2. До цивільної

3. До спеціальної

зі звичай­ними кулями

комбінованої Дії

зі спеці­альними кулями

легкі

ТЯЖКІ

інші (металокерамічні, зі стальним сердечником і ін.)

одноразової Дії

бронебійно-запальні

бронебійно-трасуючі

прицільно-запальні

бронебійно-запально-трасуючі

Трасуючі

з меншою швидкістю

бронебійні

запальні

пристрілочні

розривні

дистанційної дії

ударної дії

179

Продовження

1. По призначенню для зброї, в якій вони застосовуються	:а (О со	1 . До військової	Допоміжні	холості
				учбові
	О т о >:£ 5 й			спортивно-тренувальні
				зразкові
				високого тиску
	2. До спор­тивної зброї	до спортивних гладкоствольних рушниць
		до спортивної нарізної зброї (гвинтівки, пістолети, револьвери)
	3. До мис­ливської зброї	до гладкоствольних рушниць і комбінованих рушниць, що ма­ють стволи з гладким каналом
		до нарізної зброї і комбінованих рушниць, що мають нарізні стволи
		до комбінованих (гладкоствольно-нарізних) рушниць зі сверд-люванням «парадокс» і т. п.

Розрізняють три основних види з'єднання кулі і гільзи в патронах:

1. Суцільний обтиск. Циліндрична поверхня кулі гладка і гільза рівномір­но обжимає кулю (мал. 48, 1), слідів кріплення в патроні на кулі немає. Об­тиск гільзою кулі рівномірний, але водночас не цілком міцний. Тому, у момент пострілу звичайно спостерігається правильне, рівномірне зрушення кулі. У патронах, що зберігалися в несприятливих умовах, можливі значні відхи­лення від правильного початкового руху кулі в момент пострілу, унаслідок чого первинні сліди від каналу ствола зброї менше стійкі.

Суцільний обтиск застосовується при виробництві багатьох сучасних пат­ронів, наприклад, до пістолета системи Макарова («ПМ»), до пістолета «Па­рабелум» («Р. 08»).

2. Кернування. Для більш міцного кріплення кулі в гільзі, нерідко, одночасно із суцільним обтиском, проводиться кернування (мал. 48,2). На кулі від кернування

І 1

Мал. 48. Різновиди з'єднання кулі і гільзи в патроні: ,

1 - суцільний обтиск, 2 - кернування, 3 - ланцюговий обтиск, 4 - сегментний ланцюговий обтиск. \і а - куля, б - гільза, в - слід кернування, г - жолобок на кулі, д - сегментне втиснення на дульці гільзи] 1

180

утворюються два або три поглиблення. Кернуванням досягається значне змі­цнення патронів, але збільшується можливість нерівномірного з'єднання кулі і гільзи, тому що тиск при кернуванні з різних боків нерідко різний і по-різному вдавлює поверхню гільзи в кулю.

Кернування застосовується при виробництві багатьох патронів, напри­клад, до пістолета зразка 1933 р. («ТТ»), до револьвера зразка 1895 р. («На­ган»), до японських пістолетів «Намбу» калібру 8 мм, до пістолетів «Маузер» калібру 7,63 мм.

3. Ланцюговий обтиск. На кулях формується жолобок, що прохо­дить по окружності кулі в її головній частині, що знаходиться для різних пат­ронів на різній відстані від денця кулі. При виробництві патрона дульце гіль­зи обжимається в цей жолобок і забезпечує кріплення кулі в патроні (мал. 48, 3).

Такий спосіб кріплення кулі в гільзі також дуже поширений. Він типовий для пістолетних патронів калібру 6,35 мм, 7,65 мм, американських пістолет­них і гвинтівкових патронів.

Різновидом ланцюгового обтиску є сегментний обтиск, коли дульце гільзи обжимається в жолобок на кулі сегментами (наприклад, у патронах до гвин­тівки «Мосіна» зразка 1891 р. (див. мал. 48,4).

Призначення кулі - ураження живих цілей, відкритих або тих, що знахо­дяться за не дуже тривким закриттям. Куля складається з головної, що веде, і донної частин (у деяких кулях є хвостова частина (мал. 49)).

Головка (оживальна) частина кулі забезпечує центрування кулі при вхо­дженні в нарізи каналу ствола і поліпшує її балістичні властивості під час польоту.

Головна (циліндрична) частина кулі в момент пострілу врізається в нарізи каналу ствола, внаслі­док чого кулі додається обертальний рух.

Донна частина кулі сприймає тиск лорохових газів у момент пострілу.

Хвостова, має вигляд усіченого конуса.

У залежності від призначення розрізняються кулі звичайні і спеціального призначення.

Звичайні кулі служать для ураження живих цілей. Деякі моделі автоматичних пістолетів (на­приклад, пістолет ТТ) мають штатні патрони з кулею спеціального призначення. Кулі спеціаль­ного призначення служать для пристрілювання зброї (трасуючі), подолання броні (бронебійні), подолання броні і запалення об'єкта поражання (бронебійно-запальні) і т. д.

Для того, щоб можна було відрізнити кулі спе­ціального призначення, на їхню головну частину наноситься пізнавальне фарбування (наприклад, бронебійна - чорна, трасуюча - зелена, броне­бійно-запальна - чорна і червона тощо фарби).

Мал. 49. Устрій

оболонкової кулі:

1-головка, 2-головна

частина, 3 - донна частина,

а-оболонка, 6 -сердечник,

в - вершина

181

По вазі кулі розділяються на легкі та важкі.

У залежності ви форми головної (оживальної) частини кулі бувають: гострі; напівсферичні; закруглені; плоскі.

По конструкції кулі розрізняють: безоболонкові; оболонкові; напівобо-лонкові.

По вражаючій дії кулі діляться на:

а) неекспансивні - (по пристрою - оболонкові з твердим, звичайно свин­цевим сердечником, оголеним із боку підстави;

б) експансивні - використовуються в мисливських цілях і діляться на такі групи:

- кулі з головною частиною, що деформується, яка при влученні збільшу­ється в діаметрі в 1,5-2,5 раз, але майже не руйнується;

- кулі, що руйнуються, у яких цілком руйнується головна частина, ство­рюючи велику кількість осколків, а більш міцна задня частина глибоко прони­кає в тіло.

Звичайні кулі, призначені для ураження живих цілей. Вони бувають: оболонкові (свинцевий сердечник і зовнішня оболонка; суцільними (виготовлені зі спеціальних сплавів). За формою гільзи розрізняють (мал. 50):

а) циліндричні- внутрішній діаметр яких відповідає калібру зброї (приклад у патронах до пістолетів, револьверах та ін.);

- різновидом циліндричних гільз є конічні;

б) пляшкові - у котрих тільки передня частина, названа дульцем, має діа­метр, що відповідає калібру зброї - для закріплення в ній кулі, а корпус гільзи має збільшений діаметр. Між дульцем і розширеною частиною корпуса гільзи утвориться конічна перехідна частина, котра називається схилом гільзи;

4 З

Мал. 50. Устрій гільзи:

/ - гільза циліндрична з закраїною; II - гільза пляшкова без виступаючої закраїни; III - гільза циліндрична без виступаючої закраїни: 1 - корпус гільзи; 2 - «капелюшок»; 3 - дульц/вг,.; 4 - схил; 5 - передній зріз (зріз дульця); б - кільцева проточка; 7 - канелюра; 8 - закраїна.

182

За кваліфікуючими ознаками гільзи поділяються:

а) із виступаючою закраїною;

б) без виступаючої закраїни;

в) зі стовщеною стінкою дна (у системах великих калібрів).

Капсуль призначений для спалаху пороху шляхом надання останньому теплового імпульсу. При ударі по капсулю капсульний склад, що міститься в ньому, вибухає, чим досягається зазначена дія капсуля. Капсуль-спалахувач патрона центрального бою звичайно складається з запалювального складу, ковадла і ковпачка. У свою чергу, капсулі складаються із ковпачка, оболонки, навішення капсульного (удар_ного) складу і фольгової кружки, що закріплює капсульний склад і охороняє його від дроблення, втрати і проникнення вологи. Капсульні склади представляють суміш вибухових речовин, що ініціюють (зви­чайно, гуркітна ртуть), із пальними речовинами (звичайно, антимоній) і речови­нами, що підтримують горіння, окислювачами (звичайно, бертолетова сіль).

У залежності від особливостей конструкції розрізняються три типи капсу­лів. Вони називаються: «Бердан» (мал. 51), «Боксер» і «Жевело» (мал. 52), що походить від прізвищ винахідників, загальновідомі і використовуються в літературі. У нашій країні «Бердан» відомий як відкритий капсуль ЦБО.

Капсуль-спалахувач «Бердан» використовується в гільзах, капсульне гні­здо яких містить у собі ковадло. Інші два види капсулів-спалахувачів викорис­товуються в гільзах, капсульне гніздо яких не містить ковадла.

У якості метального заряду в патронах використовується порох. Порох -це метальна вибухова речовина, у якого горіння не переходить у детонацію і є основним видом вибухового перетворення.

Порохи поділяються на два класи: механічні суміші і порох колоїдного виду.

Підставою для цього розподілу є розходження у фізико-хімічній природі, що впливає на характер горіння. Порох колоїдного типу звичайно горить рів­нобіжними шарами. Під час горіння порохів - механічних сумішей закономір­ність горіння існує лише при великій щільності (не менше 1,7) зерен. Тому цей порох для метальних цілей застосовується обмежено. Колоїдний порох, як правило, використовується тільки для метання.

Мал. 51. Устрій відкритого капсуля

центрального бою: а) ковпачок; 6) ударний склад; в) кружок із свинцевої фольги

Мал. 52. Устрій закритого капсуля «Жевело»:

а) гільза капсуля; б) дно; в) наковадло; г) ініціюючий склад; д) кружок із свинцевої фольги; е) ковпачок для ініціюючого складу

183

Основою пороху, що складається із механічних сумішей, є окислювачі (наприклад, солі азотної кислоти-селітри) і пальні речовини. Для збільшення механічної тривкості і зв'язку окремих часток у пороховому елементі добав­ляються цементатори (наприклад, сірка). Крім того, сірка е горючою речови­ною, що полегшує запалення пороху. Цементаторами можуть також служити розчини нітратів целюлози тощо.

До пороху з механічними сумішами відносяться димні (селітро-сірко-вугільні) порохи; безсірковий порох; мотузковий порох; мінний порох для під­ривних робіт; повільне горіння пороху для трубкових складів (МТП); амонійний порох для стрільби зі знарядь із порохами колоїдного типу.

Мисливські димні порохи можуть мати як нормальне (9%-11%), так і змен­шене (5%-9%) утримання сірки. Останні дають менше нагару в каналі ство­ла зброї.

Основою порохів колоїдного типу (бездимний порох) є нітрати целюлози (піроксилін) із різним утриманням азоту, перетворені в колоїдний стан під впливом розчинників (желатинізаторів). Крім того, до складу пороху входить стабілізатор, іноді добавляються флегматизатор та інші компоненти, що на­правлено змінюють властивості порохів.

До бездимного (нітроцелюлозного) пороху відноситься піроксиліновий по­рох (або порох на леткому розчиннику), порох на малолеткому розчиннику (балістити і кордіти).

Одним із джерел відомостей про патрони є маркувальні позначення на їх­ніх елементах і упаковці. Про їх використання у ході криміналістичних дослі­джень є відомості в літературі.¹ Так, зокрема, указується, що по маркувальних позначеннях можна встановити деякі характеристики патронів, місце і час їхнього виготовлення тощо.

Маркірувальні позначення патронів, у які входять клейма, етикетки й умов­не фарбування елементів, є системами умовних знаків, що містять визначені зведення, необхідні, насамперед для розрізнення видів і призначення патронів.

Клейма - це умовні знаки у вигляді літер, цифр, малюнків, видавлених на поверхні елементів патронів. Вони бувають службовими і контрольними. Служ­бові клейма містять дані про місце, час виготовлення патронів, деяких конст­рукційних особливостях, призначення. Контрольні клейма свідчать про прохо­дження технічного контролю. Вони, звичайно, ставляться тільки на елементах потужних боєприпасів (артилерійських та ін.).

Фарбування елементів патронів має на меті дати легко сприйману харак­терну ознаку виду і призначення патронів. Одночасно вона служить засобом захисту від корозії.

Системи маркірування патронів різні для різних країн, часу, підприємства-виготовлювача, видів патронів.

¹ Тихонов Е. Н. Установление групповой принадлежности стреляньїх гильз по маркироваль-ньім знакам- Следственная практика, вьіп. 102,- М., 1974; Тихонов Е. Н. Установление по мар-кировочньїм обозначениям групповой принадлежности стреляньїх гильз й ее доказательствен-ноезначение-Зкспертная техника. Вьіп 42- М., 1973 й др,

184

Вирішення діагностичних завдань під час проведення судово-балістичних експертиз - пов'язано з розпізнаванням властивостей досліджуваних об'єктів.

Судово-балістичні експертизи цього виду призначаються у разі необхід­ності встановлення технічного стану і функціонування вогнепальної зброї або окремих її механізмів та набоїв до неї, їх вражаючих якостей (дальності при­цільної стрільби, пробивної і убивчої дії снарядів, та дальності їх польоту); причини механізму руйнації, або їх пошкодження; можливості пострілів зі зброї без натиску на спусковий гачок, причини осічки під час пострілу та мож­ливості пострілів із визначеної зброї встановленими патронами. Крім того, діагностичною судово-балістичною експертизою вирішуються й інші завдання, а саме:

- встановлення факту пострілів зі зброї після останньої чистки, їх дав­ності та виду снаряду, яким проводився постріл (кулею, шротом або їх за­мінниками);

- встановлення факту рикошету снаряда до попадання його в потерпіло­го, визначення послідовності пострілів та їх кількості за снарядами, гільзами та вогнестрільними ушкодженнями.

При проведенні даної експертизи вирішують такі питання:

- чи придатна зброя, що надійшла на дослідження до пострілів?

- чи могла зброя вистрілити без натиску на спусковий гачок при конкрет­них обставинах, що мали місце в момент події?

- чи проводились постріли зі зброї після її останньої чистки?

- як давно проводились постріли зі зброї, що надійшла на дослідження?

- яким снарядом проводились постріли зі зброї, що надійшла на дослі­дження?

- чи придатна зброя до пострілів набоями, що надійшли на дослідження?

- чи придатні набої, що надійшли на дослідження для стрільби?

Під справністю вогнепальної зброї прийнято розуміти відповідність тех­нічних характеристик усіх деталей і механізмів конкретного екземпляра зброї, його балістичних властивостей вимогам державних стандартів, технічним умовам, що пред'являються до досліджуваного зразка зброї для забезпечен­ня його надійного функціонування в різних умовах експлуатації. Поняття справності не поширюється на саморобну або перероблену вогнепальну зброю, оскільки якоїсь офіційної документації на виготовлення такої зброї немає. Слід зазначити, що при рішенні діагностичних завдань нерідко виникає необхідність установлювати не технічну справність зброї, а її функціонування, тобто чи можна провести з неї систематичну стрільбу. Наприклад, відсутність на мисливській рушниці антабки, або на пістолеті щічки рукоятки є несправно­стями, оскільки технічні умови передбачають їхню наявність, однак ці неспра­вності не впливають на можливість проведення пострілу з такої зброї.

Визначення технічного стану вогнепальної зброї, що е речовинним дока­зом у справі, має самостійне значення в двох випадках:

- коли власник зброї притягується до кримінальної відповідальності за не­законне носіння, збереження, виготовлення, збут вогнепальної зброї (ст. 263 КК України або за недбале його збереження (ст. 264 КК України));

185

- коли необхідно з'ясувати шляхом експертизи, чи можливий із вилученої зброї постріл на місці здійснення злочину або події (нещасного випадку), якщо достатніх доказів (наприклад, висновок ідентифікаційної судово-балістичної експертизи або достовірних показань свідків про цей факт) немає.

Дослідження технічного стану зброї істотне також для вирішення багатьох судовр-балістичних питань (наприклад, про можливість придатності зброї до пострілу) і при ідентифікації зброї за стріляними кулями та гільзами.

У випадках, коли дослідження технічного стану зброї має самостійне зна­чення, перед експертизою звичайно ставляться такі запитання:

- чи справна вогнепальна зброя та набої до неї?

- чи можливі зі зброї поодинокі постріли?

- чи можливе проведення зі зброї систематичної стрільби?

- чи має зброя несправності і наскільки легко їх можна усунути?

- яка причина осічок під час стрільби зброї та набоїв, вилучених на місці події?

- на яку граничну дистанцію можливі постріли з даної зброї?

- чи можлива прицільна стрілянина з даної зброї на визначеній дистанції?

- чи можна смертельно вразити кулею людину зі зброї, що надійшла на дослідження, на конкретній відстані стрільби?

Підхід до вирішення питань про технічну справність зброї в судовій баліс­тиці дещо інший, ніж у військовій техніці, оскільки зброя розглядається як ре­човий доказ, як можливе знаряддя злочину.

Так, із погляду техніків по зброї, технічно несправною буде зброя зі зно­шеним каналом ствола, що дає розсіювання куль більше, ніж установлено технічними умовами для цієї зброї, зброя навіть із невеликими дефектами прицільного пристосування або котра має вади приклада (ручки, приклада) і т. д.

У судовій же балістиці основна увага приділяється дослідженню того, чи виконує зброя своє призначення, тобто чи протікає стрільба безвідмовно і чи безпечна зброя для стрільця.

На відміну від технічного огляду, що ставить ціплю визначення всіх наяв­них дефектів зброї, на підставі чого вирішується питання про списання або її ремонт, задачею судрво-балістичного дослідження технічного стану зброї є з'ясування на підставі вивчення матеріальної частини зброї і криміналістично­го досвіду практичної можливості використання її для вчинення злочину й умов, при котрих таке кримінальне використання зброї можливе.

Основним змістом дослідницької частини експертного висновку є:

- докладний і точний опис усіх виявлених при дослідженні дефектів зброї, що можуть створювати умови для пострілу без натиску на спусковий гачок;

- дефекти або «тонке» налагодження робочих граней шептала, бойового і запобіжного зводів, поломка або ослаблення пружин, зазори між частинами зброї і т. д.;

- виявлені дефекти варто сфотографувати і фотознімки з відповідними оцінками прикласти до висновку;

- вказівки на відхилення в дії досліджуваної зброї (взаємодії його дета­лей) від справного зразка такої зброї;

186

- результати всіх проведених вимірів (зусилля на спуск, виступ бойка з патронного упора, пругкості пружин, розмірів зазорів між деталями зброї і т. д.);

- описи (досить докладно) умов і результатів усіх експериментів;

- пояснення, чому виявлені при дослідженні обставини і умови сприяли тому, що із даної зброї можливі постріли без натиску на спусковий гачок.

Стан робочих граней шептала, бойового і запобіжного зводів, спускової і бо­йової пружин обов'язково описується, навіть якщо дефектів у них не виявлено.

У висновку вказується: чи можливі зі зброї постріли без натиску на спус­ковий гачок, які безпосередні причини можуть його викликати, за яких техніч­них умов він може відбутися. Результати експертних досліджень можуть бути систематизовані у вигляді такої таблиці.

Висновок	Підстави висновків
Зброя справна1	Зброя не має дефектів у стволі, замикаючому, стріляючо­му, спусковому механізмах, у механізмах подачі патронів і вилучення стріляних гільз, у прицільних пристосуваннях і запобіжниках; зброя діє надійно
Зброя має окремі не­справності (зазначити які), але придатна для систематичної стріля­нини	У зброї є дефекти в стволі, що стріляє, спусковому меха­нізмі, прицільних пристосуваннях, запобіжнику, наприклад зношеність бойового зводу і «шептала», значне ослаб­лення пружин, що не перешкоджають проведенню зі зброї багаторазових пострілів5
Зброя несправна, але з котрої можливі окремі постріли за певних умов (зазначити яких)	Дефекти важливих механізмів, деталей зброї істотні, пе­решкоджають багаторазовій безвідмовній стрілянині, але окремий постріл яким-небудь визначеним прийомом мож­ливий (наприклад, одиночні постріли з автоматичної зброї без магазина або з несправним магазином, постріл із ре­вольвера з несправним спусковим механізмом шляхом відтягування і спуска курка дією руки)
Зброя справна, але в на­даному вигляді за умов (зазначити яких) до стрі­лянини непридатна	Всі істотні деталі є, дефектів немає, але з тимчасових, переборних причин (наприклад, багато мастил, що загус­тіло, стріляна гільза, що застрягла в патроннику) постріл зробити не можна
Зброя несправна й у по­даному виді непридатна для стрілянини, але мо­же бути легко приведе­на в стан, при якому постріли можливі	Зброя не має істотних деталей (наприклад, ударника, бо­йової пружини), що легко можуть бути в нього вставлені; поверхня зброї покрита іржею, що можна вилучити зви­чайною чисткою
Зброя несправна і не­придатна для стрілянини	Зброя не діє. Деталі її (або основні із них) нерухомі, ствол, затвор, стріляючий механізм відсутні. Ремонт зброї мож­ливий в умовах збройової майстерні або заводських

¹ Справність зброї припускає як можливість окремого пострілу, так і систематичної стрілянини

² Наприклад, відомі випадки систематичної стрілянини із військових гвинтівок і мисливсь­ких рушниць (Фролова) при розривах бойової пружини із пістолета Парабелум (Р.08) без спус­кового гачка, натиском на спускову тягу.

187