§ 3. Основні способи шахрайства з використанням пластикових карток

Застосування високих технологій у багатьох галузях фінансової діяльнос­ті, зокрема при використанні пластикових карток, не виключає можливості різного роду зловживань. Шахрайства стають все більш кваліфікованими, захист - більш витонченим.

Поява пластикових платіжних засобів у системі безготівкових розрахунків обумовила появу альтернативних способів вчинення правопорушень.

Шахрайство з платіжними пластиковими картками, як серйозна проблема, виникла в 90-ті роки і пов'язана з неправомірним використанням як кредитних, так і дебетових карток. Цей вид злочинів відрізняється простотою, відсутністю насильства, а також тим, що потерпілі: банк і законний власник картки, як правило, ніколи не бачать злочинця. Особливу увагу необхідно приділити незаконному використанню кредитних карток. При цьому варто пам'ятати, що більшість способів, що використовуються в шахрайстві з кредитними картка­ми, характерні і для нової проблеми - шахрайства з дебетовими картками.

Загальний обсяг реалізації за допомогою кредитних карток складає щоріч­но майже 7 трильйонів американських доларів. У порівнянні з цією цифрою, річні збитки від шахрайських дій складають менше половини одного відсотка від загального грошового обігу - приблизно 1,3 мільярди доларів США. Хоча збитки складають і невеликий відсоток від загального обсягу, але сама сума вражає. Постійне збільшення цієї цифри свідчить про існування криміналь­ної підпільної індустрії, пов'язаної з незаконним використанням пластикових карток.

Сьогодні компанії намагаються випускати картки на невеликі суми з ме­тою зменшення можливих збитків від 'їхнього незаконного використання.

В залежності від суб'єктів, шахрайство здійснюється такими способами:

1-й спос/б характеризується тим, що в ньому реалізуються прийоми вчи­нення шахрайства, які пов'язані з використанням банківських службовців із метою одержання від них інформації про грошові внески і про утримувачів пластикових карток з великими внесками за хабар.

Характерним способом шахрайства є перерахування грошей з одного ра­хунку на інший по фальшивих телексах, після чого шахрай витрачає ці гроші вже зі своєї картки.

2-й спос/б характеризується участю в шахрайстві обслуговуючого персо­налу таких сервісних точок як ресторани, кафе, бари, мотелі тощо. Працівни-

218

ки таких підприємств, користуючись неуважністю клієнта, або зумисне відволі­каючи його, роблять декілька додаткових відбитків пластикових карток (слі­пів), які потім використовують для привласнення матеріальних цінностей та грошей.

3-й спосіб - значне поширення отримало шахрайство з пластиковими платіжними засобами, що вчинюється за співучастю касирів магазинів. Суть цього способу зводиться до використання свідомо підроблених сліпів, виго­товлених зі справжніх пластикових карток. Сліпи виготовляються шахраями за допомогою складальних друкарських форм або шляхом застосування підроблених кліше з використанням інформації зі справжніх пластикових карток.

4-й спосіб - цей спосіб використовують продавці великих магазинів. Суть його в тому, що під час друку даних про продаж того або іншого товару інфор­мація, що переноситься з кредитної або дебетової картки в облікові дані, мо­же бути змінена. Між копіювальним папером і копією документа про продаж міститься аркуш паперу відповідного розміру, що перешкоджає друку частини інформації. Потім, за допомогою аналогічної операції проводиться заповнен­ня порожньої частини, що утворилася раніше. Таким чином, спритний прода­вець може змінювати номер рахунка, прізвище власника картки.

5-й спосіб - даний спосіб шахрайства став можливим після появи нових моделей «кодуючих машин» та імпринтерів, за допомогою яких можна не тільки зчитувати інформацію з магнітної стрічки картки, але і стирати старі дані, а також переносити закодовану інформацію з однієї картки на другу.

Для 6-го способу характерно заволодіння мастиковим платіжним засо­бом у результаті викрадення його у власника шляхом крадіжки з квартири, на транспорті або в інших місцях, а також у результаті втрати картки власником після придбання її в банку.

Картка викрадається в хазяїна звичайно разом із документами, гаманцем та іншими речами, подія ця найчастіше залишається непоміченою. Якщо тіль­ки викрадач картки не кинеться відразу робити покупки, не викликавши при цьому своїм поводженням підозру касира й ідеально підробить підпис, а та­кож якщо викрадач не скористається нею в регіоні, не заявленому в «стоп-аркуші».

7-й спосіб - у випадку викрадення картки під час пересилки її поштою особливість полягає в тому, що власник не знає про втрату картки, навіть не здогадується, що картка в нього викрадена. Справа в тому, що в США, напри­клад, при зміні місця проживання утримувач кредитної картки може письмово звернутись до компанії-емітента з запитом на одержання копії картки за но­вою адресою. Зловмисник підробляє повідомлення про переїзд власника бан­ківського рахунку, і банк висилає картку йому прямо в руки - поштою.

Для 8-го способу характерно, що особа, отримавши незаконним шляхом кредитну картку, що належить іноземному громадянину, видає себе за цього іноземця - утримувача кредитної картки, пред'являючи при цьому підробле­ний паспорт або інший документ на ім'я власника кредитної картки. Цей спо­сіб був декілька разів зареєстрований на території Росії та в Естонії.

219

9-й спосіб - поширеним видом шахрайства є викрадення грошей з банко-матів. Відомі випадки, коли злочинці викрадали гроші з банкоматів, застосо­вуючи чисто силові заходи (злом, ушкодженням), але в більшості випадків вони використовують картку і персональний код, які забирають при вчиненні шахрайських дій, крадіжки в законного власника. Були зареєстровані випадки, коли шахраї зв'язувалися телефоном з особою, що загубила картку, відреко­мендувавшись інспектором банку, запитували, нібито з метою перевірки ре­єстрації картки його персональний ідентифікаційний номер. Після чого раху­нок ставав доступним для одержання грошей із банкоматів.

У Венесуелі було зареєстровано декілька випадків, коли злочинці встанов­лювали в банкоматах великих банків пастки, що затримують кредитні картки, вони приклеювали до стінок щілини кришки банкомату. Принцип шахрайства в тому, що людина, вставляючи картку в банкомат, набирає свій номер, а піс­ля одержання грошей намагається витягти картку, але пастка не відпускає її. Користуючись замішанням власника картки, шахрай, відрекомендувавшись співробітником банку, пропонує йому повторно набрати номер. Запам'ятавши номер, злочинець одержує можливість одержати з банкомату готівку власника картки.

Інформацію щодо банкоматів з видачі готівки, кредитних карток, кодів до­ступу до комп'ютерних мереж, останнім часом досить часто можна знайти на електронних дошках оголошень (ВВЗ), на «у\/еЬ»-сторінках Іпіегпеї.

Реальну загрозу банківській індустрії пластикових платіжних засобів представляють і хакери та крекери. Вони можуть за допомогою спеціального програмного забезпечення визначати, а потім продавати номери діючих рахун­ків кредитних карток, а також поширювати паролі, ідентифікаційні номери, кредитну й іншу персональну інформацію через комп'ютерні мережі, чим до­помагають злочинцям здійснити незаконний доступ до кредитних бюро та комп'ютерних систем фінансових установ.

Але найбільшу загрозу для системи платежів із використанням банківсь­ких пластикових карток представляє їх підробка. Цей вид злочинів розвива­ється найбільш динамічно і створює великі труднощі, як при розслідуванні, так і при підрахунку збитків. Злочинці використовують номери справжніх карток, причому власники карток навіть не здогадуються про це. До 1990 р. підробка кредитних карток взагалі була мало відома. Але вже в 1993 р. Уіза і МазІегСагсІ втратили внаслідок шахрайських дій 72 млн доларів США, з яких 16,8 млн (23,4%) безпосередньо зв'язані з підробкою карток. До 1994 р. під­робка склала вже 28,6% від загальної кількості шахрайських дій із банківськи­ми пластиковими картками (ріст на 5%).

За 1995-1997 рр. Атегісап Ехргезз, Уіза, МазІегСагсІ понесли ще більш відчутні збитки через підробку пластикових карток. Втрати тільки МазІегСагсІ за 1996 р. склали понад 33 млн доларів США.

Регіонами підробки пластикових карток є: Китай, включаючи Гонконг, Ні­герія, Сінгапур, Шрі-Ланка, Малайзія, Пакистан, Росія.

Основні способи підробки пластикових карток

Способи підробки карток з магнітною стрічкою:

220

1) механічний - коли зловмисник зрізає деякі цифри, літери. Літери або цифри, що вдруковано в площину картки, можуть «збривати» і, за допомогою клею, що швидко висихає, замінювати їх на інші. Під час підробки злочинці використовують гострі ріжучі інструменти: леза, скальпелі, ножі тощо. Іноді видалення цифр номера (літер імені власника) робиться за допомогою кан­целярського діркопробивача. В отвори, що утворилися, вставляються фраг­менти, видалені таким же способом з іншої картки. До цього ж способу відно­ситься і метод, при якому злочинці розрізають дві картки по вертикалі на по­ловинки. Потім половина однієї картки склеюється з протилежною половиною іншої. Використати таку картку можна тільки у разі змови з продавцем;

2) термічний - при цьому способі для того, щоб видалити дані з картки, розгладжують пластмасу (перед цим зчищають фарбу з опуклих знаків і за­чищають), а після цього замість старих видавлюють нові цифри або літери. Цей спосіб підробки став відомий на початку 80-х років. Майже всі пластикові картки донедавна виготовлялися з поліхлорвінілу, що стає еластичним під дією тепла. Ця його властивість і підштовхнула зловмисників до використання різних джерел тепла (праска, свіча, гаряча вода, мікрохвильові джерела теп­ла тощо). Після розігрівання матеріалу картки (нагрівають зворотний бік карт­ки), видавлені символи втискуються всередину картки, далі поверхню картки вирівнюють вручну або за допомогою гідравлічного преса, а потім видавлю­ють нові знаки;

3) шляхом наклеювання на картку плівки з уже нанесеними реквізитами, а потім вдавлення опуклих знаків. Для наклеювання використовують апарати, які застосовують в аеропортах для маркірування багажу. Ці наклейки ховають ушкодження і на чіпових картках, які «зламано»;

4) зміна магнітної стрічки, що здійснюється шляхом:

а) зняття захисної плівки, а потім перенесення інформації з однієї магніт­ної стрічки на другу;

б) буферизації, при якій інформація з магнітної стрічки переноситься на інший магнітний носій для подальшого її використання при декодуванні (коду­ванні) будь-якого номера на магнітній стрічці. Буферизація призначена для відновлення початкового балансу банківської дебетової (розрахункової) карт­ки або карток типу «електронний гаманець». На магнітній стрічці даних карток міститься закодована інформація про якусь конкретну грошову суму (баланс картки), що у процесі використання картки поступово зменшується;

в) реконструювання - подібне до буферизації, але відрізняється тільки способом зміни інформації про рахунок (баланс картки), в цьому випадку на поверхню магнітної стрічки картки наносяться штрихи, виконані спеціальними «магнітними» чорнилами (містять феромагнетик);

г) підрізки, зрізання або видалення з картки магнітної стрічки з викорис­танням хімічних реактивів, із подальшою її заміною на другу. До цього ж спо­собу відноситься і варіант, коли злочинці розрізають дві пластикові картки по горизонталі під магнітною стрічкою, а потім склеюють частину однієї картки з частиною іншої. В результаті такої маніпуляції утворюється картка із зовсім іншим номером рахунку на магнітній стрічці і видавленому номері картки;

221

5) повна підробка, що поділяється на:

а) підробку, при якій шахраї виготовляють пластмасову заготовку картки методом трафаретного друку (через складність і дорожнечу використовувався у 80-х роках тільки організованими злочинними групами). Поступово трафаре­тний друк замінили іншими, більш вдосконаленими і дешевими, через те, що фірми-виробники в усіх видах карток стали використовувати тонкий малюнок як додатковий спосіб захисту від підробок;

6) підробку, при якій зображення на чисту пластикову заготовку наносить­ся з фотомеханічних друкарських форм офсетного друку. Іноді використову­ється також літографський спосіб нанесення зображень;

в) іншою формою підробки є використання т. зв. «чистої» пластмаси (\Л/піІе Ріазііс Сгіте). У цьому випадку зловмисники виготовляють чисту пласт­масову заготовку, що збігається за формою і розмірами зі справжніми картка­ми, і наносять на неї дійсні дані (номер картки, термін дії, відомості про влас­ника тощо). Цю форму шахрайства теж називають підробкою, але в неї є спе­цифічна особливість, що відрізняє її від інших видів, вона полягає в механізмі отримання коштів по цих картках. Підроблені даним способом картки пред'яв­ляються власникам магазинів, що діють спільно зі злочинцями. Власник мага­зину, таким чином, робить фіктивний оборот з Аглегісап Ехргезз (або ж МазІегСаго¹, Уіза та ін.), а потім отриману від банку суму розподіляє із шахра­ями. Здійснення подібного шахрайства завжди припускає участь власника (або продавця) магазину і тому, якщо в ході розслідування були виявлені осо­би, що виготовили фальшивки, то необхідно з'ясувати, хто з персоналу мага­зину причетний до авторизації картки, той і є співучасником.

Способи підробки /С-картки (картки з мікрочіпом, в яких може викорис­товуватися додатково і магнітна стрічка як елемент захисту):

а) руйнація електронного замка мікрочіпу, шляхом впливу на мікрочіп не­сильними «електричними ударами»;

б) якщо конструкція даної картки передбачає перебування модуля мікро-чіпа безпосередньо на поверхні картки, то його просто виймають із гнізда вкраденої і вставляють у фальшиву з внесеними даними шахрая;

- оптичні картки пам'яті (в Україні даний тип карток представляє фірма Іазег Саго¹). У даний час це найбільше захищені картки у світі і випадків під­робки поки що не зафіксовано.

Шахрайству сприяє і те, що в більшості випадків пластиковою карткою можна користуватися і без пред'явлення паспорта (окрім одержання грошей у банку). Якщо картка була загублена, то будь-яка людина, що знайшла її, може без проблем використовувати цю картку практично в будь-якому готелі, барі, ресторані, магазині. У США і Європі є злодії, що спеціалізуються на крадіжці карток. Зловмисник може використовувати гроші власника картки, протягом декількох днів, не боячись бути викритим, якщо буде витрачати не дуже вепн-; кі суми відразу. У більшості випадків перевіряти картку стануть тільки у разИ досить великих покупок, зроблених протягом декількох днів. Банки зможуть! заблокувати картку тільки після звернення її законного власника. Блокування! картки здійснюється після поширення так називаних «чорних списків» - «ст

222

листів», у які заносяться номери вкрадених або загублених карток. При видачі карток заповнюється спеціальна анкета, до якої вносяться дані про власника картки і відомості про його платоспроможність, особливо по кредитних карт­ках. Служба безпеки банку веде облік витрат кожної з виданих карток. У випадку «підозрілих» витрат співробітники зв'язуються з власником картки. У випадку втрати або крадіжки картки її власник має можливість замінити кар­тку протягом 24-х годин.

Підготовка і вчинення шахрайства з застосуванням пластикових платіж­них засобів вимагає певних знань механізму використання, функціональних характеристик, видів карток, технічних вимог до оформлення, захисту пласти­кових карток, застосування спеціальних прийомів і засобів друку, розпізна­вання ознак достовірності, застосування високотехнологічних захисних ознак (у тому числі магнітного контролю). Набір знань обумовлюється вибором ша­храями засобу вчинення шахрайства, або навпаки - існуючий набір відомос­тей диктує вибір засобу шахрайства. Одній особі досить складно вирішити весь комплекс проблем, які виникають. Тому нерідко на етапі підготовки до вчинення злочину і на етапі його реалізації діють різні особи. Так, крадіжки пластикових платіжних засобів вчиняють повії, злодії-карманники, квартирні злодії, обслуговуючий персонал готелів. Ці особи частіше за всіх інших збу­вають викрадені картки, не ризикуючи здійснювати безпосереднє заволодіння матеріальними цінностями або просто не володіючи достатніми знаннями для закінчення шахрайських операцій. На наступному етапі частіше всього діють робітники сервісних підприємств, до яких пластикові картки чи сліпи поступа­ють прямо від осіб, що їх викрали, або через посередників.

Здебільшого до шахрайства вдаються самі власники карток або робітники банків, які заявили про втрату картки, що належала їм або знаходилась в їх обслуговуванні.

Серед учасників крадіжок карток можуть бути робітники поштових закла­дів, злочинні групи вантажників в аеропортах, які діють за завданням органі­зованих злочинних угруповань і вилучають картки з поштових відправлень. Така група виявлена в аеропорту Шереметьєво-2.

Таким чином, класифікація суб'єктів шахрайства з використанням пласти­кових платіжних засобів, може бути представлена у вигляді такої схеми:

- персонал обслуговуючих сервісних пунктів;

- особи, які займаються крадіжками карток;

- особи, які використовують загублені картки;

- банківські службовці;

- особи, які займаються виготовленням підроблених пластикових карток;

- особи, які є законними власниками пластикових карток.

Як і всі інші злочини, шахрайство, вчинене з застосуванням пластикових платіжних засобів, залишає певні типові сліди, знання яких допомагає вияви­ти злочин або відвернути його.

Використання в злочинних цілях пластикових платіжних засобів поєдна­не з виготовленням і використанням певних документів: пластикової карт­ки, сліпів з неї, звітів матеріально відповідальних осіб, через яких пройшли

223

такі картки, документів-посвідчень осіб пред'явників пластикових платіж­них засобів.

Підробка цих документів вимагає технічної бази: потрібні інструмент; си­ровина; фарба; пристрої, які полегшують вчинення певних операцій; облад­нання для виготовлення підроблених карток тощо. Крім того, існує певний період підготовки до злочину, коли відшліфовуються певні навики, випробо­вується виготовлення окремих деталей, фрагментів, зразків.

Вчиненню злочину можуть передувати візити злочинців у банки, торго­вельні пункти, сервісні підприємства, де планується вчинення шахрайства, з тим, щоб з'ясувати обставини, в яких необхідно буде «працювати», для зна­йомства з особами, які володіють потрібною інформацією, одержання нави­чок перебування в таких обставинах, адже невміння поводити себе належ­ним чином може привернути увагу до них і сприяти їх викриттю. Знання ти­пових слідів важливе для забезпечення ефективної роботи служб безпеки банків.