1. Методологічні основи криміналістики

Методологія науки - це не тільки вчення про методи, а поняття значно ширше, що становить собою загальну теорію науки, яка включає пізнання її предмета, понятійного апарату, проблем і закономірностей розвитку даної галузі в історичному аспекті. Таким чином, загальна теорія криміналістики складає систему вчення про предмет криміналістики, її завдання, мету та за­кони розвитку, понятійний апарат і місце криміналістичних знань у системі юридичних наук.

Вчення в етимологічному аспекті є сукупністю теоретичних положень про певну галузь явищ. До найбільш важливих розділів криміналістики відносить­ся вчення про закономірності та часткові криміналістичні теорії.

Вчення про закономірності:

а) механізму вчинення злочину;

15

б) виникнення інформації та Ті джерел про злочин та його учасників;

в) збирання та використання криміналістичної інформації у процесі дока­зування.

Часткова криміналістична теорія - це сукупність теоретичних положень, які розкривають суть, предмет і методи дослідження окремої галузі (розділу) криміналістики, наприклад дактилоскопії, трасології, балістики. До часткових криміналістичних теорій (вчень) відносять:

1) криміналістичне вчення про навички;

2) криміналістичне вчення про ознаки та властивості;

3) теорія криміналістичної ідентифікації та групофікації;

4) криміналістичне вчення про спосіб вчинення злочину;

5) вчення про криміналістичну версію та планування (створення версій);

6) криміналістичне вчення про механізм утворення слідів;

7) вчення про систематизацію та реєстрацію криміналістичних джерел інформації;

8) криміналістичне вчення про збирання, зберігання, обробку та автома­тизоване використання інформації.

Перелік часткових криміналістичних теорій (вчень) змінюється з розвит­ком науки криміналістики, потребами практики боротьби зі злочинністю. Ось чому наведений перелік є неповним.

2. Криміналістична техніка - це розділ науки криміналістики, що стано­вить собою систему наукових положень та рекомендацій стосовно використан­ня при розкритті злочинів природничо-наукових методів і технічних засобів (М. О. Селіванов, 1988).

Криміналістична техніка як розділ криміналістики становить собою систе­му теоретичних положень та принципів розробки й використання науково-технічних засобів і методів виявлення, фіксації, вилучення, накопичення та перероблення уречевленої інформації про події, що розслідуються, а також технічних засобів і способів попередження злочинів (М. С. Полевой, 1990).

За змістом друге визначення більш прийняте, але занадто громіздке.

Криміналістична техніка - це частина науки криміналістики, яка вивчає теоретичні положення, науково-технічні прийоми і методи виявлення, фіксації, вилучення та дослідження доказів з метою розслідування та попередження злочинів (М. В. Салтевський, 1987; Т. А. Сєдова, 1976).

Термін «криміналістична техніка» використовується в іншому значенні як сукупність технічних засобів, їх комплектів.

Отже, криміналістична техніка - це розділ науки криміналістики, що об'єд­нує систему теоретичних положень та розроблених на їх основі технічних засо­бів і методів збирання та подання криміналістичної інформації з метою розкрит­тя та попередження злочинів.

Структуру розділу «Криміналістична техніка» складають: наукові заса­ди, судова сротографія, трасологія, балістика, техніко-криміналістичне дослід­ження документів, криміналістичне дослідження письма, габітологія, кримі­нальна реєстрація, основи теорії і техніка відео- та звукозапису, основи і за­соби криміналістичної одорології.

16

Криміналістична техніка застосовується не тільки для виявлення та фіксації матеріальних джерел - слідів злочину. Вона містить також засоби та спеціальні прийоми отримання із матеріальних джерел доказової інформації. Уміння на місці події «читати» сліди злочину - одна із важливих якостей слідчого.

Сучасні технічні засоби та методи, що використовуються у криміналістиці -це складні прилади і пристрої, запозичені із різних природничих і технічних наук, багато з них використовується без жодних переробок, створюються ли­ше спеціальні методики для дослідження криміналістичних об'єктів. Разом з тим багато запозичених засобів переробляється і набуває специфічного кри­міналістичного характеру. Так, для судової вимірювальної зйомки переробле­но звичайний фотоапарат, а для стереозйомки у слідчий чемодан вміщено стереоплівку. Для панорамування по колу створено спеціальну панорамну штативну голівку. Для фотозйомки через незначні отвори винайдено світло-води. Використання спеціального телеоб'єктива «МТО-1000», фоторушниці «Фотоснайпер-ФС-12» дозволяє здійснювати пізнавальну зйомку злочинця на відстані 600-800 м. Сучасні відео-, кінокамери широко використовуються для фіксації слідчих дій та оперативних заходів. Швидкісна кінокамера типу «ЖЛВ-2» з експертною метою може відзняти момент руйнування перешкоди снарядом, зіткнення транспортних засобів, механізми вибуху, пострілу і навіть кулю, що летить, оскільки камера здійснює 4,5 млн кадрів/сек.

Пошукова криміналістична техніка використовується для виявлення тай­ників, захованих трупів, наркотиків, кольорових металів, коштовностей. При­лад «Блесна» диференціює кольорові метали, що знаходяться у тайнику, прилад для пошуку біологічних об'єктів «Пошук-1» виявляє закопані в землю біологічні об'єкти (трупи, органічні сполуки, речовини, що розкладаються то­що). Рівень сучасної криміналістичної техніки такий, що дозволяє аналізувати сліди запаху та визначати тайники з наркотиками, вибуховими речовинами. Складна криміналістична техніка та спеціальні методики дослідження звуко­вих слідів дають можливість вирішувати питання розшуку злочинців за їх го­лосами (фонограми усної мови) і навіть виконувати здавалося б фантастичні за своєю складністю завдання, а саме: відшукувати сховані об'єкти (трупи, предмети) за фонограмою усної мови допитуваного.

Технічні засоби використовуються у боротьбі зі злочинністю для розв'я­зання таких завдань:

1) фіксації слідчих дій та оперативних заходів, пошуку і попереднього до­слідження речових джерел інформації слідчим, особою, що проводить дізнан­ня, судом;

2) виконання судових експертиз у державних експертних та неекспертних установах, а також приватними експертами;

3) проведення профілактичної роботи;

4) здійснення правоохоронної діяльності громадськими організаціями та окремими громадянами.