10.Сутність власності як економічної категорії

Спочатку власність розглядалась як відношення людини до речі, тобто як фізична наявність цієї речі у людини і можливість її використання. Однак із розвитком суспільства та накопичен­ням наукових знань уявлення про власність змінювалось.

Певна річ стає власністю, тобто економічною категорією, лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають між собою в певні економічні відносини.

Власність – це не річ, а відносини з приводу привласнення речей (засобів і результатів виробництва).

Власність в економічному розумінні – це відносини між людьми з при­воду привласнення засобів виробництва та його результатів.

Основою всієї системи економічних відносин є відносини влас­ності.

Відносини власності – відносини між людьми, пов’язані з майновими правами володіння, розпорядження, управління, використання і присвоєння як засобів виробництва, так і результатів їх використання.

Привласнення– це повна економічна влада суб’єкта над об’єктами і пов­на відповідальність суб’єкта за результати їх використання.

Привласнення вказує, кому належать блага, як вони розподіляються і з якою метою використовуються. Але привласнення не може існувати без виробництва, оскільки неможливо привлас­нити те, що не вироблено, чого не існує в природі. Саме під час виробництва створюється об’єкт власності і його вартість.

Одночасно з привласненням блага відбувається його відчуження.

Відчуження – це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом влас­ності.

Привласнення і відчуження – парні категорії, які існують одночасно. Привласнення певного об’єкта власності одним суб’єктом одночасно означає відчужен­ня його від іншого суб’єкта.

Поняття власності знаходить свій прояв в її об’єктах і суб’єктах.

Об’єкти власності – все те, чим володіє суб’єкт власності.

Рис. 5.1. Об’єкти власності

Суб’єкти власності, або власники – це люди чи групи людей, які володі­ють, розпоряджаються та користуються об’єктами власності.

Рис. 5.2. Суб’єкти власності

Власники поділяються на два види:

• фізична особа – людина як суб’єкт майнових прав;

• юридична особа – організація (об’єднання осіб), що є суб’єктом майнових прав.

Власність виступає також як юридична категорія, яка реалізується через пра­во власності.

Право власності – це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юри­дичних осіб, які складаються між ними з приводу привлас­нення й використання об’єктів власності.

Повна реалізація прав власності можлива лише за наявності і взаємозв’язку відносин володіння, користування й розпорядження.

• Право володіння – це фізичне володіння певним економічним благом.

Цей факт зовсім не вимагає, щоб власник знаходився з нею у безпосередньому кон­такті. Наприклад, їдучи в тривале відрядження, власник продовжує залиша­тись власником речей своєї квартири. Власник готелю може в ньому ніколи не жити.

• Право користування – це процес вилучення корисних властивостей з об’єкта власності для задоволення певних потреб (особисте використання речі).

Власник може передавати своє майно в користування іншим особам на якийсь час і на певних умовах. Права користування визначаються законом чи іншою правовою підставою (заповіт).

Так, швейну машинку можна використовувати для пошиття одягу не тіль­ки своїй сім'ї, але і для пошиття одягу на замовлення за певну плату.

• Право розпорядження – це прийняття власником рішен­ня про те, хто і як може використовувати річ.

Дане право реалізується найчастіше шляхом укладання різних угод (купівлі-продажу, обміну однієї речі на іншу, дарування тощо).

В сучасній економічній науці й господарській практиці розвинутих кра­їн застосовується ширша і більш деталізована система прав власності. Так, англійським юристом А. Оноре запропонована система прав власності, яка складається з 11 елементів (пучок прав):

• право володіння;

• право користування;

• право розпорядження;

• право на дохід (право на володіння результатами викори­стання благ);

• право на відчуження (споживання, зміну або знищення речі);

• право відповідальності (можливість стягнення блага на сплату боргу);

• право на безпеку (право на захист від пошкодження в навколишньому середовищі);

• право на передачу благ у спадок;

• право на безстроковість володіння благом;

• право заборони шкідливого використання речі;

• право на відновлення порушених за якихось обставин прав.

Таким чином, власність характеризує взаємо­зв'язок економічних та юридичних відносин, у якому економічні відносини власності є первинними, а юридичні – вто­ринними, похідними, оскільки зумовлюються економічними відносинами.