань. Такі обставини при допиті можуть виступати у двох формах: а) відсутності у показаннях допитуваного даних, які повинні мати місце;
329
б) наявність у показаннях даних, яких не повинно бути. Значення виявлених негативних обставин полягає в тому, що вони є специфічними сигналами неправди у показаннях і потребують використання відповідних тактичних прийомів;
- поставлення доповнюючих, уточнюючих та контрольних запитань;
- проведення очної ставки.
Допит потерпілого проводиться за правилами допиту свідка. Необхідно враховувати, що давати показання - це право, а не обов'язок потерпілого. Тому потерпілий, який погодився давати показання, попереджується тільки про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання за ст. 384 КК України.
Під час проведення допиту потерпілого слідчий може застосувати такі ж тактичні прийоми, як і під час допиту свідка. Тактичні особливості допиту потерпілого обумовлюються його процесуальним становищем та психічним станом у момент сприйняття подій, що мали місце. Так як потерпілий володіє більшою інформацією про обставини справи, ніж інші учасники (за виключенням обвинуваченого), розслідування справи дуже часто розпочинається саме з допиту потерпілого. Потерпілий може висувати свої припущення та версії і аргументувати їх. Оцінюючи показання потерпілого та обираючи тактичні прийоми його допиту, необхідно враховувати його психічний стан у момент сприйняття події. Переляк, хвилювання, страх та фізичні страждання можуть сприяти перекрученому сприйняттю обставин події та перешкоджати правильному викладенню фактів на допиті. В таких випадках рекомендується відкласти допит потерпілого з метою його заспокоєння та зняття емоційної напруги.
У справах про статеві злочини потерпілі іноді ухиляються від давання показань, або дають їх у неповному обсязі внаслідок небажання компрометувати себе або з почуття сором'язливості. В цих випадках буде доцільним роз'яснити потерпілому, що справа буде розглядатися у закритому судовому засіданні, або запропонувати власноручно записати показання у протоколі.
Тактичні особливості допиту обвинуваченого і підозрюваного
Предметом допиту обвинуваченого є обставини, що сформульовані у постанові про притягнення особи як обвинуваченого. Обвинувачений не зобов'язаний давати показання у справі, однак, дотримуючи процесуальний порядок проведення допиту та застосовуючи окремі тактичні прийоми, слідчий повинен переконати обвинуваченого у недоцільності приховування істини у справі. Так як показання обвинуваченого є не тільки джерелом доказів, а й засобом його захисту від обвинувачення, слідчий повинен надати обвинуваченому можливість детально викласти свої показання.
Процесуальний порядок допиту обвинуваченого визначається ст. ст. 143-146 КПК України. Тактичні прийоми допиту обвинуваченого мають свої особливості.
Слідчий повинен ретельно вивчити матеріали справи для правильного обрання моменту допиту обвинуваченого. Якщо всі обставини справи, з яких необхідно допитати обвинуваченого повністю, не досліджені або не перевірені, чи є сумнівними для слідчого, проведення допиту буде передчасним і не принесе бажаного результату.
330
Коли у справі є кілька обвинувачених, важливе значення має правильне визначення слідчим питання - кого з них допитувати у першу чергу. Вирішуючи це питання, слідчий повинен враховувати: яку роль відігравав той чи інший обвинувачений у спільній злочинній діяльності; яке покарання загрожує йому за вчинений злочин; у яких стосунках він знаходиться з іншими обвинуваченими; які є докази його вини; його особисті якості тощо. Більш швидке отримання правдивих показань від одних обвинувачених може стати важливою умовою допиту їх співучасників, що дають неправдиві показання.
Допит обвинуваченого починається з запитання слідчого: чи визнає допитуваний свою вину? Тактика проведення допиту обвинуваченого визначається ставленням обвинуваченого до пред'явленого йому обвинувачення. Можливі такі три ситуації: обвинувачений визнає себе винним повністю; обвинувачений визнає себе винним частково; обвинувачений не визнає себе винним. Розглянемо їх більш детально.