§ 5. Загроза інтересам підприємств, відомств і організацій

Державні національні та регіональні комп'ютерні бази даних

Такі бази даних містять повне ім'я особи, рік народження, адресу, поперед­ню адресу, номер соціального страхування, де і в яких організаціях працював.

Особливо важливими базами даних є обліки злочинців і кримінальної ін­формації, включаючи інформацію про злочини, розшук злочинців, переліки викраденого та обліки про притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності. У кожній країні також існують обліки видачі посвідчень водія та реєстрації автомототранспорту, а також зброї. Якщо не у всіх країнах ці обліки автоматизовані, то це - лише питання часу.

469

Фінансово-кредитні установи (внутрішні банківські комп'ютерні системи)

Усі комп'ютери у фінансово-кредитних установах передають інформацію у зашифрованому вигляді по закритих мережах. Також у зашифрованому ви­гляді передається інформація при видачі готівки через автоматичні касові апарати. У разі проникнення у таку систему хакера, необхідно вирішити пи­тання розшифрування, що є само по собі складним завданням, оскільки по­требує багато часу. Тому хакери намагаються використовувати потужні ком­п'ютери для того, щоб зруйнувати код шифровки.

До того ж більшість комп'ютерних злодіїв, які втручаються до банківських мереж або самі є користувачами системи, або ж мають в установі співучасника.

Санкціоновані користувачі також можуть намагатися отримати більш ви­сокий рівень доступу, ніж вони мають, з метою:

- оформити фіктивний платіж на рахунок, який вони контролюють;

- модифікувати програму так, щоб вона автоматично пересилала невели­ку кількість грошей на спеціально відкритий рахунок.

В Україні у 1998 р. організовано злочинне угруповання, в яке входив пра­цівник банку, зробили крадіжку державних коштів у сумі 80435006 гри. Зна­ходячись на своєму робочому місці, використовуючи резервний комп'ютер, працівник К. періодично робив несанкціонований доступ у локальну мережу. За цей час йому удалося скопіювати цифровий підпис платіжних документів. Одночасно, використовуючи доступ зі свого робочого місця до розрахункових рахунків банку шляхом візуального перегляду через монітор комп'ютера уста­новив, що на спеціальному рахунку знаходиться велика сума грошей. Знахо­дячись на своєму робочому місці, технічний працівник сформував 9 пачок платіжних документів на загальну суму 80 435 006 грн. підписавши їх за допо­могою раніше скопійованого електронного цифрового підпису і направив у систему електронних платежів, незаконно перевівши суму зі спеціального рахунка. Після проведення ОРС гроші були повернуті державі.

Окрім викрадення грошей, метою злодія може бути незаконний доступ до баз даних фінансово-кредитних установ, у яких міститься кредитна інформа­ція про клієнтів.

У США та Канаді, наприклад, це можуть бути бази даних кредитних бюро ТРМ/ і Тгапз Угїюп СгесІШ, які мають повні кредитні історії про конкретну особу. У разі вдалого доступу до системи злочинець може викрасти чи змінити файли.

Отримана таким шляхом інформація може бути продана або використана для вчинення іншого злочину (зокрема, у шахрайстві з кредитними картками, рекеті, шантажі).

Наприклад, при вчиненні шахрайства з кредитними картками така інфор­мація може бути використана таким чином:

- для отримання справжньої картки на вигадане ім'я;

- для отримання справжньої кредитної картки на власне ім'я;

- використання отриманих відомостей для покупки товарів на замовлення по пошті;

- для виготовлення підроблених кредитних карток.

470

Незаконний доступ до телефонних комунікацій

Телефонна мережа - це найбільша у світі комп'ютерна мережа. Між хаке-рами вона називається просто «Зюіїсп» (комутатор).

Це поняття об'єднує мережі, що забезпечують обмін голосовим і цифровим видами комунікації з кожним будинком, організацією, установою в усьому світі.

Зокрема, в Америці, телефонною мережею володіють та керують кілька великих компаній АТ&Т, МСІ, Зргіпі та сім регіональних телефонних опера­ційних компаній (так звані ВаЬу'ВеІІз).

В одному випадку 29-річний хакер Кевін Поулсен (відомий як Митник) спеціалізувався на втручанні до комп'ютерної мережі Тихоокеанської теле­фонної компанії, що надавало йому можливість:

- контролювати телефонні дзвінки, які поступали в різні компанії та уста­нови, та використовувати це у корисливих цілях або заради зведення особис­тих рахунків;

- слухати телефонні розмови, які прослуховувались із санкції судових ор­ганів;

- стежити за веденням проти нього оперативно-розшукових заходів пра­воохоронними органами.

1 березня 1999 р. прокуратура міста Чернігова відповідно до ст. 198¹ ч. 2 Кримінального кодексу (КК) України порушила кримінальну справу за фактом несанкціонованого втручання у роботу автоматизованих комп'ютерних систем мережі Іпіетеі.

У жовтні 1998 р. ряд клієнтів провайдера відмовились від оплати ра­хунків, мотивуючи це тим, що в роздруківці сеансів зв'язку були присутні сеан­си, що ними не здійснювались. У число таких клієнтів потрапили ряд держав­них підприємств, комерційних структур і навчальних закладів. Стало очевид­но, що на сервері доступу провайдера має місце витік облікової інформації клієнтів. Почалося розслідування даного інциденту з метою пошуку і виявлен­ня причин витоку облікової інформації клієнтів.

Попередній аналіз отриманої інформації дозволив виявити чотири сто­ронніх телефонних номери. З цих номерів установлювався зв'язок і виробля­лися сеанси доступу до ресурсів мережі Іпіетеї з використанням облікової інформації клієнтів мережі Іпіетеі без відома самих клієнтів. Більш того, було встановлено, що саме з цих телефонних номерів систематично здійснюва­лись сеанси зв'язку під мережними реквізитами постраждалих клієнтів, що і викликало 'їх справедливе обурення.

На підставі наявних даних і відповідно до заяви потерпілих разом із спе­ціалізованими телекомунікаційними службами була проведена технічна екс­пертиза для встановлення порушників. У ході розслідування було встановле­но, що дійсно мав місце витік облікової інформації, яка потім використовува­лася для несанкціонованого доступу у мережу Іпіетет,

Комп'ютерні системи підприємств, відомств, фірм, наукових установ і навчальних закладів

Втручання до таких систем має на меті передусім викрадення комерційної таємниці, зокрема бізнесових та фінансових планів розробок нових програм

471

т

і технологій інформації про науково-дослідні проекти (в тому числі військові), медичні дослідження тощо.

Проведені департаментом юстиції США дослідження виявили той факт, що з 150 дослідних і виробничих установ, які були пов'язані з використанням новіт­ніх технологій, 48% стали жертвами викрадення у них комерційних таємниць.

У зв'язку з поширенням використання комп'ютерних мереж типу Іпіегпеї проблеми розробки систем захисту та збереження комерційних таємниць компаній і правоохоронних органів набувають особливого значення.

Установи системи охорони здоров'я та лікувальні заклади

Комп'ютерні злочини можуть бути загрозою для здоров'я та хобистої безпеки громадян, про що свідчать випадки нападу на банки даних медичних закладів та файли пацієнтів. Наприклад, у Великобританії у результаті зара­ження комп'ютерним вірусом система охорони здоров'я втратила суттєву ін­формацію з гематології, а один італійський університет - цілий рік досліджень з проблем СНІДу. Один з відомих засобів комп'ютерного здирства - це зара­ження комп'ютера лікувального закладу вірусом з метою шантажу отримання грошей за антивірус. В одному зі шпиталів на півночі Сполучених Штатів комп'ютерний вірус знищив більш як 40% інформації про пацієнтів.

Бувають і смертельні випадки. Троє хворих на рак померли через моди­фікацію програми радіологічного випромінюючого обладнання, яка завдала їм збільшену у сто разів дозу випромінювання. У лютому 1999 р., у США зареєс­трований випадок, коли комп'ютер використовували для здійснення убивства. Для фізичного знищення важливого свідка, що знаходився у госпіталі під охо­роною агентів ФБР, після застосування двох невдалих спроб його ліквідації за допомогою зброї, злочинці, найнявши хакерів, через Іпіегпеї проникли в ло­кальну мережу цього госпіталю і змінили режим роботи кардіостимулятора та апарату штучної вентиляції легень, у результаті чого пацієнт помер. Його смерть була цілком природною, як наслідок несумісності життя з пораненням. І тільки потім, після аналізу логічних файлів провайдером щодо доступу в ло­кальну мережу, був зроблений висновок, що режим роботи кардіостимулято­ра було змінено несанкціоноване.

Шкода інтересам національної безпеки

Збитки від комп'ютерних злочинів можуть вимірюватися не тільки у гро­шовому еквіваленті. Хакери можуть бути загрозою для національної безпеки. Шпигунство з використанням сучасних технологій сьогодні звичайне явище і кількість хакерів, що полюють за стратегічною інформацією, не зменшується. Це також стосується і промислового шпигунства.

Яскравим прикладом є арешт у травні 1990 р. групи хакерів, які отримали доступ до військових і дослідних комп'ютерних мереж США, Франції, Італії, Швейцарії, Великобританії, Німеччини, Японії, а отримані дані намагалися продати представникам КДБ Радянського Союзу, отримавши за інформацію приблизно 50 000 доларів США. Один з обвинувачених - Карл Кох покінчив життя самогубством, інші - Дерк Бржезинський, Пітер Карл та Маркус Гесс були засуджені, але отримали відстрочку виконання вироку - оскільки «не вдалося довести нанесення реальних збитків ФРН або партнерам по НАТО».

472

У США збитки від комп'ютерного шахрайства становлять до 10 млрд до­ларів на рік. У Великобританії, де комп'ютерна злочинність зростає з астро­номічною швидкістю (за останні кілька років - у чотири рази) за даними Кон­федерації британських промисловців щорічні збитки оцінені у 5 млрд фунтів стерлінгів. Ризик стати потерпілим від комп'ютерних злочинів став настільки реальним, що страхове агентство Ллойда у Лондоні вже проводить страху­вання від комп'ютерних злочинів. Подібний вид страхування введений зараз і бізнесменами Німеччини.

Окрім зайвої цікавості мотивами для отримання різноманітної інформації можуть бути:

- таку інформацію з задоволенням придбають страхові та кредитні уста­нови, конкуренти по бізнесу, адвокати, приватні детективні агентства, пред­ставники організованої злочинності, іноземні держави;

- інформація також може бути використана для вчинення інших злочинів, зокрема підроблення кредитних карток та різного виду шахрайств (телефон­ного, з цінними паперами, телемаркетингу), погроз, шантажу, здирства тощо. Практика свідчить, що жертва, як правило, не знає мети і мотивів вторгнення до своєї комп'ютерної системи, відповідно втрачає кошти і час на розсліду­вання навіть тоді, коли несанкціонований доступ не мав злочинної спрямова­ності. Якщо хакер і не спричинив шкоди системі та даним, однак його дії по­требують прийняття дорогих запобіжних заходів.

Зокрема, зараження системи комп'ютерним вірусом призводить більше до втрати працездатності підприємства, ніж до втрати даних.

Розмір збитків на повернення системи до нормальної праці може колива­тися від 2000 до 100000 доларів США. Цікаво те, що саме перше зараження вірусом приносить найбільші збитки, оскільки не відпрацьовані організаційні заходи.

Правоохоронні органи для успішного проведення розслідування вкрай по­требують допомоги з боку самої жертви злочину. Дійсно, необхідно бути впев­неним у тому, що злочин мав місце, необхідно знати розмір заподіяної шкоди. Якщо була викрадена інформація, необхідно мати відомості про те, що вона собою становить, її значення, обставини викрадення. Допомога жертви також вкрай необхідна, щоб визначити джерело нападу, зокрема відстежити вузол вторгнення.

У зв'язку з поширенням комп'ютерних злочинів на практиці нерідко постає питання, наскільки сама жертва несе відповідальність за те, що сталося. Як­що ви залишили систему відкритою і хтось проник до неї, то чи маєте ви пра­во на судовий захист? У деяких штатах США (зокрема Техасі) існує закон, який передбачає відповідальність жертви.

У судовому засіданні під час слухання справи про комп'ютерний злочин до потерпілих завжди ставляться такі запитання:

1. Що ви зробили, щоб:

- уникнути несанкціонованого доступу?

- виявити та зафіксувати факт незаконного доступу?

- своєчасно припинити незаконний доступ?

473

2. У разі знищення інформації:

- чому не були зарезервовані дані?

3. Чи попередили ви інших користувачів системи про небезпеку?

Негативними наслідками злочинів у галузі інформаційних технологій мо­жуть бути як великі економічні збитки, так і великі втрати часу робітників, які задіяні до здійснення заходів безпеки та ліквідації наслідків цих злочинів.