§ 4. Процесуальні основи виїмки та тактики її проведення

Стаття 178 КПК України передбачає, що виїмка проводиться у тих випад­ках, коли слідчий має точні дані, що предмети чи документи, які мають зна­чення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці. Отже, на відміну від обшуку, признаючи проведення виїмки слідчий точно знає, що са­ме (який конкретний об'єкт) підлягає вилученню, та де саме він знаходиться. Але необхідно мати на увазі, що слідчий може і не знати точного місця знахо­дження предмета чи документа, але мати інформацію, що необхідний об'єкт знаходиться в певній установі, організації, будинку або квартирі.

Як правило, виїмка здійснюється стосовно документів і предметів, що знаходяться на підприємствах, в установах та організаціях. Якщо слідчому точно відомо, що певний об'єкт знаходиться по місцю проживання конкретної особи, і ця особа не буде протидіяти вилученню цього об'єкта, виїмка може бути проведене і в окремих громадян.

За загальним правилом при проведенні виїмки повинна бути присутня особа, у володінні або користуванні якої знаходяться об'єкти, що підлягають вилученню, а також не менше двох понятих.

Під час виїмки у слідчого немає потреби здійснювати пошукові дії, які здійснюються в ході обшуку. Тому процесуальною підставою проведення ви­їмки є постанова, винесена слідчим. Отримання санкції прокурора на прове­дення виїмки законом не передбачено, за виключенням випадків, коли виїмці підлягають документи, що становлять державну таємницю. В таких випадках виїмка здійснюється тільки з санкції прокурора або його заступника, у поряд­ку, погодженому з керівником відповідної установи.

Особливий порядок також передбачений для виїмки поштово-телеграф­ної кореспонденції. У статті 187 КПК України передбачено, що виїмка пошто­во-телеграфної кореспонденції здійснюється за постановою слідчого, яка санкціонована прокурором або його заступником. Але ця норма КПК України суперечить Конституції України. Так, стаття 31 Конституції України проголо­шує, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденцій. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими спо­собами одержати інформацію неможливо.

Стаття з Конституції України (1996 р.) гарантує, а Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 1.11.96 року роз'яснив, що недоторканність житла і таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспон­денції є невід'ємними правами особи і дозвіл на накладення арешту на корес­понденцію та її виїмку в поштово-телеграфних установах надається тільки

317

судом. За поданням органу, який провадить попереднє розслідування, відпо­відні матеріали розглядаються судом і з дотриманням таємниці слідства при­ймається процесуальне рішення - судця виносить відповідну постанову про надання дозволу на накладення арешту на кореспонденцію та її виїмку у по­штово-телеграфних установах, в якій зазначає термін дії дозволу, або про відмову в застосуванні таких заходів. Стаття 187 КПК України суперечить Конституції і тому як норми прямої дії застосовуються норми Конституції.

Для виїмки поштово-телеграфної кореспонденції запрошуються двоє по­нятих - представники пошти та проводиться вилучення, за результатами яко­го складається протокол.

У випадках, коли особа переховує документи та предмети, що підлягають виїмці, або протидіє проведенню виїмки, слідчим замість виїмки проводиться обшук з наступним повідомленням про це прокурора або його заступника.