Глава 34

ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ УТВОРЕННЯМИ

§ 1. Аналіз поняття «злочинність» та «організована злочинність»

Для розгляду особливостей методики розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними групами, висвітлення криміналістичної характе­ристики даного виду злочину, визначення алгоритму першочергових і по­дальших слідчих дій необхідно провести аналіз базових правових термінів таких, як «злочин», «злочинність», «організована злочинність», які використо­вуються сьогодні в навчальному процесі, досліджуються в науковій літературі і закріплені в чинному законодавстві України.

Порівняльний аналіз літературних джерел, нині діючих законодавчих актів України в цій галузі правових знань дають підстави вважати, що такі поняття і терміни, як «злочин», «злочинність» та словосполучення «організована злочин­ність», «професійна злочинність» та низка інших набули поширення в науково­му обігу країн Європи ще в середині XIX ст. Спочатку ці словосполучення з'явились у поліцейській практиці, а потім і в кримінально-правових наукових працях, як специфічні службові терміни означення якісних змін, що розвивалися в ті часи різновидів злочинної діяльності в статистичній звітності і кримінальних обліках причетних до них осіб, а також її аналітичних оглядах тощо. Уніфіковані науково обґрунтовані визначення цих службових термінів у кримінальному пра­ві, статистиці, кримінології і в криміналістиці не розроблені і цим пояснюється, що в указаних галузях юридичної науки вони застосовуються неоднозначне. Це призводить до різнобічного тлумачення даних термінів в освітянській і науковій діяльності, в експертній та судово-слідчій практиці. У літературі, особливо останнім часом, з'являються нові похідні від слова «злочинність» - це, напри­клад, такі словосполучення як «економічна злочинність», «комп'ютерна злочин­ність», «респектабельна (білокомірцева) злочинність», «високотехнологічна зло­чинність», «злочинність у галузі інформаційних технологій», «підліткова злочин­ність» та ін., які вживаються різними авторами для характеристики тенденцій

482

розповсюдження на даний час різновидів злочинної діяльності та якісних її змін за ступенем зорганізованості кримінальних утворень і складом їх учасників.

У зв'язку з цим принципового значення в кримінальному праві, криміноло­гії, криміналістиці, а також у слідчій і судовій практиці набуло визначення по­нятійного змісту, з одного боку, слова «злочинність», а з іншого співвідношен­ня з ним похідних словосполучень, передусім, «організована злочинність», оскільки саме цей термін останнім часом вживається не тільки в науковій і навчальній літературі, а й у законах України та офіційних документах. Протя­гом останніх двох десятиліть XX ст. визначенню поняття «організована зло­чинність» присвячено чимало публікацій, «круглих столів» і ряд науково-прак­тичних напрямків, які висвітлили різні аспекти цього суспільно-небезпечного явища, котре вражає різні сфери суспільного життя. Проведені дослідження, які на даний момент розвитку криміналістичної науки дозволяють зробити однозначний висновок про те, що сьогодні не вироблено єдиного, схваленого більшістю вчених і практиків поняття злочинності. Навіть у ст. 11 нового Кри­мінального кодексу України (2001 р.) саме визначення поняття злочин, можна тлумачити по різному. Що стосується поняття «злочинність» - то це відносно масове, суспільно-небезпечне, історично мінливе, соціальне і кримінально-правове явище, яке виникло на певному етапі розвитку суспільства і склада­ється з системи злочинів і осіб, які їх вчинили за певний час на відповідній території»¹. Крім загальних ознак злочинності, її як соціального явища (масо­вість, історична мінливість, територіальна і часова розповсюдженість), вона характеризується і специфічними ознаками і становить собою організовану, основану на статистичних закономірностях сукупність антисоціальних діянь (дій і бездіяльності), заборонених кримінальним законом»².

Отже, поняття «злочинність» хоч і різняться між собою текстовими конс­трукціями, кожне з них у пізнавальному плані має важливе криміналістичне значення, оскільки виділеними в них ознаками характеризує соціальну приро­ду, історичну мінливість і суспільну небезпечність й інші властивості та пара­зитичну суть злочинності взагалі як масового антисоціального явища. Німець­кий кримінолог Ганс Йохан Шнейдер відносно функціонального значення поняття «злочинність» звернув увагу на його співвідношення з поняттям «злочин». Він пише: «Злочин, як одиничний акт, і злочинність, як масове яви­ще, слід розглядати як такі среномени, які неможливо спостерігати наочно, а скласти про них уявлення удається лише за іншими даними, доступними для спостереження. За деякими злочинами не можна спостерігати безпосеред­ньо, оскільки злочинці роблять все, щоб треті особи не стали свідками вчине­ного ними...».

На відміну від термінів «злочин», «злочинець» та словосполучень «склад злочину» та інших, які в юридичній науці, законодавстві і практиці криміналь­ного судочинства давно вживаються як однозначні кримінально-правові по-

¹ ТуркевичІ. К. Злочинність. Учб. посібник, вип. 1. Київ-1999-С. 19. ²ДаньшинЙ. М. Преступность: понятие йобщаяхарактеристика: ПричиньІ йусловия-К.: УМКВО, 1983, С. 13.

І б* 483

няття, слово «злочинність» і похідні від нього словосполучення «організована злочинність», «професійна злочинність», «групова злочинність» тощо за пра­вилами логіки невизначені і в функціональному відношенні галузево-пред­метний зміст їх науково не обґрунтований.

У лінгвістиці (фразеологія, лексика та ін.) окремі слова і словосполучення, понятійний зміст яких належно не визначений, відносяться до специфічних мовних засобів означення певних явищ, об'єктів тощо. З цього приводу відо­мий лінгвіст, академік В. В. Виноградов писав: «словосполучення - це лише будівельний матеріал речень. Поза реченням словосполучення, так же як і слова, відносяться до сфери номінативних одиниць мови, тобто засобів озна­чення предметів, явищ, процесів і т. п.».¹

Отже, з лінгвістичної точки зору поширений в окремих галузях юридичної науки (кримінологія, судова статистика та ін.) термін «злочинність» слід розу­міти як загальний поліном (від грецького роїу - багато), який вживається для означення сукупностей виявлених, зареєстрованих, розслідуваних злочинів, їх частоти і встановлених злочинців. Похідні ж від цього словосполучення, наприклад, такі, як «організована злочинність», «групова», «жіноча» злочин­ність та інші - це відповідні номінативні одиниці мови, котрі вживаються в окремих галузях юридичної науки і практиці кримінального судочинства як специфічні засоби розмежування окремих видів злочинної діяльності за їх суттєвими типовими атрибутивними ознаками при кримінологічному описанні, статистичному обліку, розробці криміналістичних характеристик і методів роз­слідування окремих видів злочинів.

За КК України (ст. 11) основною матеріальною ознакою поняття злочину визнається «суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчи­нене суб'єктом злочину».

Суспільна небезпечність з урахуванням шкоди, спричиненої в цілому зло­чинною діяльністю, є типовими ознаками її різновидів.

Злочинність, як множинне антисоціальне явище, зумовлюється суспільно-економічними умовами життя, .політичним режимом країн й іншими внутрішні­ми та зовнішніми чинниками, її структура і характеристика змінюється як за кількісними, так і за якісними показниками. Навіть у межах однієї країни за статистичними даними в окремі часові періоди і в різних регіонах кількість виявлених злочинів і їх види не однакові. Так звана «організована злочин­ність» як небезпечне антисоціальне явище - злоякісний продукт «хворих» суспільних відносин, на відміну від інших європейських країн, в Україні набула поширення протягом останнього десятиліття.

Якщо побутово-корисливі й інші передбачені Кримінальним кодексом України злочини посягають на права та інтереси окремих громадян, то сучасні форми організованої злочинної діяльності ставлять під загрозу певні сфери суспільних відносин, в цілому державу, особливо її економіку, ринок тощо.

Проведений аналіз понять «злочин» і «злочинність» дозволяє перейти до розгляду визначення терміну «організована злочинність». Так Голова Палати

484

¹ Виноградов В. В. Избр. трудьі: Исследования по русской грамматике- М., 1975- С. 222.

депутатів Італії Лучано Віоланте, характеризуючи сучасну організовану зло­чинність, зазначав, що вона прагне до безмежного панування, проникає в усі сфери торгівлі, лише б прибуток давав можливість інвестувати зароблені не­легальним шляхом кошти і намагається ліквідувати всі перешкоди на своєму шляху. За його словами «загальний погляд на динаміку розвитку злочинності показує велику властивість прилаштування до політичних, економічних і соці­альних змін. Глобалізація ринків, крупні міграційні потоки, важкий стан бідних у суспільстві, де цінності товарів і споживання приводяться в абсолют, зворот­на тенденція самої бідної частини населення планети, що штовхає до пошуків добробуту, стали тими факторами, які визначили вихід злочинності за межі національних кордонів. Ці риси будуть все активніше характеризувати картину світової злочинності, і якщо не боротися з ними, зокрема в соціально-культурній сфері, вони загрожують перетворитися в невичерпне джерело ро­бочої сили для крупних міжнародних організацій різних мафій»¹.

Боротьба з розповсюдженням організованої злочинної діяльності в Украї­ні та інших країнах світу - одна із найактуальніших проблем держави і неура-жених цією небезпечною хворобою сил громадського суспільства. Цій про­блемі останнім часом присвячено ряд міжнародних документів і наукових до­сліджень політологів, соціологів, юристів та інших фахівців.

Вивчення офіційних документів, чинного законодавства України й інших країн, матеріалів наукових конференцій і «круглих столів» з питань боротьби з організованою злочинністю, та публікацій вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячених цій проблемі, вказує на те, що в них не вироблене загально­прийняте визначення її поняття і словосполучення «організована злочин­ність» тлумачиться по-різному.

При розгляді криміналістичної характеристики організованої злочиннхті слід враховувати конкретні характерні ознаки, які можна умовно поділити на три типові групи.

Першу групу складають соціолого-політологічні загальні описання, напри­клад: «Організована злочинність - це суспільно-політичне явище, яке створює пряму загрозу національній і міжнародній безпеці й стабільності та становить собою фронтальну атаку на політичну, законодавчу влади, а також створює загрозу самій державності»². До цієї групи відносяться і змістовно інші визна­чення, зокрема таке: «організована злочинність - це по суті срціально-еконо-мічний процес обертання злочинного капіталу в кримінальній сфері з залу­ченням широких верств населення, з використанням корупції і всього того, що сприяє його нарощуванню і обертанню»³.

Друга група визначень відрізняється тим, що в основу їх текстових конс-

¹ Віопанте Л. Парламенти проти організованої злочинності: Міжнародні аспекти. Допо­відь на конференції голів парламентів країн - членів Центрально-Європейської ініціативи 27.10.1997, м.Трієсте.

² Документи IX конгресу 00Н по попередженню злочинності та поводженню з правопору­шниками, 1990р.

³ Терешонок А. Я. Организованная преступность - 2, под ред. А. Н. Долговой, С. В. Дьяко-ва.-М., 1993, С. 28.

485

трукцій покладені певні кримінологічні ознаки, наприклад: «організована зло­чинність - це «відносно масова група стійких і керованих співтовариств зло­чинців, що займаються злочинами, як промислом, і утворюючих систему за­хисту від соціального контролю з використанням таких протизаконних засобів, як насильство, залякування, корупція, великомасштабні розкрадання»¹.

Дещо в іншій, більш детальній словесній конструкції аналогічне визначен­ня сформулював С. В. Дьяков: «... це діяльність стійких злочинних спільнот (організацій), які відрізняються ієрархічною організаційною будовою, згурто­ваністю на конкретній злочинній платформі (бандитській, антиконституційній, контрабандно-валютній, націоналістичній і т. п.), відпрацьованою системою конспірації і захисту від правоохоронних органів, корумпованістю, масштаб­ністю злочинної діяльності, включаючи вихід за кордон і зв'язок з міжнарод­ною мафією»².

Особливістю третьої групи визначень організованої злочинності є те, що основу їх текстових конструкцій складає поняття злочину (суспільне небез­печна дія і бездіяльність) або їх сукупність, яка вчиняється організованими злочинними групами. Один з варіантів таких визначень закріплений у ст. 1 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.11.1993 року, в п. 1 якої вказано: «Під організованою зло­чинністю в цьому Законі розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань». У п. 2 цієї статті уточнюється, що «види та ознаки цих злочинів, а також кримі­нально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України».

Прикладом іншої текстової конструкції аналогічного визначення може бути, зокрема, така: «... це сукупність злочинів, скоєних організаціями зло­чинців, тобто групами, що діють планомірно, відрізняються від інших суво­рою дисципліною, субординацією, займають визначене місце в ієрархії собі подібних»³.

Викладені вище характерні ознаки засвідчують, що вони характеризують певні сторони цього суспільно-небезпечного явища, його сучасні форми роз­повсюдження і реальні загрози суспільству і державності. Разом з тим, все те суттєве, що відображають у поєднанні ці групи визначень, дає підстави для висновку, що організована злочинна діяльність, як своєрідне антисоціальне явище, за своєю зловмисною суттю і спрямуванням, незалежно від різновидів проявлення в сферах суспільних відносин у формі протиправних дій групи чи іншого організованого утворення, набуває властивості суспільно-небезпечних діянь, які згідно з диспозицією ч. 1 ст. 11 КК України охоплюються поняттям

^ Матеріали міжнародного семінару з питань боротьби з організованою злочинністю, 21-25.10.1991, м.Суздаль.

² Организованная преступность - 2- М., 1993- С. 20

³ Слеспронко В. М. Організована злочинність як кримінально-правове явище // Конститу­ційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності.- Дніпропетровськ, 1999.-С. 244.

486

злочину. В логіці, кожний об'єкт пізнання, в тому числі суспільні явища, роз­глядається, як такий, що має множину ознак і це дозволяє його відносити до обсягу не одного, а декількох вихідних понять.

Отже, в даному випадку організована злочинність як об'єкт різногалузево-го криміналістичного дослідження, згідно з положеннями логіки, може бути представлена декількома вихідними поняттями: по-перше - це антисоціальне явище; по-друге - це сукупність злочинів, вчинених організованою групою осіб; по-третє - це особливо суспільне небезпечна протиправна діяльність у формі організованих кримінальних утворень тощо. Взагалі, кожне з цих, чи їм подібних понять, маючи більше чи менше зафіксований диференційованими елементами (ознаками) зміст і обсяг, входять до системи аналогічних смис­лових одиниць і знаходяться в певному відношенні з іншими поняттями. Та­ким чином, складній системі належних нашій свідомості і професійним знан­ням понять завжди відповідає і складна система відносин, якими ці поняття між собою зв'язані, відображуючи ті чи інші сторони реальних явищ.

Виявлення таких відносин важливе для вирішення різних теоретичних і практичних завдань, включаючи оволодіння логічними правилами визначення правових понять і методами описання відносин між ними в наукових дослі­дженнях, законотворчому процесі і належному їх застосуванні.

Виходячи з того, що організована злочинна діяльність за своїм розповсю­дженням, суттю і особливою суспільною небезпечністю, порівняно з передба­ченими КК України складами злочинів, становить собою якісно нове антисоці­альне явище і специфічний вид кримінальне караного діяння, загальноприй­няте її поняття і відповідальність за неї (організацію та участь) мають бути чітко визначені в кримінальному законі. На практиці неможливо боротись з тим, поняття чого визначене неясно чи неправильно.

У зв'язку з цим при формуванні окремих положень законодавчих актів, а також при розслідуванні злочинів, вчинених організованими злочинними угру­пованнями, слід дотримуватись таких основних положень:

1) 3 логічної точки зору це поняття збірне, загальне та абстрактне. Тому визначення поняття повинно вказувати на суттєві ознаки об'єктів, що опису­ються, причому ознаки не можуть бути двозначними. Між тим, в п. 1 ст. 1 За­кону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» поняття «організована злочинність» визначена через інше зага­льне і абстрактне поняття «сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань», смислові елементи (ознаки) якого такі, як «створення», «діяльність», «організоване злочинне угруповання» невідомі і самі потребують визначення. Поняття «ор­ганізована злочинність» при аналізі не має ясного змісту і чіткого розуміння змісту і тому відноситься до розмитих понять. Проблема розмитих понять має суттєве значення в юридичних науках: останні неприпустимі в законодавчій практиці. Використання таких понять у нормах законодавства, інших правових актах та в інструкціях, що розробляються відомствами, таїть у собі можли­вість довільно їх тлумачити в конкретних ситуаціях нормозастосовчої діяль­ності.

487

2) Застосоване у визначенні «організована злочинність» словосполучення «сукупність злочинів», як мовний засіб означення у цьому понятті множини суспільно-небезпечних діянь, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяль­ністю організованих злочинних угруповань, не дає чіткого уявлення про те, які саме з цих дій зв'язані відповідно, з одного боку, зі створенням, а з іншого з напрямками діяльності вказаних злочинних угруповань. Із визначення також неясно, що в ньому розуміється під «організованим злочинним угрупован­ням», а це важливо, оскільки дане словосполучення застосоване у ньому як одна з ознак поняття «організована злочинність».

3) Загальновідомо, що поняття завжди пов'язані з певними мовними оди­ницями, тобто виражаються та закріплюються в словах і словосполученнях, якими характеризуються властивості об'єктів дійсності. Словесна фіксація поняття, будучи логічною операцією, відіграє важливу пізнавально-комуні­кативну роль у теоретичній і практичній діяльності. Терміни (слова чи слово­сполучення), особливо в правових галузях науки, а також в документах роз­слідування (протоколах окремих слідчих дій) повинні бути точними і мати од­нозначний смисл.

4) У визначенні, яке розглядається, назва «організовані злочинні угрупо­вання» надто вузька і у своєму функціональному значенні вона, крім власне групи, що розуміється як декілька осіб, що мають спільну мету чи безпосеред­ні контакти (групоутворююча ознака), не охоплює відомі інші види організова­них злочинних формувань, наприклад, званих у криміналістичній літературі «злочинним співтовариством», «асоціацією», «організацією» і т. п.¹ Врахову­ючи це, доцільно всі такі формування, незалежно від рівня зорганізованості, означувати узагальнено, наприклад, організовані злочинні утворення. В кри­мінально-правовому значенні організоване злочинне утворення - це стійке об'єднання кількох (двох) і більше осіб, зорганізоване на основі зговору та обумовленої ними срорми зв'язків між учасниками, в тому числі не обов'язково на безпосередніх особистих контактах, з метою здійснення спільної забо­роненої законодавцем злочинної діяльності.

Основними функціональними елементами структури організованих зло­чинних утворень, які визначають кримінальну суть і спрямованість кожного з них, є:

предмет протиправної діяльності учасників;

їх спільна діяльність;

статуси і роль в організації конкретного утворення;

¹ Див.: Ткачов Н., Мененок М. Обьединения преступников: формьі й специфические при­знаки // Социалистическая законность, 1991, № 12, Кубрак П. М. Поняття, види організованих злочинних утворень і організованої злочинної діяльності // Суд в Україні: боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини. (Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників), том 12, Київ, 1999.

Ці проблеми більш детально розглядаються в наступних параграфах даного розділу, а та­кож в кн.: Биленчук П. Д., Еркенов С. Е, Кофанов А, В. Транснациональная преступность.-Киев, Атика, 1999.

488

4) його суспільне небезпечних діяннях;

5) відносини, в яких реалізуються стосунки учасників між собою, а також із зовнішнім соціальним середовищем і інститутами в зацікавлених сферах сус­пільного життя (органи влади і управління, тіньова економіка, галузі виробни­цтва, підприємницька діяльність, торгівля і т. п.).

Сучасні організовані злочинні утворення, як показують кримінологічні та криміналістичні дослідження, різні за кількісним складом учасників, їх віком, професією та іншими демографічними і юридичними ознаками, а також вида­ми і мхштабами злочинної діяльності. В деяких з них складна внутрішня ієрархічна структура: є «керівне ядро», «проміжні ланки», «периферійні функ­ціонери», «бригадири», «виконавці» і так звані «общаки», «злодійські каси», які розрізняються за призначенням, обсягом накопичених коштів тощо.

Диференційована кримінально-правова характеристика окремих різнови­дів організованих злочинних формувань і напрямків та форм діяльності їх структур і членства, не викликається необхідністю, оскільки в теорії криміна­льного права і в Кримінальному кодексі України нормативне визначені види співучасті осіб, як особливої форми спільної злочинної діяльності, правила кваліфікації їх участі у вчинених злочинах, передбачених кримінальним зако­нодавством, а також відповідальність кожного із них. Конкретизація описання криміналістичних особливостей окремих видів організованих злочинних утво­рень (наприклад, мафіозних утворень, простих груп, співтовариств, асоціацій, регіональних і транснаціональних та інших об'єднань), напрямків спільних дій, вироблених норм поведінки, активності в окремих сферах суспільних відносин (економічній, політичній, кредитно-банківській і т. п.) має важливе соціологіч­не, кримінологічне та криміналістичне значення і відноситься саме до цих наукових галузей, оскільки в них предметні узагальнення даних про вказані формування і спрямованість їх протиправної діяльності служить емпіричною основою для розробки цільових програм і відповідних організаційних, право­вих та інших практичних заходів боротьби з цими злочинними утвореннями і їх антисоціальною діяльністю. У криміналістиці конкретні описання цих зло­чинних утворень, їх структур, складу і способів вчинення окремих видів зло­чинів мають значення для розробки типових і спеціальних методик їх розкрит­тя та розслідування.

Разом з цим в теорії кримінального права і криміналістики необхідна роз­робка загального поняття організованої злочинної діяльності, пов'язаної зі створенням будь-якого типу кримінального утворення з метою протиправної діяльності в будь-якій сфері суспільного життя для одержання прибутків, від­мивання брудних коштів і здійснення інших видів незаконних операцій корис­ливої спрямованості.

При розслідуванні злочинів, вчинених організованими злочинними група­ми слід особливо враховувати такі особливості:

1) зговір осіб про створення будь-якого типу згуртованості об'єднань для спільного заняття забороненими видами діяльності в економічній та інших сферах суспільних відносин з метою одержання прибутків, здійснення опе­рацій з цінними паперами і грошовими коштами, які не відповідають чинно-

489

му законодавству України, а також безпосередня участь в них, а так само сприяння їм у вчиненні передбачених кримінальним законодавством зло­чинів;

2) злочинні дії організованих злочинних груп, які завдали істотної шкоди інтересам держави, іншим юридичним або фізичним особам.