§ 2. Тактичні основи підготовки до проведення допиту

Необхідною умовою отримання ефективних результатів допиту є ретель­на підготовка до його проведення.

Підготовка до проведення допиту включає:

1 визначення кола осіб, які підлягають допиту;

2 визначення послідовності їх допиту;

3 визначення предмета допиту та вивчення матеріалів кримінальної справи;

4) вивчення особи допитуваного;

П 1-282 321

5) підбір речових доказів та інших матеріалів для пред'явлення допиту­ваному;

6) вирішення питання щодо часу та місця допиту, способу виклику на допит;

7) набування спеціальних знань, які можуть знадобитися під час допиту;

8) визначення переліку необхідних технічних засобів фіксації допиту та їх підготовку;

9) визначення учасників проведення допиту;

10) складання плану допиту.

Визначення кола осіб, які підлягають допиту, залежить від певних чинни­ків, у тому числі і від обсягу наявної у слідчого інформації. Вказівки на конкрет­них осіб, яким відомі певні обставини розслідуваного злочину, можуть місти­тися у матеріалах кримінальної справи. В інших випадках, для з'ясування та­ких осіб слідчий може доручити органам дізнання провести оперативно-розшукові заходи (наприклад, опитування громадян з метою встановлення можливих свідків злочину, розшук злочинця тощо). Така інформація може бути також отримана слідчим і під час проведення інших слідчих дій у справі.

Визначаючи послідовність проведення допиту певних осіб, необхідно враховувати: яким обсягом інформації про обставини, що мають значення для розслідуваної справи, володіє особа; важливість цієї інформації на дано­му етапі розслідування; зацікавленість особи у кінцевому результаті розсліду­вання; практична можливість виклику особи на допит у найкоротший строк.

У першу чергу бажано викликати на допит осіб, які володіють найбільшим обсягом інформації з обставин справи, не є заінтересованими у результатах розслідування та можуть цю інформацію викласти об'єктивно.

Визначення предмета допиту полягає у встановленні в конкретній кри­мінальній справі обставин, що можуть бути відомі допитуваному, та для встановлення яких проводиться допит. Як правило, найбільш повною інсрор-мацією про обставини справи володіє обвинувачений (підозрюваний). Потер­пілий та свідки володіють меншою за обсягом інформацією і тому слідчий повинен визначити коло питань, з яких вони можуть бути допитані. На підставі визначеного предмета допиту, слідчий формулює запитання для допитуваного.

Повне та всебічне вивчення слідчим матеріалів кримінальної справи у всіх деталях є необхідною передумовою успішного проведення допиту. Ви­вчення матеріалів кримінальної справи передбачає аналіз даних, що містять­ся як у протоколах слідчих дій, так і в інших документах та матеріалах справи, що дозволяє виявити існуючі прогалини, розбіжності, суперечності та своєчас­но вжити заходи до їх усунення. У протилежному випадку певні обставини справи можуть залишитися невстановленими або суперечливими, що не мо­же не вплинути на повноту, всебічність та об'єктивність розслідування і тягне за собою, як правило, необхідність проведення додаткових та повторних до­питів і очних ставок.

Однією з важливих підготовчих дій слідчого до допиту є вивчення особи допитуваного, яка полягає у вивченні соціально-психологічної характеристики допитуваного, рівня інтелекту, схильностей, способу життя, виховання, його

322

характеру, темпераменту, способу мислення тощо. Вивчення особи допиту­ваного дозволяє слідчому встановити з ним психологічний контакт, обрати найбільш доцільні та ефективні прийоми та способи впливу на нього з метою отримання об'єктивних показань та правильно оцінити одержані показання. Обсяг вивчення особи допитуваного залежить від його процесуального ста­новища, характеру злочину, мети допиту, можливостей слідчого та його про­фесійних знань.

Найбільш ретельно вивчається слідчим обвинувачений, так як він є заін­тересованою особою у справі, і найменше ніж інші допитувані схильний по­відомити правду. Відомості про особу обвинуваченого дозволяють слідчому спрогнозувати можливу поведінку допитуваного в тій чи іншій ситуації під час допиту і правильно обрати той чи інший тактичний прийом. Під час вивчення особи допитуваного слідчий може скористатися допомогою спеціаліста - пси­холога, який може допомогти слідчому визначити: особливості психічних про­цесів, властивостей і станів допитуваного; риси характеру; темперамент; ін­телектуальні здібності; орієнтовний перелік питань, що можуть допомогти у встановленні психологічного контакту.

Прогнозуючи можливу поведінку допитуваних, слідчий передбачає, що допитуваний може добросовісно помилятися стосовно певних обставин або давати неправдиві показання. В таких випадках цим особам доцільно буде пред'явити певні докази. Тому при підготовці до допиту слідчий відбирає до­кази та інші матеріали, які він планує пред'явити допитуваному.

Момент проведення допиту стосовно певної особи визначається слід­чим, виходячи із конкретної слідчої ситуації. Так, допит осіб, які можуть між собою змовитися, або на яких може здійснити вплив обвинувачений, слідчий повинен провести негайно. В інших випадках - наприклад, коли потерпілий перебуває у стані сильного збудження або хвилювання після вчиненого зло­чину, допит необхідно відкласти до заспокоєння потерпілого. Визначаючи момент проведення допиту слідчий також враховує важливість обставин, про які може повідомити допитуваний та можливість його явки для допиту.

Момент проведення допиту стосовно окремих категорій допитуваних ви­значається безпосередньо КПК України: якщо підозрюваний був затриманий або до нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту - не пізніше 24 годин після затримання (ст. 107 КПК України); допит обвинуваченого слід­чий повинен провести негайно після його явки чи приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення (ст. 143 КПК України).

Допит проводиться вдень. Забороняється проводити допит у нічний час, за виключенням випадків, коли наявні обставини вимагають негайного прове­дення допиту.

Місцем допитує, як правило, кабінет слідчого. Крім цього, допит може бути проведений: на місці події; за місцем проживання або знаходження допитува­ного (ізолятор тимчасового тримання, слідчий ізолятор, будинок відпочинку, санаторій тощо); за місцем роботи; у лікувальній установі (з дозволу лікаря). За місцем проживання доцільно допитувати малолітніх, осіб похилого віку,

и* 323

хворих. Також за місцем проживання може бути допитаний обвинувачений після проведення у нього вдома обшуку.

Особи можуть бути викликані на допит одним із способів:

- повісткою по пошті або через кур'єра;

- телеграмою або телефонограмою;

- повідомленням по телефону безпосередньо особі, яка підлягає допиту;

- через адміністрацію ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізо­лятора (затримані або взяті під варту підозрювані та обвинувачені).

У повістці, телеграмі, телефонограмі повинно бути зазначено: хто і в яко­сті кого викликається, куди, на який час, та до кого необхідно прибути.

Предметом допиту при розслідуванні деяких злочинів можуть бути питан­ня виробничого, технічного та спеціального характеру. Тому у цих випадках слідчому необхідно попередньо ознайомитися з відповідною довідковою лі­тературою, проконсультуватися з фахівцями, ознайомитися з виробничим або технологічним процесом.

Копо учасників допиту визначається слідчим, виходячи із предмета до­питу, особи допитуваного, його процесуального становища та інших обставин, що стосуються майбутнього допиту. Слідчий повинен своєчасно повідомити цих осіб про час та місце допиту. Учасниками допиту можуть бути: прокурор, захисник, спеціаліст, експерт, законні представники, педагог, перекладач.

Завершальним етапом підготовки до допиту е складання слідчим плану допиту. План може бути усним чи письмовим, коротким або розгорнутим. У випадках розслідування нескладних одноепізодних кримінальних справ план - це перелік запитань, що підлягають встановленню. У багатоепізодних, складних справах складається детальний план у вигляді таблиці. У першій грасрі зазначаються обставини, що підлягають встановленню у справі, у дру­гій - наявна інформація про ці обставини, у третій - формулювання запитань з визначенням порядку їх послідовності, у четвертій - міститься перелік так­тичних прийомів, які планує застосувати слідчий.

У разі необхідності план може бути доповнений схемами злочинних зв'язків обвинувачених, епізодів злочину, місць їх вчинення, структури зло­чинної групи.