§ 4. Сучасні засоби і технології документації ознак зовнішності людини в криміналістиці

Уявний образ зовнішності людини служить основою різних матеріальних її ві­дображень, які використовуються з метою ідентифікації цієї людини під час розслі­дування злочинів, розшуку безвісти зниклих та ідентифікації невпізнаних трупів.

До таких матеріальних відображень у габітологіі належать опис методом словесного портрета, суб'єктивний портрет, пластичні реконс­трукції' обличчя за черепом (скульптурний портрет).

Опис методом словесного портрета - це найбільш розповсюджена си­стема відображення ознак зовнішності людини з використанням спеціальної термінології. Опис проводиться з верху до низу, у двох положеннях обличчя (фас та правий профіль). Кожна ознака зовнішності характеризується розміром, формою або контуром, положенням відносно інших частин тіла, кольором.

Опис виконується за схемою класифікації анатомічних ознак. Така ж методика опису ознак зовнішності людини застосовується у разі постановки (реєстрації) її на кримінальний облік.

Опис методом словесного портрета використовують для пошуку та впі­знання злочинця, пошуку особи, яка зникла безвісти або впізнання трупа. Слід­чий або оперативний працівник зі слів потерпілого або свідка-очевидця скла­дає словесний портрет злочинця за вищевказаною схемою і використовує його для орієнтування у процесі пошуку.

Опис ознак зовнішності за походженням може здійснюватися:

а) на основі безпосереднього спостереження загального вигляду хоби, яка описується;

243

б) зі слів інших осіб, які бачили дану людину або знають її (потерпілі, ро­дичі, знайомі);

в) за різними документами, в яких зафіксовані дані про розшукувану особу (матеріали криміналістичного обліку, історія хвороби, особова справа тощо);

г) за результатами вивчення виявлених предметів, які відображають зов- £ нішні ознаки певної людини (фотознімки, одяг, взуття та ін.); |

д) під час огляду трупа або його частин. і Описи зовнішності людини, зроблені особами, які не володіють методом І

словесного портрета і навичками його застосування мають суттєві недоліки: * вони несистемні, багатослівні, розмиті і тому не мають однозначного змісту 1 елементів зовнішності, що описуються.

Перевагою словесного портрета перед іншими описаннями ознак зовніш­ності людини є те, що він забезпечує системне і одноманітне визначення ознак елементів зовнішності однієї і тієї ж людини, дає можливість формалі­зувати ознаки її зовнішнього вигляду, зашифрувати їх символами, складати код і формулу зовнішності, як це робиться при заповненні реєстраційних кар­ток на невпізнані трупи і безвісти зниклих осіб, а також при введенні даних про зовнішність у пам'ять ЕОМ і бази даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем.

Успіх пошуку злочинця за словесним портретом залежить, передусім, від якості складеного опису ознак зовнішності, їх відповідності тому суб'єктивному образу, який запам'ятав очевидець. Для більш точного складання словесного портрета застосовують технічні засоби та тактичні прийоми, розроблені кри­міналістами.

Суб'єктивний портрет - це матеріалізований уявний образ об'єкта, що зберігається в пам'яті людини, яка раніше вже спостерігала цей об'єкт (пред­мет, людину). Матеріалізація, тобто закріплення уявного образу, здійснюється різними способами, а саме:

- малюванням;

- композицією (складанням) фотознімків;

- композицією малюнків технічними засобами

Уявний образ у пам'яті завжди суб'єктивний. Його малювання або компо­зиція зі слів очевидця - також процес вельми суб'єктивний, адже в ньому бе­руть участь дві особи: слідчий та очевидець, що утримує в уяві образ. Одер­жані таким чином портрети називають суб'єктивними.

Мальований суб'єктивний портрет може бути виготовлений: а) безпо­середньо особою, пам'ять якої зберегла уявний образ; б) спеціалістом; в) безпосередньо слідчим.

Методика одержання мальованих портретів:

а) якщо особа, в пам'яті якої утримується уявний образ, володіє навиками малювання, то слідчий у ході допиту пропонує їй намалювати подобу злочин­ця. Такі випадки на практиці зустрічаються рідко;

б) для виготовлення мальованого портрета слідчий запрошує спеціаліста-художника, який бере участь у допиті потерпілого або свідка і з його слів ма­лює портрет;

244

в) слідчий під час допиту використовує посібник «Типи та елементи зов­нішності»; «Альбом-реєстр» із комплекту приладу «Портрет» чи «ІКМ». У ході допиту він показує свідку чи потерпілому мальовані елементи - ознаки зовні­шності із названих посібників, а саме: загальний вид обличчя, форму зачіски, лоба, брів, очей, носа тощо. Ті ознаки, які будуть визнані схожими, слідчий копіює на прозорий папір (кальку, цигарковий). По черзі копіюючи ці ознаки, починаючи від загального виду, слідчий складає мальований портрет. Виго­товлений таким чином портрет більш схожий з подобою злочинця.

З метою ідентифікації можуть бути використані також і мальовані портре­ти, виконані не зі слів свідків чи потерпілих, а безпосередньо з натури.

Фотокомпозиційний портрет («фоторобот») - це суб'єктивний портрет, складений по пам'яті з використанням набору елементів випадкових фотознім­ків. Методика складання «фоторобота» полягає у виконанні таких дій: потер­пілому або свідку показують фотознімки різних осіб, виконані в одному масшта­бі, й пропонують вибрати такі, на яких зображені особи з ознаками зовнішності, подібними до образу злочинця. Потім слідчий вирізує на фотознімках ці ознаки і монтує з них «портрет», а дефекти склеювання ретушує. Одержаний таким чи­ном складений із частин фотознімків портрет називається «фотороботом». Вперше такий спосіб суб'єктивного портрета був застосований у 1952 р. фран­цузьким криміналістом П'єром Шабо, який для відтворення зовнішності злочин­ця, що розшукується, застосував набір фотознімків осіб.

Для виготовлення «фоторобота» використовують також технічні засоби (наприклад, прилад ПКП-2 - пристрій композиційного портрета), планшети, аль­боми, які називаються планшетними «фотороботами». Необхідно зазначити, що методика фоторобота досить складна для безпосереднього використання слідчим і має певні недоліки (необхідність наявності значного набору готових фотознімків, складність їх композиції із-за різноманітності елементів та ін.).

Композиційно-мальовані (синтетичні) портрети - найбільш надійний за­сіб матеріалізації уявних образів та використання їх у слідчій та пошуковій прак­тиці. На відміну від фотокомпозиційних портретів, композиційно-мальовані ви­готовляються із попередньо заготовлених стандартних малюнків елементів обличчя у відповідності зі свідченнями очевидців. Мальовані елементи зовніш­ності виготовляються в одному масштабі на прозорій плівці у вигляді діапозити­вів, що дозволяє сполучити їх на просвіт та отримати (синтезувати) в цілому зображення уявного образу розшукуваної особи. Перший ідентифікаційний комплект мальованих портретів був запропонований у США в 1959 р. Мак-Дональдом і названий «Айденті-Кіт». Для складання композиційних портретів використовують спеціальні технічні засоби: в країнах СНД - ІКМ-2 (ідентифіка­ційний комплект малюнків), прилад «Портрет»; у Польщі - ІМК-2 (ідентифіка­ційний мальований комплект); у США - «Мімік», в Японії - багатоканальний проектор. Кожний прилад складається з демонстраційного пристрою, аль-бому-реєстру мальованих ознак зовнішності або їх слайдів на плоскій плівці.

За конструкцією названі пристрої для композиції суб'єктивних портретів поділяються на роздільні, в яких демонстраційний пристрій відокремлено від альбому-реєстру мальованих ознак зовнішності (ІКМ-2, ІМК-2, «Портрет», ба-

245

гатоканальний японський проектор); компактні, в яких демонстраційний при­стрій та альбом-реєстр об'єднані в одне ціле. Методика складання компози­ційного портрета за допомогою названих приладів: демонструють на екрані по черзі типи елементів (ознак) зовнішності, а свідок чи потерпілий порівнює їх із тими, що запам'яталися, і відбирає схожі. Оскільки елементи зовнішності ви­конані в одному масштабі, то на екрані слідчий або спеціаліст має можливість конструювати суб'єктивний портрет, який поступово уточнюється. Складений на екрані портрет фотографують, у разі потреби - ретушують, згідно із заува­женнями свідка чи потерпілого, і використовують для пошуку.

В органах внутрішніх справ розроблена автоматизована система для ви­користання композиційно-мальованих портретів. Вона складається із ЕОМ, графовідтворювача та дисплея. У пам'яті ЕОМ вводять комплект малюнків елементів зовнішності, який там постійно зберігається, а портрет складається на екрані дисплея.

Для складання суб'єктивного скульптурного портрета (пластична реконструкція обличчя за черепом) використовують кісткові залишки черепа людини. Методику виготовлення скульптурних портретів розробив академік М. М. Герасимрв і вдосконалили професор А. А. Джигорян і доцент Ю. П. Дубя-гін. Одержаний скульптурний портрет фотографують, а знімки використовують для пошуку осіб, які безвісно пропали, встановлення невпізнаних трупів.

До найбільш розповсюджених матеріальних видів відображень зовнішно­сті людини, які використовуються в оперативно-розшуковій та слідчій практи­ці, належать фотознімки (фотокартки, фотопортрети). Крім фотографічних зображень і їх репродукцій, у слідчій практиці використовуються й інші різно­види відображень зовнішності людини - кінофільми, відеозаписи, рентгенів­ські знімки, типографські репродукції'та інші.