1.Предмет методологія та структура курсу *міжнародні економічні відносини*Міжнародну (світову) економіку можна трактувати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні — це теорія, що зас­тосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Вужче трактування визначає її як частину теорії ринкової економіки, що вивчає закономірність взаємодії суб'єктів різних дер­жав у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав. Предметом теорії міжнародної економіки є : •   закономірності функціонування і розвитку в міжнародному масштабі ринкової системи організації господарського життя; •   закономірності формування сукупних попиту і пропозиції на товари та фактори виробництва, що перебувають у міжнародному обігу; •   інструменти аналізу І програмування відкритої національної економіки, зокрема її реального, бюджетного, грошового і зовнішньо­го секторів в умовах їх взаємодії з економікою інших країн; •   тенденція розвитку міжнародних фінансових ринків і механіз­мів, які обслуговують функціонування міжнародної економіки; •   інституційна структура регулювання міжнародної економіки,принципи її формування, тенденції розвитку та методи удоскона­лення. Функціонально міжнародна економіка поділяється на міжна­родну мікроекономіку та міжнародну макроекономіку.Міжнародна мікроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху кон­кретних товарів і факторів їх виробництва та ринкові характерис­тики — попит, пропозицію, ціну тощо.Міжнародна макроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік І світового господарства загалом. Міжнародній економіці властивий прагматичний підхід до вибору теорії, моделей та інструментів еко­номічної політики. Вона використовує досягнення різних шкіл еко­номічної думки {неокласичної, неокейнсіанської, школи раціональ­них очікувань). Теоретичні напрацювання привели до висновку про необхідність державного втручання в економіку і її регулювання в тих чи інших формах. Питання про ступінь державного втручання в економічний розвиток, поставлене Дж. М. Кейнсом, є актуальним і сьогодні. Основними формами державного регулювання на мікрорівніе регулювання зовнішньої торгівлі та руху факторів ви­робництва, а на макрорівні — валютне і фінансове регулювання.Міжнародна економіка проявляється у конкретних формах міжнародних економічних відносин, а саме: міжнародна торгівля товарами та послугами; міжнародний рух факторів виробництва — капіталу, робочої сили, технології; міжнародна торгівля фінансови­ми інструментами — валютою, цінними паперами, дериватами, кре­дитами; міжнародні розрахунки; міжнародна економічна інтегра­ція; міжнародні зусилля у розв'язанні глобальних проблем.Міжнародна економічна інтеграція на сучасному етапі стає де­далі важливішою формою міжнародних економічних відносин. Вона стала закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі товарами і послугами та міжнародного руху факторів виробниц­тва. Власне торгівля сприяла переміщенню за кордон факторів виробництва та створенню фірм і виробничих потужностей ближче до ринків збуту.

2.Суть,чинники та види міжнародного поділу праці. МПП — це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіаль­ного поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигід­на спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією виз­наченої кількості та якості.Серед чинників розвитку МПП треба відзначити:•    природно-географічні умови;•    технічний прогрес;•    соціально-економічні умови.Раніше головну роль відігравали природно-географічні умови: клімат, природні ресурси, розміри території, чисельність населення,економіко-географічне розташування. Довгий час різниця в роз­поділі природних багатств була основною причиною МПП.Розвиток технічного прогресу призвів до зменшення значення природно-географічних умов, надавши можливість використати пе­реваги науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки. Нова модель економічного розвитку набула таких характерних рис:•   почав переважати інтенсивний тип економічного зростання;•   з'явилися нові галузі промисловості та швидко модернізува­лися діючі;•   скоротився виробничий цикл;•   розширилася сфера послуг (особливо банківських і страхових, транспортних та туристичних).

3. Основні тенденції сучасного міжнародного поділу праці... Інтернаціоналізація виробництва у кінці XIX — середині XX ст. пов'язана з розвитком простої кооперації, яка базується на МПП, що став визначальним фактором формування світового господарства.Безперервно розвиваючись, МПП набув певних тенденцій та особ­ливостей.До них належать такі:1. У світовому господарстві зберігається і навіть поглиблюється розрив між промислово розвинутими країнами і країнами, що роз­виваються. На розвинуті країни припадає близько 25 % населення і 80 % сукупного національного продукту. Країни, що розвивають­ся, у світовому господарстві є, в основному, постачальниками сиро­вини і споживачами готової продукції. Але останнім часом вста­новлюєтеся нова галузева спрямованість країн, що розвиваються.

2.  Основним в МПП став внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної, а особливо подетальної та технологічної спеціа­лізації.

3.  Внаслідок нерівномірності соціально-економічного розвитку продовжуються зміни в розстановці політичних і економічних сил в групі промислово розвинутих країн, насамперед між трьома ос­новними центрами — США, Японією і Західною Європою. Це вик­ликає необхідність частої перебудови в системі МПП.

4.  Змінилася участь в МПП колишніх країн соціалістичного табо­ру. Відбувається переорієнтація їхніх економік та залучення їх до участі у МПП на інших засадах.

5.  Постійно зростає роль ТНК у міжнародному економічному обміні та МПП. ТНК контролюють майже половину світового про­ мислового виробництва та світової торгівлі.

6.  Посилюються інтеграційні процеси, інтернаціоналізація госпо­дарської діяльності. Відзначається тенденція до об'єднання зусиль провідних країн для колективного регулювання та зменшення наслідків економічних та валютних потрясінь. Зростає роль міжна­родних організацій — МВФ, МБРР тощо.

7.  На МПП періодично впливають структурні кризи, дисбалансив міжнародній торгівлі. Так, енергетична криза 70-х років викли­кала необхідність переходу на енергоощадні типи виробництв, що привело до змін в структурі й навіть географічному розподілі світової торгівлі, а також в експортній спеціалізації багатьох країн.

8.  Зростає об'єктивна необхідність в докорінній перебудові МІЇП. З другої половини XX ст. інтернаціоналізація виробництва набула глобального характеру. Вона охопила практично всі підсистеми світового господарства, всі його галузі. Поглиблюється інтернаціо­налізація виробництва й обігу, що посилює єдність світового господарства.

4.Форми та напрями розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування

Міжгалузева спеціалізація — це взаємовідносини між держава­ми з обміном продуктами різних галузей виробництва. Основними формами прояву МСВ є предметна, подетальна (по-вузлова) та технологічна (постадійна) спеціалізації.Перша з них (предметна) передбачає спеціалізацію підприємств різних країн на виробництві та експорті повністю закінченого і готового до споживання виробу. Подетальна спеціалізація базується на кооперації виробників різних країн у випуску вузлів та деталей, а технологічна — на здійсненні окремих стадій технологічних проце­сів виробництва товарів у межах єдиного технологічного процесу. Міжнародноспеціалізована продукція — це продукція, яка є предметом двосторонніх та багатосторонніх угод про розподіл ви­робничих програм і за умови виготовлення в одній чи декількох країнах значною мірою задовольняє потреби світового ринку в ній.Другим елементом у МІШ є міжнародне виробниче кооперу­вання, тобто об'єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку. Коопераційні зв'язки проявляються на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалу­зевому рівнях,

У міжнародній практиці виділяють три основні форми кооперу­вання:

1)  здійснення спільних програм;

2)  договірна спеціалізація;

3)  створення спільних підприємств.

Реалізуються спільні програми, своєю чергою, у двох формах: підрядне кооперування, за якого виконавець за дорученням замов­ника виконує певні роботи з виробництва деталей, вузлів тощо, які є складовою частиною продукції замовника; організація спільного виробництва об'єднанням різних видів ресурсів (фінансових, мате­ріальних, трудових, науково-технічних тощо) партнерів та закріп­лення за кожним з них повної відповідальності за виробництво певної частини виробу.

Завданням договірної спеціалізації є запобігання дублюванню виробництва та прямої конкуренції на ринку між виробниками — учасниками виробничого кооперування. Суть її полягає у розмежу­ванні виробничих програм і закріпленні за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції.

Характерними рисами такої форми кооперування, як створення сьільних підприємств, є об'єднання на пайовій основі власності парт­нерів, спільне управління підприємством, спільне нараження на ви­робничий і комерційний ризик, розподіл прибутку між партнерами згідно з умовами договору.

Міжнародне кооперування виробництва охоплює різні сфери спів­робітництва, головними серед яких є:

а) виробничо-технічне співробітництво (розроблення і погодження проект но-конструкторської документації, технологічних процесів,якості продукції, виконання будівельно-монтажних робіт; передача ліцензій та прав власності;

б) співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції;

в) співробітництво у післяпродажному обслуговуванні кооперова­ної продукції.

У світовому господарстві міжнародне кооперування класифіку­ють за його основними характеристиками:

•   за видами — економічне, виробниче, науково-технічне, у сфері збуту тощо;

•   за стадіями ~- передвиробниче, виробниче, комерційне;

•   за методами, що використовуються, — виконання спільних програм, договірна спеціалізація, створення СП;

•   за структурою зв'язків — внутрішньо- і міжфірмове, внутріш­ньо- і міжгалузеве, горизонтальне, вертикальне, змішане;

•   за територіальним охопленням — між двома і більше краї­нами, в межах регіону, міжрегіональне, всесвітнє;

•   за кількістю суб'єктів — дво- і багатостороннє;

•   за кількістю об'єктів — дво- і багатопредметне. Міжнародне кооперування праці повністю базується на МПП і самостійно існувати не може, тоді як МПП не обов'язково вимагає для свого існування і розвитку міжнародного кооперування праці.