• наростаюча стійка безбольова жовтяниця;

• болючий шкірний свербіж, іноді до появи жовтяниці;

• пропасниця, підвищення температури тіла під вечір;

• знебарвлений кал, темний колір сечі (колір пива).

  2. Історія захворювання:

• не інформативна.

3. Об'єктивні ознаки:

• огляд:

• стан залежить від вираженості та тривалості жовтяниці;

• шкірні покриви сухі, тургор знижений;

• колір шкіри землисто-сірий, при жовтяниці — спочатку лимонно-жовтий, з її наростанням — жовто-зелений;

• сліди розчухувань на шкірі;

• пальпація:

• живіт м'який;

• помірно болючий у підчерев'ї або праворуч і вище пупка;

• може визначатися пухлиноподібне неболюче утворення, що не зміщується, без чітких меж;

• печінка збільшена, ледь болюча;

• позитивний симптом Курвуазьє.

• Діагностика пухлини підшлункової залози:

-УЗД; -КТ;

• ЕРХПГ;

• пухлині підшлункової

  цитологічне та гістологічне дослідження біопсійного під час діагностичної пункції (під контролем сонографії або матеріалу, отриманого КТ) або операції,

Диференційна діагностика механічної жовтяниці при залози:

• пухлина позапечінкових проток;

• пухлина ВСДПК;

• холедохолітіаз;

• холангіт;

• хронічний обструктивний панкреатит.

• Лікування пухлини підшлункової залози, ускладненої механічною жовтяни­цею:

а) радикальні операції: панкреатодуоденальна резекція;

б) симптоматичні операції: біліодигестивні

в)обхідні анастомози

Жовчнокам'яна хвороба

Фізіологія жовчовивідної системи:

1. Утворення жовчі в печінці:

а) утворена печінковими клітинами жовч потрапляє в первинні жовчні капіляри;

б) із жовчних капілярів жовч потрапляє у жовчний канадець;

в) із жовчного канальця жовч потрапляє у ворітні жовчні, сегментарні та внут- рішньопечінкові ходи;

г) із внутрішньопечінкових ходів жовч потрапляє у праву та ліву печінкові про­токи, потім у загальну печінкову протоку, холедох і ДПК.

2. Склад жовчі:

а) вода й електроліти;

б) жовчні пігменти;

в) білок;

г) ліпіди (фосфоліпіди, холестерин, жовчні кислоти і їхні солі).

3. Функції жовчного міхура:

а) депонування жовчі в проміжках між їдою;

б) концентрація жовчі:

• всмоктування води й електролітів слизовою оболонкою жовчного міхура призво­дить до десятиразового збільшення концентрації солей і пігментів, які містяться в жовчі;

• секреція слизу в порожнину жовчного міхура сприяє захисту слизової оболон­ки та просуванню жовчі через міхурову протоку в разі скорочення жовчного міхура;

в) виділення жовчі із жовчного міхура у позапечінкові протоки і ДПК:

-потрапляння харчової грудки зі шлунка в ДПК призводить до закислення

кишки і подразнення її слизової оболонки;

• виділення у кровотік травного гормону — холецистокініну;

• розслаблення сфінктера Одді і скорочення жовчного міхура під впливом ней­рогуморальних факторів;

• виділення жовчі у ДПК.

Причини утворення жовчних конкрементів:

• перенасичена концентрація жовчі у жовчному міхурі;

• порушення моторики жовчного міхура;

• інфікованість вмісту жовчного міхура.

Механізм утворення конкрементів у жовчному міхурі:

1. Печінкові фактори:

• порушення активності печінкових ферментів сприяє підвищенню рівня хо­лестерину і холестерин-7-&-гідроксилази, що знижує утворення жовчних кислот;

• порушення кількісного співвідношення в жовчі холестерину, жовчних кислот і фосфоліпідів.

  2. Фактори жовчного міхура:

• запалення слизової оболонки жовчного міхура посилює порушення складу печінкової жовчі;

• наявність контамінованої жовчі, запалення слизової оболонки жовчного міху­ра призводить до десквамації епітелію, гіперсекреції мукоїдних субстанцій, що є цент­рами кристалізації; мікробна флора у жовчному міхурі сприяє кон'югації жовчних кислот, які лег­ко реабсорбуються слизовою оболонкою, підсилюючи літогенність жовчі;

• порушення моторно-евакуаторної функції жовчного міхура. 3. Кишкові фактори:

• наявність дуоденостазу сприяє контамінації жовчі внаслідок висхідної інфек­ції (дуоденохоледохеальний рефлюкс);

• хронічні захворювання тонкої кишки сприяють порушенню абсорбції та втра­ті жовчних кислот, неможливості їх компенсації печінковими клітинами;

• зниження кількості жовчних кислот у жовчі призводить до підвищення літо- генності жовчі.

Фактори ризику розвитку ЖКХ:

• гепатити;

• застосування пероральних контрацептивів;

• цукровий діабет;

• резекція здухвинної кишки в анамнезі;

• серпоподібно-клітинна анемія. Діагностика захворювань жовчного міхура:

1. Лабораторна діагностика:

а) дослідження дуоденального вмісту, отриманого під час дуоденального зонду­вання:

• мікроскопічне дослідження дуоденального вмісту;

• біохімічне дослідження дуоденального вмісту.

  2. Інструментальна діагностика:

• УЗД — дає змогу оцінити стан жовчного міхура, його вміст, діаметр і стан по- запечінкових і внутрішньопечінкових жовчних проток;

• КТ є точнішим, але і дорожчим методом дослідження;

• ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ):

• візуальний огляд шлунка, ДІІК і ВСДПК);

• контрастування та рентгенологічна фіксація стану позапечінкових, внутріш­ньопечінкових проток і панкреатичної протоки;

г) черезшкірна черезпечінкова холангіографія під контролем УЗД:

• при механічній жовтяниці дає змогу уточнити рівень перешкоди, її можливу причину і сприяє декомпресії протокової системи;

ґ) рентгенологічна діагностика (нині не застосовують):

• пероральна холецистографія;

• внутрішньовенна холангіографія. Варіанти перебігу ЖКХ:

1. Безсимптомний холедохолітіаз (камені позапечінкових жовчних проток).

2. Хронічний калькульозний холецистит.

3. Гострий холецистит.

4. Холедохолітіаз.

Хронічний калькульозний холецистит

Хронічне запалення та фіброзне стов­щення стінки жовчного міхура з порушенням його функції внаслідок рецидивуючо- го впливу на жовчний міхур конкрементів, що містяться в ньомуКлінічний перебіг хронічного калькульозного холециститу: