Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Біленчук - Криміналістика, 2001.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
4.08 Mб
Скачать

§ 2. Криміналістичне документування ознак зовнішності людини методом словесного портрета

Опис людини за ознаками її зовнішності є здавна відомим та широко ви­користовується як дієвий інструмент для розшуку та розслідування. Однак тільки у кінці XIX ст. дякуючи науковим дослідженням французького криміна-ліста-антрополога Альфонса Бертильона опис розшукуємо'! або встановлю­ваної людини перетворився у спеціальну поліційну систему під назвою «Сло­весний портрет», яку до цього часу успішно застосовують у своїй практичній Діяльності працівники правоохоронних органів усіх держав світу.

При застосуванні методу словесного портрета повинні бути дотримані та­кі вимоги:

237

1. Повнота опису. Виконання цієї вимоги досягається за рахунок всебіч­ного дослідження всіх частин тіла та елементів зовнішності людини. Опис здійснюється з усіх позицій, описуються: форма, розмір, контур, колір; вказу­ється вага та інші особливості людини. Опис необхідно здійснювати в фас і в профіль (спереду, ззаду та з боку), так як частину елементів можна спостері­гати тільки спереду, а частину - тільки з боку.

2. Системність або послідовність опису. Для виконання цієї вимоги необхідно дотримуватись принципу - опис від загального до окремого. Це дозволяє зробити опис таким, що легко запам'ятовується і містить необхідну сукупність ознак зовнішності. Спочатку описуються у логічній послідовності анатомічні, потім функціональні і супутні ознаки.

3. Використання під час опису спеціальної термінології та єдиних понять. Дотримання цієї вимоги дозволяє досягти застосування єдиної тер­мінології опису зовнішності та усунути їх різночитання. Наприклад, при описі зовнішності людини різними суб'єктами - слідчим, оперуповноваженим, діль­ничним інспектором міліції, експертом, доцільно використовувати загально­прийняті довідкові посібники.

Для успішного застосування методу словесного портрета необхідна також наявність єдиного понятійного апарата. У методі словесного портрета корис­туються такими поняттями:

- ознака зовнішності - характеристика людини у цілому або властивість окремих її елементів;

- елемент зовнішності - соматична частина людини - в ділянці носа, верхні або нижні кінцівки тощо.

Ознаки зовнішності людини за об'ємом класифікуються на:

- загальні (характеризують людину в цілому);

- окремі, часткові (детальні).

За ідентифікаційним значенням:

- групові (однаковий зріст, одна національність, загальний вік);

- індивідуальні.

За умовами прояву:

- статичні (колір волосся, очей);

- динамічні (хода, міміка, жестикуляція). За своєю природою:

- постійні - ознаки, що можуть виникнути у людини від народження та зберігатися протягом усього життя;

- тимчасові - ознаки, що виникають у людини та зникають з різних при­чин (волосся, зуби);

- необхідні - ознаки, що притаманні певній етнічній групі або статі (вуса, борода - у чоловіків, коса - у жінок);

- випадкові - ознаки, що виникли внаслідок певних обставин;

- природні - ознаки, що характеризують різні етапи розвитку людського^ організму (молочні зуби, постійні зуби тощо);

- штучні - ознаки, що з'явилися як результат свідомої або іншої змін зовнішності (шрами, рубці, татуїровки).

238

Важливою умовою застосування словесного портрета є опис ознак зов­нішності з урахуванням їх величини (розміру), форми, положення, а у ряді випадків і кольору.

Величина (розмір) - це кількісна характеристика людського тіла, його частин, елементів, до яких належать висота, довжина, ширина, глибина. Ве­личина (за виключенням зросту) подається у відносних вимірах шляхом порів­няння її з іншими частинами тіла і, як правило, визначається за допомогою три-, п'яти- або семичленної градації. Тричленна градація здійснюється за допомогою 3 термінів: малий, середній, великий; п'яти - за допомогою 5 тер­мінів, шляхом додавання до термінів тричленної градації термінів дуже ма­лий, дуже великий; семичленна - за допомогою додаткових термінів нижче (менше) середнього і вище (більше) середнього.

Форма - це загальний вид елемента або ознаки зовнішності, що визнача­ється за допомогою відповідних геометричних понять - квадратний, шаропо-дібний, випуклий, зігнутий, хвилястий, циліндричний, трикутний, ромбовидний. У ряді випадків цю ознаку називають ще контуром або конфігурацією.

Положення - це розташування окремої частини обличчя відносно інших частин тіла людини. Своїм розташуванням характеризується кожна ознака зов­нішності людини, що описується. Розташування характеризується відносно вертикального або горизонтального напрямку.

Колір - це спектральна характеристика ознаки зовнішності (волосся, очі, шкіра).

При описанні анатомічних (анатомо-морфологічних) ознак Ю. П. Дубягін рекомендує дотримуватися такої послідовності: фігура у цілому; голова у ці­лому; волосся; обличчя у цілому; лоб; брови; очі; ніс; рот та губи; зуби, підбо­ріддя; вуха; шия; плечі; груди; спина; руки; ноги.

Під час опису власних та супутних ознак людського тіла та скелета у по­мерлих, загиблих, убитих та живої людини необхідно враховувати чинники, що впливають на точність спостерігання та опису зовнішності за методом словесного портрета.