
- •1. Зародження й основні етапи розвитку політекономії як науки.
- •2. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація
- •3. Функції політекономії
- •4. Сутність і структура суспільного виробництва.
- •5. Суспільний продукт і його структура
- •6. Економічні потреби суспільства, їх суть і структура.
- •7.Економічний закон зростання потреб.
- •8. Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, об’єкти, класифікація
- •9. Місце і роль людини в економічній системі
- •10.Сутність власності як економічної категорії
- •11. Роздержавлення і приватизація як методи реформування відносин власності в Україні.
- •12.Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне
- •Визначальна роль природних ресурсів.
- •Використання примітивної техніки та технології виробництва.
- •Слабко виражений суспільний характер.
- •Економічна свобода у виборі товарів та партнерів.
- •Виробництво для обміну з розрахунку на вигоду.
- •Здійснення економічної конкуренції виробників.
- •13. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості
- •14. Виникнення і сутність грошей, їх функції
- •15. Грошовий обіг і його закони
- •16. Валютні курси. Конвертованість грошей
- •17. Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки
- •Типи інфляції:
- •Соціально-економічні наслідки інфляції
- •Антиінфляційна державна політика
- •18. Функції ринку. Інфраструктура ринку
- •Інфраструктура ринку
- •Основні структурні елементи ринку
- •19. Суть попиту і суть пропозиції
- •20. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
- •21. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва
- •22. Основні суб’єкти ринкової економіки
- •23. Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності
- •24. Конкуренція, її суть і економічні основи. Види економічної конкуренції
- •Економічний закон конкуренції
- •25. Монополія: причини виникнення, суть та основні типи і форми
- •3. Процес централізації капіталу.
- •4. Трансформація індивідуальної приватної власності.
- •Класифікація монополій
- •Основні організаційні форми економічних монополій
- •26.Капітал як економічна категорія товарного виробництва
- •27. Структура авансованого капіталу. Витрати виробництва, їхня сутність та класифікація
- •28. Прибуток на капітал і фактори, що його визначають. Економічна роль прибутку
- •29. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Амортизація і відтворення основного капіталу
- •30. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості
- •31. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
- •Диференційна рента.
- •Абсолютна земельна рента.
- •Монопольна рента.
- •Рента та орендна плата
- •32. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі
- •33. Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс
- •34. Сутність і закономірності еволюційного переходу економічної системи до наступного типу.
- •35. Поняття циклічності. Економічні цикли та їх фази. Види і тривалість циклів
- •Фази економічного циклу
- •36. Безробіття, його зміст, причини, види, форми, типи. Рівень безробіття. Наслідки впливу безробіття на економіку
- •Економічні та соціальні наслідки впливу безробіття.
- •37.Сутність, види та джерела формування доходів
- •Необхідність, зміст, структура та функції фінансів
- •39. Фінансова система. Державний бюджет. Бюджетний дефіцит і державний борг
- •40. Необхідність, зміст і принципи функціонування кредиту
- •41. Кредитна система та її структура
- •42.Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства
- •43. Форми міжнародних економічних відносин (мев)
- •44. Всесвітній ринок товарів та послуг
- •45. Торговельний і платіжний баланси країни
- •46. Зміст і структура світової валютної системи
- •II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
- •III. Ямайська валютна система (створена в 1976 р. І по сьогодні).
- •47. Сутність, причини, форми і тенденції розвитку міграції робочої сили
10.Сутність власності як економічної категорії
Спочатку власність розглядалась як відношення людини до речі, тобто як фізична наявність цієї речі у людини і можливість її використання. Однак із розвитком суспільства та накопиченням наукових знань уявлення про власність змінювалось.
Певна річ стає власністю, тобто економічною категорією, лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають між собою в певні економічні відносини.
Власність – це не річ, а відносини з приводу привласнення речей (засобів і результатів виробництва).
Власність в економічному розумінні – це відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.
Основою всієї системи економічних відносин є відносини власності.
Відносини власності – відносини між людьми, пов’язані з майновими правами володіння, розпорядження, управління, використання і присвоєння як засобів виробництва, так і результатів їх використання.
Привласнення– це повна економічна влада суб’єкта над об’єктами і повна відповідальність суб’єкта за результати їх використання.
Привласнення вказує, кому належать блага, як вони розподіляються і з якою метою використовуються. Але привласнення не може існувати без виробництва, оскільки неможливо привласнити те, що не вироблено, чого не існує в природі. Саме під час виробництва створюється об’єкт власності і його вартість.
Одночасно з привласненням блага відбувається його відчуження.
Відчуження – це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності.
Привласнення і відчуження – парні категорії, які існують одночасно. Привласнення певного об’єкта власності одним суб’єктом одночасно означає відчуження його від іншого суб’єкта.
Поняття власності знаходить свій прояв в її об’єктах і суб’єктах.
Об’єкти власності – все те, чим володіє суб’єкт власності.
Рис. 5.1. Об’єкти власності
Суб’єкти власності, або власники – це люди чи групи людей, які володіють, розпоряджаються та користуються об’єктами власності.
Рис. 5.2. Суб’єкти власності
Власники поділяються на два види:
• фізична особа – людина як суб’єкт майнових прав;
• юридична особа – організація (об’єднання осіб), що є суб’єктом майнових прав.
Власність виступає також як юридична категорія, яка реалізується через право власності.
Право власності – це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення й використання об’єктів власності.
Повна реалізація прав власності можлива лише за наявності і взаємозв’язку відносин володіння, користування й розпорядження.
• Право володіння – це фізичне володіння певним економічним благом.
Цей факт зовсім не вимагає, щоб власник знаходився з нею у безпосередньому контакті. Наприклад, їдучи в тривале відрядження, власник продовжує залишатись власником речей своєї квартири. Власник готелю може в ньому ніколи не жити.
• Право користування – це процес вилучення корисних властивостей з об’єкта власності для задоволення певних потреб (особисте використання речі).
Власник може передавати своє майно в користування іншим особам на якийсь час і на певних умовах. Права користування визначаються законом чи іншою правовою підставою (заповіт).
Так, швейну машинку можна використовувати для пошиття одягу не тільки своїй сім'ї, але і для пошиття одягу на замовлення за певну плату.
• Право розпорядження – це прийняття власником рішення про те, хто і як може використовувати річ.
Дане право реалізується найчастіше шляхом укладання різних угод (купівлі-продажу, обміну однієї речі на іншу, дарування тощо).
В сучасній економічній науці й господарській практиці розвинутих країн застосовується ширша і більш деталізована система прав власності. Так, англійським юристом А. Оноре запропонована система прав власності, яка складається з 11 елементів (пучок прав):
• право володіння;
• право користування;
• право розпорядження;
• право на дохід (право на володіння результатами використання благ);
• право на відчуження (споживання, зміну або знищення речі);
• право відповідальності (можливість стягнення блага на сплату боргу);
• право на безпеку (право на захист від пошкодження в навколишньому середовищі);
• право на передачу благ у спадок;
• право на безстроковість володіння благом;
• право заборони шкідливого використання речі;
• право на відновлення порушених за якихось обставин прав.
Таким чином, власність характеризує взаємозв'язок економічних та юридичних відносин, у якому економічні відносини власності є первинними, а юридичні – вторинними, похідними, оскільки зумовлюються економічними відносинами.