Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Біленчук - Криміналістика, 2001.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
4.08 Mб
Скачать

Глава 6 /

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ТЕОрІЇМЕХАНІЗМУ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ

§ 1. Механізм відображення слідів учинення злочину

Відображення - фундаментальне срілософське поняття і є загальною властивістю матерії. Воно притаманне всім об'єктам живої і неживої природи. Злочин - це специфічна діяльність суб'єкта в матеріальному середовищі. То­му її об'єкти, перебуваючи в орбіті подій злочину, відображають злочин і його суб'єктів.

Розкриваючи сутність відображення, його завжди пов'язують із взаємо­дією і повторенням, з внутрішньою здатністю матеріальних об'єктів присто­совуватись до дій і відповідним чином реагувати на них (В. Г. Афанасьєв). Результатом такого реагування і пристосування об'єктів, що взаємодіють, є сліди-відображення, характер яких обумовлений їхнім рівнем організації. Все-загальна властивість матерії полягає в тому, що в конкретних умовах одна матеріальна система відтворена в специфічній формі сторони другої системи, взаємодіючи з нею. Результат цього процесу відтворення - «відбиток», фік­суючий особливості явища, яке відображається.1

За формою і глибиною відтворення розпізнають відображення в живій і неживій природі та в суспільстві. Однак для кожної форми загальною законо­мірністю є те, що виникле відображення-слід є другим щодо предмета, яким відображається, і подібне до нього.

V неживій природі процес відображення відносно простий і завершується утворенням матеріальних слідів, наприклад, рук, ніг, транспортних засобів, які є відтворенням ознак самоутворюючого об'єкта в особливостях слідосприй-маючого. Таке відображення інколи називають «пасивним», а результати йо­го - елементарними слідами-відображеннями.

V живій природі відображення складніше, форми його неоднакові і зале­жать від рівня розвитку живих організмів. Найдосконалішим є відображення

1 Див.: Українська Сучасна Енциклопедія- К., 1982- Т. 8 - С. 25.

49

людиною, яка наділена пам'яттю, свідомістю і мисленням. Таке відображення називають психічним, це складний процес взаємодії людей між собою і мате­ріальною дійсністю. Процес взаємодії відбувається на чуттєвому (органолеп­тичному) рівні. Всі відчуття, які виникають у зв'язку із взаємодією, перетворю- = ються в пам'яті людини на суб'єктивні образи об'єктивного світу. При цьому чуттєве і раціональне відображення виконують роль «інструментів» для вилу­чення і переробки інформації із матеріальних джерел при переході від живого до абстрактного мислення і від нього до практики (В. І. Ленін). \

Чуттєве відображення викликає формування мислячого (ідеального) об-І разу як джерела криміналістичної інформації. В цьому плані розслідування можна інтерпретувати як процес відображення на рівні людської свідомості ідеальних і матеріальних слідів злочину. Слідчий, дізнавач, суддя починають І пізнання злочину з живого споглядання матеріальних змін в оточуючому се-1 редовищі і виявлення в цих змінах ознак складу злочину.

Дійсно, слідчий під час огляду місця події відображає сліди вимірювань, і оцінює їх, складає єдину картину події злочину. Під час допиту потерпілого і або свідка-очевидця слідчий відображає у свідомості подію злочину, транс-І формує Ті в форму для доказування, наприклад, фіксує в протоколі, складає! суб'єктивний портрет і схему місця події, тобто закріплює їх матеріально.

У процесі відображення беруть участь три об'єкти: відображуваний доутворюючий), відображуючий (спідосприймаючий), в результаті чого вини-, кає відображення-слід.

Відображуваний об'єкт - це звичайна реальність у конкретний моменті часу, як то: люди, події, явща, факти, моменти часу, речі, відносини, твари-1 ни, машини та інструменти. Він взаємодіючий і, як правило, є причиною вплмЦ ву і слідоутворення; він сам джерело енергії взаємодії чи отримує її від іншого ч джерела.

Відображуючий об'єкт - це будь-яке матеріальне тіло живої і не» природи, який під час взаємодії змінює свої зовнішні ознаки і внутрішні влао-| тиврсті, відтворює (копіює) властивості слідоутворюючого об'єкта. Це всі теріальні тіла, які перебувають у агресивному стані.

Відображення - це результат процесу відбиття, сліди в широкому мінні (матеріальні та ідеальні). У неживій природі відображення - це слід механічної, електричної, фізичної, хімічної, та іншої взаємодії (сліди ва""1 знаряддя злому, транспорту, короткого замикання, вибуху, радіоактивн тощо). Механізм дії відображення опосередкований об'єктами взаємодії енергією взаємодії. Головним чином слід відображає зміни слідосприймаю1 го об'єкта (відображуючого). Однак відображення може бути утворено за І хунок третього об'єкта, наприклад, речовини, яка є на одному із взаємоді1 об'єктів (кров на руці, фарба на знарядді злому). У цьому разі слідовідо* ження і слідоутворюючий об'єкт - різні предмети. Слідосприймаючий об'єкті цьому випадку має назву носія сліду на відміну від самого сліду, який відокремити від носія.

Відображення може виникнути внаслідок проміжного об'єкта, який знг диться між відображуваним і відображуючим об'єктами, наприклад,

50

газоподібне, сипуче середовище. Такі матеріальні проміжні об'єкти назива­ються каналами зв'язку процесу відображення, каналом передачі інформації від слідоутворюючого об'єкта до слідосприймаючого (так передаються звукові сліди, оптичні сигнали). Слідом-відображенням у даній процедурі є проміжний об'єкт, його енергетичний стан у визначений момент часу.

Відображення людини проходить на рівні суспільної свідомості, тут сліда-ми-відображеннями є уявні образи - «сліди пам'яті», що виникають у свідо­мості людини, яка думає. У зв'язку з цим утворення слідів пам'яті не можна зводити лише до механічного копіювання або переносу інформації. Досі цей процес не можна вважати пізнаним до кінця. В ньому залишається ще багато білих плям, які потребують наукового вивчення. /

Таким чином, методологічну роль теорії відображення як всезагальної властивості матерії для науки криміналістики взагалі і теорії механізму вчи­нення злочину зокрема можна сформулювати так:

По-перше, усезагальна властивість матерії відображення дозволяє події злочину інтерпретувати як процес відображення і слідоутворення. Якщо існу­ють події в дійсності або існували в минулому, то обов'язково мають бути відо-браження-сліди. Останнє збільшує число джерел інформації, існують не тіль­ки традиційно тверді носії інформації, але й сипучі, рідкі, газоподібні і т. п.

По-друге, положення теорії відображення про те, що слід-відображення не може існувати окремо від відображуючого об'єкта, в судово-слідчому про­цесі визначає кінцеву мету дослідження. Практично це означає: якщо є слід, то обов'язково повинен бути предмет, який його залишив.

По-третє, положення теорії відображення про те, що відображуване існує незалежно від відображуючого, орієнтує слідчого на те, що ступінь копіювання слідоутворюючого об'єкта, повнота передач його рельєфу залежить тільки від матеріалу контактуючих об'єктів і механізму взаємодії, але не залежить від суб'єкта дії. Останній, в силу своїх професійних знань і процесуального стану, може одержувати із джерела більше або менше інформації', але кількість від­ображуваної первинної інформації залишається незмінною. Тому, викорис­тання однакових засобів дослідження одного і того самого джерела дозволяє одержувати однозначні результати і таким чином перевіряти обґрунтованість раніше проведених досліджень.