Термінологічний словник

Багатосторонній валютний курс — індекс національної валюти, обчислений як середньозважена величина на базі індексів двосторонніх курсів валют основних торговельних партнерів даної країни.

Баланс товарів і послуг — частина рахунка поточних операцій платіжного балансу, яка відображає співвідношення між експортом та імпортом товарів і послуг.

Бретон-Вудська система — міжнародна валютна система, що ви­користовувалася з 1945-го до 1971 р. і згідно з якою курси національ­них валют були фіксованими відносно американського долара, а долар США вільно конвертувався у золото.

Валюта — національні та міжнародні грошові одиниці, що викори­стовуються в процесі міжнародних розрахунків.

Відкрита економіка — економіка країни, яка має економічні відно­сини з рештою світу.

Відплив капіталу — сума витрат резидентів країни на купівлю фі­зичного та фінансового капіталу у резидентів інших країн.

Вільна торгівля — торгівля між країнами, що здійснюється без державного втручання, а згідно з міжнародним поділом праці та зако­нами ринку.

Девальвація — офіційне зниження встановленої вартості валюти.

Закон єдиної ціни — принцип, згідно з яким ціна однакового това­ру, що виробляється різними країнами, є однаковою на ринках усіх країн, якщо її обчислити у спільній валюті.

Захисне мито — мито, яке застосовується з метою захисту вітчиз­няних товаровиробників від іноземної конкуренції.

Мито — податок на імпортовані або експортовані товари.

Номінальний валютний курс — курс валюти, який визначається через певну кількість іншої валюти.

Паритет купівельної спроможності — теорія, згідно з якою номі­нальний валютний курс відображає різницю у рівні цін між країнами, завдяки чому ціни на однаковий товар, обчислені у спільній валюті, є однаковими в усіх країнах.

Плаваючий валютний курс — валютний курс, динаміка якого за­лежить переважно від попиту і пропозиції на валютному ринку.

Платіжний баланс — макроекономічна модель, що охоплює су­купність економічних операцій даної країни з іншими країнами і розробляється з метою здійснення контролю за ефективністю зовніш­ньоекономічної діяльності країни та обґрунтування економічної по­літики держави.

Приплив капіталу — сума витрат нерезидентів на купівлю фізич­них і фінансових активів у резидентів даної країни.

Рахунок капітальних операцій — розділ платіжного балансу краї­ни, в якому відображається приплив і відплив капіталу.

Рахунок поточних операцій — розділ платіжного балансу країни, в якому відображаються експорт та імпорт товарів і послуг, чисті доходи від інвестицій та чисті поточні трансферти.

Реальний валютний курс — коефіцієнт, що відображає пропорцію, в якій товари однієї країни обмінюються на товари іншої країни.

Ревальвація — підвищення центральним банком національної ва­люти за системи фіксованих курсів.

Резервні активи — високоліквідні фінансові активи, що перебува­ють під контролем центрального банку країни і можуть використовува­тися для регулювання платіжного балансу та здійснення інтервенцій на валютному ринку.

Торговельний баланс — частина рахунка поточних операцій пла­тіжного балансу, яка відображає співвідношення між експортом та ім­портом товарів.

Фіксований валютний курс — курс національної валюти, який уряд офіційно оголошує і бере зобов'язання його підтримувати.