5. Суспільний продукт і його структура

Суспільний продукт – це всі матеріальні і нематеріальні блага, створені суспільством в різних галузях виробництва за певний проміжок часу (як правило, за рік).

В залежності від того, які до його складу входять елементи, розрізняють такі види:

• валовий суспільний продукт;

• кінцевий суспільний продукт;

• валовий внутрішній продукт;

• валовий національний продукт.

Валовий суспільний продукт – це сума виробленої за певний проміжок часу (наприклад, за рік) валової продукції всіх галузей матеріального виробництва.

Кінцевий суспільний продукт – вся маса виробленої за певний період часу готової продукції.

Він складається з готових до особистого споживання предметів споживання, а також готових до виробничого використання засобів праці.

Валовий і кінцевий продукт – це показники матеріального виробництва.

Валовий внутрішній продукт – вартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни.

Валовий національний продукт – складається з кінцевого продукту та вартості виготовлених нематеріальних благ і наданих послуг.

Наприклад, компанія “Кока-кола”.

Чистий продукт (національний дохід) – це реальний доход, який суспільство може використати для особистого споживання, а також для розширення виробництва.

Важливе значення має також поділ чистого продукту на необхідний і додатковий продукт.

Необхідний продукт – це частина чистого продукту, яка необхідна для нормального відтворення робочої сили в сфері виробництва, тобто для підтримання її працездатності (витрати на одяг, житло, задоволення культурних і соціальних потреб), включає також підготовку нового покоління.

Додатковий продукт – це частина чистого прибутку, яка виступає як надлишок над необхідним продуктом. Він використовується для розширення виробництва, повнішого задоволення духовних потреб суспільства.

Національне багатство – це сума матеріальних і духовних благ, які є в розпорядженні суспільства. Основну його частину становить матеріальне багатство, крім того НБ включає також нематеріальні цінності та природні багатства (корисні копалини, ліси, земля, вода).

6. Економічні потреби суспільства, їх суть і структура.

Вираження природи людини здійснюється в потребах. Лише по­треби та їх задоволення примушують людину здійснювати розвиток науки і техніки, зростати духовно.

Потреба – це категорія, яка відображає ставлення людей до умов їх жит­тєдіяльності, це щось необхідне для розвитку людини як особистості та суспільства в цілому.

Потреби людей надзвичайно різноманітні:

— фізіологічні потреби, зумовлені існуванням і розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);

— соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);

— духовні потреби, зумовлені розвитком людини, як осо­бистості (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).

Зазначена класифікація є умовною, оскільки фізіологічні, соціальні та духовні потреби переплітаються і взаємодіють між собою, утворюючи цілісну систему.

За значимістю потреби можна представити у вигляді піраміди.

“Піраміда потреб” А. Маслоу: кожна наступна група потреб задовольняється тільки після задоволення потреб поперед­нього рівня (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Модель ієрархії людських потреб А. Маслоу

Вторинні потреби люди­ни ніколи не виступлять на перший план до тих пір, доки не будуть задово­лені первинні.

Класифікація потреб:

За суб’єктами (носіями потреб):

• індивідуальні (домогосподарств);

• колективні (підприємств);

• суспільні (держави).

За об’єктами (предметом, на який вони направлені):

• матеріальні (потреби в матеріальних благах та послугах);

• духовні (потреби у творчості, самовираженні, розвитку своїх можливостей, самовдосконаленні, вірі, освіті, культурі, заняттях наукою, мистецтвом, підвищенні кваліфікації);

• соціальні (коханні, дружбі, спілкуванні, участь у суспільно-корисній ді­яльності).

За характером виникнення:

• первинні(базові), пов’язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;

• вторинні,виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

За засобами задоволення:

• матеріальні (потреби в матеріальних благах);

• нематеріальні(духовні потреби).

За черговістю задоволення:

• першочергові (предмети першої необхідності);

• другорядні (предмети розкоші).

За можливостями задоволення:

• насичені, вгамовні(мають чітку межу і можливість пов­ного задоволення);

• ненасичені, невгамовні(не можуть бути задоволені пов­ністю, не мають меж насичення).

За участю у відтворювальному процесі:

• виробничі(потреби у засобах виробництва);

• невиробничі(потреби у споживчих благах).

За сферами діяльності:

• праці;

• спілкування;

• рекреації (відпочинку, відновлення працездатності);

• економічні.

За ступенем реалізації:

• абсолютні (породжені сучасним рівнем розвитку економіки);

• дійсні (відповідають рівню розвитку економіки певної країни);

• платоспроможні (потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін).

Потреби задовольняються у процесі споживання. Засоби за­доволення людських потреб називаються благами.

Благо – будь-яка корисність (предмет, явище, процес), яка задовольняє людську потребу.

Розрізняють такі блага:

1. Неуречевлені (сонячне світло, здоров’я, спілкування, знання) та уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо).

2. Неекономічні (необмежені, надані природою без зусиль людини; їхні обсяги перевищують наявні людські потре­би) та економічні (обмежені; такі, що є результатом чи об’єктом економічної діяльності; їхні обсяги обмежені порівняно з існу­ючими потребами).

Носіями економічних благ є найрізноманітніші товари та послуги. Вїх сукупності розрізняють:

1. Споживчі блага(товари та послуги, призначені для без­посереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага(товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ).

2. Матеріальні блага(товари та послуги сфери матеріаль­ного виробництва) і нематеріальні блага(створюються у сфері нематеріального виробництва).

3. Теперішні блага(перебувають у безпосередньому корис­туванні економічними суб’єктами) і майбутні блага(товари та послуги, якими економічні суб’єкти зможуть скористатися в майбутньому).

Потреби породжують стимули до виробництва, тому виробництво є доцільною діяльністю людей, спрямованою на задоволення їхніх потреб.

Від структури виробництва залежить задоволення потреб населення в різних благах.

Виробництво буває: основне виробництво, виробнича інфраструктура та соціальна інфраструктура (див. лекцію 2)

Виробництво поділяється на офіційну і тіньову економіку.

Тіньова економіка – сукупність неврахованих, нерегламентованих і про­типравних видів господарської діяльності.

Загальні ознаки:

• прихований, таємний характер (така діяльність не реєструється держа­вою і не відображається в офіційній статистиці);

• охоплює всі фази: виробництво – розподіл – обмін – споживання;

• незаконне збагачення шляхом приховування доходів від державного оподаткування, безкоштовне привласнення чужого майна.

Структура тіньової економіки:

• неофіційна (“сіра”) – охоплює легальні, дозволені види господарської діяльності, розповсюджена особливо в сфері послуг (ремонт квартир, медична допомога, надання житла в курортній місцевості). Отримані дохо­ди приховуються від оподаткування;

• фіктивна (білокомірцева) – господарською діяльністю займається керівний склад підприємств і державні чиновники в тих країнах, де значно розвинений державний сектор економіки (крадіжки матеріальних ресурсів, махінації в отриманні грошей);

• підпільна (чорна) – заборонена законом діяльність – наркобізнес, контрабанда, торгівля людьми, замовні вбивства та інше.

Взаємозв’язок між потребами і виробництвом носить взаємозалежний ха­рактер. З однієї сторони, потреба є внутрішнім мотивом виробництва. З іншої сторони, виробництво, створюючи блага, породжує конкретні потреби в них:

• задоволення потреб з допомогою спожитої речі веде до появи нових по­треб;

• з розвитком технічного прогресу виникають нові потреби;

• виробництво не тільки забезпечує задоволення потреб, але і впливає на

способи споживання.

Потреби людини безмежні (випереджають можливості задоволення):

• людина намагається задовольнити потреби на більш високому рівні;

• з часом з’являються нові потреби.

Фактори, що протидіють підвищенню потреб:

• низький рівень матеріальної і духовної культури суспільства;

• слабкий розвиток поділу праці;

• мізерні грошові доходи більшої частини суспільства при високому рівні цін;

• чисельність населення.