1. Скарги:

а) больовий синдром (причина — вклинювання конкрементів у шийкову части­ну жовчного міхура під час його скорочення):

• біль локалізується в правому підребер'ї;

• іррадіює в праву лопатку, праве надпліччя;

• біль виникає періодично;

• біль різного ступеня інтенсивності: від тупого до різко вираженого, нападо- подібного;

б) диспептичні порушення:

• відчуття тяжкості в надчеревній ділянці;

• відрижка повітрям (аерофагія);

• порушення травлення у вигляді закрепів чи проносів або закрепів, які зміню­ються проносами;

• погана толерантність до жирної, смаженої їжі.

  2. Історія захворювання:

• посилення болю пов'язане з вживанням жирної, смаженої та гострої їжі;

• напад болю виникає зазвичай увечері або серед ночі;

• напад болю минає самостійно або після вживання спазмолітиків.

3. Об'єктивні прояви:

а) огляд:

• язик вологий, обкладений білим нашаруванням;

• живіт бере участь в акті дихання;

б) пальпація живота:

• під час поверхневої пальпації: живіт м'який, можлива помірна резистентність м'язів і помірна болючість у правому підребер'ї;

• під час глибокої пальпації — можливе визначення збільшеного жовчного мі­хура;

в) перкусія й аускультація малоінформативні.

Діагностична програма при хронічному калькульозному холециститі:

1. Інструментальна діагностика:

-УЗД;

• екскреторна холецистографія.

  2. Лабораторна діагностика (неспецифічна):

• клінічний аналіз крові та сечі;

• біохімічне дослідження крові;

• електроліти крові.

Диференційна діагностика хронічного калькульозного холециститу:

а) із хронічними захворюваннями органів черевної порожнини:

• виразкова хвороба ДІІК, ускладнена пенетрацією;

• дуоденіт.

б) із соматичними захворюваннями:

• правобічна пневмонія;

• правобічний плеврит.

Ускладнення хронічного калькульозного холециститу:

• відключений жовчний міхур;

• водянка жовчного міхура;

• хронічна емпієма жовчного міхура;

• пролежень стінки жовчного міхура;

• міхурово-холедохеальна нориця;

• міхурово-кишкова нориця.

Лікування хронічного калькульозного холециститу. Основним методом ліку­вання зазначеного захворювання є планове хірургічне втручання:

• лапаротомна холецистектомія;

• лапароскопічна холецистектомія (ЛХЕ).

Післяопераційне лікування:

1. Перша доба після операції — лікування у відділенні інтенсивної терапії.

2. Після ЛХЕ період стаціонарного лікування в 3 рази коротший, ніж після ла- паротомної.

3. Шви знімають на 12-14-ту добу після лапароскопічної і на 8-му—10-ту добу — після лапаротомної операції.

Експертиза працездатності та реабілітація оперованих хворих:

1. Після холецистектомії з приводу хронічного калькульозного холециститу тим­часова непрацездатність становить 3-4 тиж після лапаротомної операції і 2-3 тиж — після лапароскопічної.

2. За професійної діяльності хворого, пов'язаної з тяжкою фізичною працею, тривалість тимчасової непрацездатності після операції становить близько 2 міс.

3. Хворі після операції мають перебувати на диспансерному спостереженні у хі­рурга та гастроентеролога.

4. Рекомендується санаторно-курортне лікування з використанням мінеральної води, яка має жовчогінні властивості.

Холедохолітіаз, ускладнений механічною жовтяницею

ЖКХ супроводжується холедохолітіазом в 10-25% випадків, а за деякими да­ними — в 40% випадків. Поодинокі камені спостерігають у 30%, а множинні — в 70% випадків. У загальній жовчній протоці конкременти локалізуються в 60-70%, у внутрішньопечінкових жовчних протоках — в 5-10%, в ампулі ВСДПК — в 15-25% випадків. Приблизно одна третина випадків холедохолітіазу (частіше при каменях у супрадуоденальному відділі холедоха) клінічно не проявляється, а камінь у кінце­вому відрізку холедоха зазвичай защемлюється і зумовлює яскраво виражену клініку механічної жовтяниці.

Причини холедохолітіазу:

1. Основою утворення каменів є порушення рівноваги між стабілізаторами жов­чі (жовчні кислоти і лецитин) і кількістю розчинених у ній речовин (кальцію кар­бонат, білірубін і холестерин) на тлі порушення відтоку жовчі.

2. У переважній більшості випадків камінь мігрує в загальну жовчну протоку крізь дилатовану міхурову протоку із жовчного міхура.

3. Утворення конкрементів у загальній жовчній протоці відбувається за наяв­ності інфекції та перешкоди відтоку жовчі у ДПК (холангіт, «вентильні» камені в термінальному відділі, стеноз сосочка або протоки).

4. «Забуті» в холедоху камені під час операцій з приводу ЖКХ.

Механізм розвитку жовтяниці при холедохолітіазі:

1. Камінь великого розміру не може пройти в ДПК і обтурує жовчну протоку або мігрує («спливає») по холедоху, періодично допускаючи евакуацію жовчі («вен­тильний» камінь).

2. Конкременти, навіть невеликого розміру, на якийсь час застряють у термі­нальному відділі загальної жовчної протоки, але на тлі проведеного медикаментоз­ного лікування можуть самостійно відходити в кишку, і жовтяниця проходить.

Патологічна анатомія. При холедохолітіазі загальна жовчна протока розширю­ється (може досягати ширини понад 3 см), хоча наявність каменів не виключають і в жовчній протоці нормальної ширини. При механічній жовтяниці розширюються і внутрішньопечінкові жовчні ходи, збільшується печінка. У слизовій оболонці по- запечінкової жовчної протоки відбуваються зміни: від незначних до тяжких запаль­них. Конкременти, що утворюються в холедоху, зазвичай безструктурні, ще частіше спостерігають скупчення замазкоиодібних мас і дрібних зерен, які містять кальцію білірубінат. Жовч при механічній жовтяниці має зеленуватий відтінок, густіша, міс­тить домішки гнійних пластівців.

Клінічні ознаки холедохолітіазу: