8. Вкажіть основні наукові періодизації історії міжнародного права.

Частіше за все періодизація міжнародного права проводиться згідно із загальноісторичною періодизацією і критеріями.

Хронологічний поділ періодів міжнародного права залишається найбільш поширеним. Періодизація міжнародного права, заснована на критерії зміни періодів загальної історії людства в міжнародно-правовій літературі була першою, проте скоро на її зміну прийшли періодизації, засновані на інших критеріях, більш пов’язаних з суто правовими причинами історичної трансформації міжнародного права.

Така періодизація є загальною, містить три – чотири періоди (як правило, стародавній, середньовіччя, новітній).

Пропонуючи загальноісторичні критерії поділу періодів розвитку міжнародного права, більшість дослідників продовжувала його пов’язувати його виключно із європейським регіоном.

Р.Редслоб у роботі “Дослідженні права народів. Історична еволюція”, присвяченій загальній теорії міжнародного права починає з історичного вступу, в якому він виділяє такі етапи розвитку міжнародного права: 1) античність, 2) середні віки, 3) відродження, 4) період появи і становлення доктрини міжнародного права, 5) Вестфальський договір 1648 р., 6) епоха міждинастичної боротьби, 7) Французька революція і імперія, 8) Віденський конгрес 1815 р., 9) Реставрація, 10) епоха національних держав, 11) епоха міжнародної спільноти націй. Хоча цей поділ носить багато в чому доктринальний, теоретичний характер, цікавим є критерій, покладений в його основу. Він частково відбиває загальноісторичну періодизацію, але вже акцентує на переломних моментах власне міжнародно-правового розвитку.

Н.К.Дінь взагалі говорив про два основні періоди історії міжнародного права: “перший – від витоків і до Французької революції (період формування) і другий – з 1789 р. і до наший днів (період розвитку).” Автор вірно зазначає, що історію міжнародного права «слід розглядати як історію особливого суспільного явища. Вона розгортається у власному ритмі, в залежності від різних факторів, що впливають на розвиток міжнародного співтовариства і водночас сприяють розвитку його правової системи ...Вона не є історією подій. Тобто періоди загальної історії та історії міжнародного права не обов’язково повинні співпадати.”

Тут дата Французької буржуазної революції автором взята довільно (сама подія і її вплив на міжнародне право не аналізуються). Просто саме у цей час створились під впливом різних причин (у тому числі сформованої теорії права народів) основні характеристики міжнародного права сучасності.

Іншим не менш популярним критерієм встановлення історичної періодизації міжнародного права є фактор укладання найбільш значних міжнародно-правових актів.

Так за версією Г.Вітона міжнародне право розвивалось за такими періодами: І етап передісторії міжнародного права, що включав у себе міжнародно-правові наробки стародавніх Греції і Риму та сусідніх із ними народів. ІІ етап (власне появу міжнародного права) автор датує від Вестфальського миру 1648 р., що на його думку “може бути обраним як етап, з якого починається сучасна наука міжнародного права.” ІІІ етап починається із укладення Утрехтського миру 1713 р. ІV етап від Утрехтського миру до Паризького і Хубертсбурзького договорів 1763 р.; V етап від Паризького і Хубертбурзького договорів 1763 р. до Французької революції 1789 р.; VI етап – від Французької революції 1789 р. до договору Вашингтона 1842 р.

Ф.Ліст запропонував досить детальну періодизацію міжнародного права з його поділом на шість періодів: І період – від давнини, коли виникали поодинокі прояви міжнародно – правового регулювання, що стали зародками майбутніх правових інститутів до Вестфальського договору 1648 р., який кладе собою початок міжнародного права; ІІ – від 1648 р. – до Віденського конгресу 1814 (15) рр.; ІІІ – від 1814 (15) рр. – до 1865 р. (укладання Паризького мирного договору); ІV – від 1865 р. – до 1878 р. (укладання Сан – Стефанського мирного договору); V – від 1878 р. – до 1900 р. (Гаазьких мирних конференцій) .

Ф.Мартенс виділяв три періоди історичного розвитку міжнародного права: І – з давнини до Вестфальського миру (в цьому періоді автор виділяє два півперіоди: стародавні часи і раннє середньовіччя); ІІ – від укладання Вестфальського миру до Віденського конгресу 1815р. (цей період поділяється також на два півперіоди, водорозділом яких є перша французька революція); ІІІ – від 1815р. до кінця ХІХ – початку ХХ ст. (тут також включено два півперіоди, які відділяються за Паризьким миром 1865 р.).

Іншою періодизацією історії міжнародного права є побудована за виникненням, зміною чи характеристикою міжнародно-правових шкіл і наукових напрямів. Часто дослідники міжнародного права пов’язували його історію міжнародного права з історією його науки, а його історичні зміни із відповідними трансформаціями в його теоретичному обґрунтуванні.

Характерною в цьому плані є робота В.Грабаря “Нарис історії літератури з міжнародного права в середніх віках з IV по ХІІІ ст.”, в якій він поділяє історію міжнародного права у цей період за розвитком його науки. Взагалі будучи прихильником появи міжнародного права в стародавній (племінний) період, В. Грабар датує появу сучасного міжнародного права у середньовічний період досить раннім часом: “Перші зародки сучасного міжнародного права можна побачити вже в епоху переселення народів.” Таким чином на відміну від більшості дослідників, які датують появу міжнародного права або початок його сучасного періоду ХVІІ ст., автор визначає його IV ст.

Виділений автором період ( з IV по ХІІІ ст.) він поділяє на три етапи. І – й етап (перехідний) IV - VІІІ ст. (діяльність І.Севільського 570 – 632 рр., пап Леона І 440 – 461 рр. і Григорія І 590 – 604 рр.) – початок науки міжнародного права; ІІ – й етап (VІІІ – друга половина ХІ ст.) – відносини між папською і світською владами та їх вплив на формування науки і ідей міжнародного права; ІІІ – й етап (кінець ХІ ст. – кінець ХІІІ ст.) – продовження боротьби між імперією Оттона Великого і папством, Декрет Граціана, діяльність декретистів, Ф.Аквінський, схоластична література, їх вплив на розвиток міжнародно-правових ідей. Проте запропонована періодизація швидше стосується історичних змін у розумінні і тлумаченні міжнародного права, а не його практики.

Іншим критерієм поділу історії міжнародного права є регіональний. Його дотримувались навіть і ті дослідники, які розглядали його періодизацію згідно з загальноісторичною.

Своєрідно регіональний критерій використано у періодизації міжнародного права О.В.Задорожнього, А.І.Дмитрієва та Ю.А.Дмитрієвої, які поділяють його історію на два періоди, локального (регіонального) (стародавнього та середньовічного) і універсального міжнародного права (від Вестфальського миру до наших днів. Як різновид цієї періодизації є пропозиція розглядати історію міжнародного права, як локального (додержавний, родоплемінний період), регіонального (стародавнє, середньовічне й класичне до ХХ ст. міжнародне право) та універсального (від створення Ліги націй 1919 р.).

Часто вчені поєднували різні критерії для періодизації міжнародного права. Так періодизація А.Нусбаума побудована зразу за кількома критеріями (загальноісторичним, регіональним, договірним). Він виділяє: 1) античність; 2) середні віки; 3) шістнадцяте століття; 4) сімнадцяте століття; 5) вісімнадцяте століття; 6) дев’ятнадцяте століття; 7) двадцяте століття.

На сьогодні єдиним дослідженням, безпосередньо присвяченим розгляду історичних періодів міжнародного права є робота В.Греве, яка хоч і вийшла лише у другій половині ХХ ст., але була цілком присвячена даному предмету. Критерій поділу міжнародного права на історичні періоди В.Греве базується на переважанні відповідної держави чи системи держав.В. Греве розглядає міжнародне право з періоду середніх віків. Епохи, запропоновані В.Греве є такими: 1) період середніх віків; 2) іспанських період (1493 – 1648 рр.); 3) французький період (1648 – 1815 рр.); 4) британський період (1815 – 1914 рр.); 5) період світовий війн (оскільки це період, в якому не виділялось якоїсь переважаючої світової сили, то автор його називає періодом “англо – американського кондомініуму”; 6) період після ІІ світової війни (радянсько – американського протистояння).

Деякі дослідники пропонували періодизацію міжнародного права “всередині” того чи іншого історичного періоду використовуючи знову ж таки регіональний критерій. Так, Д.Бедерман поділяв стародавнє міжнародне право на три періоди античності: “1) стародавній Близький Схід включаючи періоди Шумерських міст – держав , великої імперії Єгипту, Вавилону, Асірії і Хеттів (1400 – 1150 рр. до н.е.)і більш пізній короткий період існування Ізраїлю та його Сирійських сусідів (966 – 700 рр. до н.е.); 2) грецькі міста – держави від 500 – 338 рр. до н.е.; і 3) ширше Середземномор’я протягом періоду контактів Риму з Карфагеном, Македонією, Єгиптом Птоломеїв, і імперією Селевкідів (358 – 168 рр. до н.е.).” Проте даний поділ зроблено виключно за регіональним принципом, що не може бути критерієм відділення правових сукупностей різних типів.