29. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Амортизація і відтворення основного капіталу

Реальний кругооборот промислового капіталу про­ходить три логічно-послідовні стадії (рис. 9.4):

I – грошовий капітал авансується на придбання засобів ви­робництва (устаткування, сировину, матеріали, виробничі приміщення) і робо­чої сили. На цій стадії грошова форма капіталу перетворюється у виробничу.

II – здійснюється процес вироб­ництва і створюється новий продукт. Головне призначення цієї стадії – ство­рення нової вартості (яка включає додаткову вартість).

III – відбувається реалізація готової про­дукції на ринку. В результаті підприємець повертає назад авансований капі­тал і додатково отримує додаткову вартість.

Рис. 9.4. Послідовні стадії та форми круго­обороту промислового капіталу

Кругооборот промислового капіталу – безперервний рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і по­верненням у свою початкову форму у збільшеному обсязі.

Оборот капіталу – це безперервно повторюваний круго­оборот капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.

Однією з характеристик обороту капіталу є швидкість його руху.

Перший вимір швидкості обороту капіталу – відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді виручки повертається вся грошова сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу становить один оборот.

Другий вимір швидкості обороту капіталу – кількість обертів авансованого капіталу за рік. Цей вимір є похідним від першого і відображається формулою:

де n – кількість оборотів авансового капіталу за рік;

Т – визначена одиниця виміру – рік (12 місяців);

t – тривалість одного обороту.

Основний капітал – частина промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва про­тягом кількох виробничо-технологічних циклів, частина­ми переносячи свою вартість на новостворену продукцію шляхом амортизаційних відрахувань.

Це будівлі, споруди, верстати, машини, обладнання та ін.

Оборотний капітал – частина промислового капіта­лу, що функціонує у вигляді предметів праці (сировини, матеріалів, на­півфабрикатів), незавершено­го виробництва, готової продукції, грошових коштів (у т. ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного вироб­ничо-технологічного циклу.

Амортизація (від лат. amortisatio – погашення) – це процес поступового перенесення вартості основного капі­талу на вартість но­воствореної продукції в міру його зношування.

Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу.

Фізичне зношування основного капіталу відбувається у процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середови­ща. Втрати від фізично­го зносу можуть бути скорочені за раху­нок поточного та капітального ремонтів.

Моральне зношування основного капіталу – техніко-економічне старіння його елементів через появу дешевих та досконаліших засобів праці або зумовлене винайден­ням нових, ефективніших засобів праці.

Амортизаційні відрахування – щорічне списання части­ни вартості основного капіталу.

Річна амортизація основного капіталу розраховується за формулою:

де А_р– річна амортизація;

К – вартість основного капіталу;

t– термін (кількість років) служби основного капіталу.

Амортизаційні відрахування утворюють амортизаційний фонд.

Амортизаційний фонд – грошовий фонд, призначений для відшкодування вартості основного ка­піталу, які вибувають з виробничого процесу в міру свого фізич­ного та морального зношування.

Норма амортизації – виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості основного капіталу.

де А'– норма амортизації;

А– сума амортизаційних відрахувань за рік;

К– вартість авансованого основного капіталу.