§ 2. Характеристика основних методів дослідження почерку

Почеркознавча експертиза найбільш поширена, вона призначається як у кримінальних, так і в цивільних справах, і вирішує такі завдання:

- ідентифікаційні, які пов'язані зі встановленням конкретного виконавця тексту, підпису, цифрового запису;

- класифікаційні, які пов'язані зі встановленням за почерком деяких якос­тей чи ознак особи, характерних для певних груп населення (наприклад, стать, вік, рідна мова, професія);

- діагностичні, які пов'язані з розпізнаванням часу та умов виконання кон­кретного рукопису (документа), а також із визначенням емоційного стану ви­конавця.

За допомогою діагностичного дослідження експерт вирішує питання:

- придатності графічного матеріалу для ідентифікаційного дослідження;

- виконання тексту зі зміною ознак підпису, з копіюванням, і за яких об­ставин;

- виконання рукопису одночасно двома особами, в незвичному хворобли­вому стані, а також скільки часу минуло після виконання рукопису.

Для почеркознавчої експертизи необхідно:

- на вирішення ідентифікаційних завдань - рукописи, документи, що до­сліджуються, чи спірні; вільні та експериментальні зразки почерку;

- на вирішення класифікаційних і діагностичних завдань - тільки рукопи­си, що досліджуються.

233

Вільними зразками є рукописи, виконані (складені, написані, видрукувані на друкарській машинці) підозрюваним власноручно та самостійно поза зв'язком із подією, що розслідується. Вільні зразки почерку слідчий відбирає шляхом виїмки, обшуку, огляду. Вилучені зразки необхідно оглянути, встано­вити безсумнівність їх походження від підозрюваного. Вільні та експери­ментальні зразки слідчий засвідчує.

Експериментальними називають зразки, одержані слідчим у ході розслі­дування в кримінальній справі. Слідчий відбирає їх згідно із ст. 199 КПК Украї­ни. Для цього він викликає підозрюваного, обвинуваченого та пропонує йому дати зразки почерку за визначеною методикою, яку вибирає слідчий (напри­клад, вибір тексту для письма, письмового приладдя тощо). Одержані зразки слідчий засвідчує та упаковує.

Почеркознавче дослідження підписів потребує таких порівняльних зразків:

- вільні зразки підписів - до 10 примірників;

- вільні зразки почерку особи, що перевіряється; -експериментальні зразки почерку особи, що перевіряється, у вигляді

написання прізвища особи, підпис якої досліджується,- в кількості не менше 10-20 примірників. Зразки засвідчуються слідчим.

Зразки, які слідчий відбирає на порівняльне дослідження, повинні відпові­дати обумовленим вимогам:

1) самостійність виконання, тобто текст має бути написаний, видрукува­ний виключно підозрюваним, обвинуваченим;

2) достатня кількість зразків для виявлення і формування комплексу ознак, які характеризуються неповторністю та індивідуальністю;

3) вільні зразки мають бути написані підозрюваним, обвинуваченим у період, найближчий до часу виконання документа, що досліджується. Роз­рив у часі виконання документа, що досліджується, і зразка повинен бути мінімальним, якщо особа, яку ідентифікують, знаходиться у стадії форму­вання почерку (учень, студент);

4) тематика тексту зразків для дослідження почерку практичного значення не має. Тому бажано, щоб зразки за змістом були різноманітними.

Дослідження стилізованого письма потребує подібних зразків, написаних друкованими літерами, знаками, символами. За змістом деякі зразки повинні повторювати зміст тексту, що досліджується, особливо коли останній має об­межене графічне зображення.

Питання, які вирішує почеркознавча експертиза, поділяються за трьома групами: ідентифікаційні, класифікаційні та діагностичні.

Ідентифікаційні: ким із числа конкретних осіб виконаний текст, підпис, цифровий запис; виконаний текст та підпис однією особою чи ні?

Класифікаційні: особою якої статі виконаний текст, вік виконавця, соці-; ально-демограсрічна характеристика автора.

Діагностичні: чи придатний текст для ідентифікаційного дослідження, І ганувався текст зі змінами почерку чи ні, з копіюванням, чи в незвичній І " новці, як давно тощо.

234

Методика почеркознавчого дослідження письма складається з чо­тирьох стадій:

попереднє дослідження - огляд матеріалу, що надійшов на експертизу, фіксація його цілісності, визначення характеру пакування, наявності засвідче­них підписів;

роздільне дослідження - визначення кількості зразків, що порівнюють­ся, виділення загальних та індивідуальних ознак в тексті, що досліджується, та зразках, визначення частості їх повторів (стійкості); розроблення ознак тексту документа, що досліджується, та зразків почерку на окремих аркушах (для цього складають таблицю, в першій колонці якої' пишуть літеру (знак), у другій колонці показують цю ж літеру з тими особливостями виконання, які властиві почерку, що представлений на зразках);

порівнювальне дослідження - порівняння розробок ознак почерків, що досліджувались, виділення збіжних та розрізняльних ознак. Математич­ними методами підраховують ступінь надійності ознак, що збігаються, і фор­мують ідентифікаційний комплекс, оцінюють його як неповторний, врахо­вуючи розрізняльні ознаки.

Оцінка результатів порівнювального дослідження та формулю­вання висновків експерта

На цій стадії виявлений та сформований комплекс подібних та розріз­няльних ознак зважується й оцінюється з позиції їх індивідуальності та значу­щості для встановлення тотожності виконавця тексту. На цій оцінці базуються відповіді на питання, що поставлені слідчим.

Авторознавча експертиза допомагає встановити автора - складача доку­мента. Автор і виконавець можуть бути різними особами, тобто документ на­писано під диктовку або просто переписано, передруковано на друкарській машинці. Виконавця тексту встановлюють за ознаками почерку. Тому для до­слідження необхідний зразок почерку - графічне зображення письма. Для встановлення ж саме автора зразок почерку необов'язковий. Автор встанов­люється шляхом дослідження ознак письмової мови - стилістичних, лексич­них та граматичних - які можуть бути як у рукописному тексті, так і в друкова­ному або переписаній копії.

Об'єктами авторознавчої експертизи є як рукописні, так і друкарські текс­ти, копії текстів, одержані друкарським способом. Питання, що вирішуються авторознавчою експертизою:

- визначення автора документа;

-встановлення фактів неідентифікаційного та діагностичного характе­ру. Методика експертного авторознавчого дослідження заснована на аналізі ознак письмової мови, які відображені в документі, що досліджується. У мето­диці в комплексі використовуються лінгвістичні, психологічні, психолінгвістичні наукові методи, що дозволяє встановити автора та виконавця, належність кількох документів одному автору, факт нервово-психічного захворювання автора, рівень його грамотності й володіння навиками мови, стать, вік, про­фесію, незвичний стан автора, тобто скласти соціолінгвістичний портрет автора.

235