Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Біленчук - Криміналістика, 2001.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
23.12.2019
Размер:
4.08 Mб
Скачать

§ 2. Система криміналістики

Система - це сукупність якісно визначених елементів, між якими існує за­кономірний зв'язок чи взаємозв'язок. Системність - це об'єктивна властивість, притаманна кожному об'єкту матеріального світу, явищу, події. Стосовно цьо­го, наука як галузь знань є сукупністю окремих порцій (частин) знань, що пе­ребувають у певній послідовності щодо їхньої значущості, взаємозв'язку та відношення. Криміналістика - не виняток. Виникнувши у надрах кримінально­го процесу як сукупність прикладних прийомів і засобів, що застосовуються для фіксації доказового матеріалу, вона не складала самостійної галузі знань і, природно, не могла бути наукою. Ось чому спочатку такі окремі частини знання, що стосувалися головним чином техніки фотографічної фіксації до­казів, використовувалися насамперед органами дізнання - поліцією, тому і ді­стали назву «поліцейська техніка», «кримінальна техніка».

Криміналістичні знання протягом свого розвитку нагромаджувалися, їхня роль у розслідуванні злочинів зростала, «зачатковий» період криміналістики скінчився. Накопичений практичний досвід використання технічних засобів і прийомів, їх застосування при розслідуванні злочинів Г. Гросс узагальнив, зібрав у єдину сукупність, виклав їх у певній послідовності й назвав системою криміналістики. Саме в цьому полягає його заслуга у створенні криміналістики.

Система криміналістики - це складові її частини або розділи, розташо­вані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв'язків. Частини або розділи, які є самостійними структурними оди­ницями, одночасно співвідносяться за змістом, певними взаємозв'язками або закономірностями, які характеризують індивідуальне ціле.

Спочатку криміналістику не розділяли на частини - це була «поліцейська техніка». З часом були виділені та узагальнені прийоми проведення слідчих дій. Так з'явилася друга її частина - криміналістична (слідча) тактика. У кінці 20-х на початку 30-х років XX ст. криміналістика збагатилася третьою, особ-

14

ливою, частиною - методикою розслідування окремих видів злочинів. Таким чином, система криміналістики, що склалася, вміщувала три розділи: кримі­налістичну техніку, криміналістичну (слідчу) тактику і методику розслідування окремих видів злочинів, зокрема техніка і тактика складали загальну частину, а методика -особливу. Така система існувала значний відрізок часу. У 50-ті ро­ки у ній з'явився «Вступ», в якому почали розглядати предмет і завдання, іс­торію, розвиток і сучасний стан криміналістики. Згодом до «Вступу» було вне­сено методи криміналістики, вчення про версії, проблеми взаємодії з орга­нами дізнання і громадськістю. У такий спосіб ссрормувалася четверта части­на системи криміналістики - методологія криміналістики.

Сучасна система науки криміналістики об'єднує чотири розділи: 1) ме­тодологію криміналістики; 2) криміналістичну техніку; 3) криміналістичну тактику; 4) методику розслідування окремих видів злочинів (мал. 1).

Система вітчизняної криміналістики

Теоретичні і методологічні основи криміналістики (вступ у науку: історія, теорія, методологія)

Криміналістична техніка (методи, засоби і технології)

Криміналістична тактика (стратегія, організація, управління, професійне мистецтво, тактика прийняття рішень)

Методика розслідування окремих видів злочинів (організація, автоматизація, алгоритмізація)

Мал. 1. Сучасна система науки криміналістики