
- •1. Зародження й основні етапи розвитку політекономії як науки.
- •2. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація
- •3. Функції політекономії
- •4. Сутність і структура суспільного виробництва.
- •5. Суспільний продукт і його структура
- •6. Економічні потреби суспільства, їх суть і структура.
- •7.Економічний закон зростання потреб.
- •8. Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, об’єкти, класифікація
- •9. Місце і роль людини в економічній системі
- •10.Сутність власності як економічної категорії
- •11. Роздержавлення і приватизація як методи реформування відносин власності в Україні.
- •12.Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне
- •Визначальна роль природних ресурсів.
- •Використання примітивної техніки та технології виробництва.
- •Слабко виражений суспільний характер.
- •Економічна свобода у виборі товарів та партнерів.
- •Виробництво для обміну з розрахунку на вигоду.
- •Здійснення економічної конкуренції виробників.
- •13. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості
- •14. Виникнення і сутність грошей, їх функції
- •15. Грошовий обіг і його закони
- •16. Валютні курси. Конвертованість грошей
- •17. Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки
- •Типи інфляції:
- •Соціально-економічні наслідки інфляції
- •Антиінфляційна державна політика
- •18. Функції ринку. Інфраструктура ринку
- •Інфраструктура ринку
- •Основні структурні елементи ринку
- •19. Суть попиту і суть пропозиції
- •20. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
- •21. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва
- •22. Основні суб’єкти ринкової економіки
- •23. Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності
- •24. Конкуренція, її суть і економічні основи. Види економічної конкуренції
- •Економічний закон конкуренції
- •25. Монополія: причини виникнення, суть та основні типи і форми
- •3. Процес централізації капіталу.
- •4. Трансформація індивідуальної приватної власності.
- •Класифікація монополій
- •Основні організаційні форми економічних монополій
- •26.Капітал як економічна категорія товарного виробництва
- •27. Структура авансованого капіталу. Витрати виробництва, їхня сутність та класифікація
- •28. Прибуток на капітал і фактори, що його визначають. Економічна роль прибутку
- •29. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Амортизація і відтворення основного капіталу
- •30. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості
- •31. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення
- •Диференційна рента.
- •Абсолютна земельна рента.
- •Монопольна рента.
- •Рента та орендна плата
- •32. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі
- •33. Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс
- •34. Сутність і закономірності еволюційного переходу економічної системи до наступного типу.
- •35. Поняття циклічності. Економічні цикли та їх фази. Види і тривалість циклів
- •Фази економічного циклу
- •36. Безробіття, його зміст, причини, види, форми, типи. Рівень безробіття. Наслідки впливу безробіття на економіку
- •Економічні та соціальні наслідки впливу безробіття.
- •37.Сутність, види та джерела формування доходів
- •Необхідність, зміст, структура та функції фінансів
- •39. Фінансова система. Державний бюджет. Бюджетний дефіцит і державний борг
- •40. Необхідність, зміст і принципи функціонування кредиту
- •41. Кредитна система та її структура
- •42.Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства
- •43. Форми міжнародних економічних відносин (мев)
- •44. Всесвітній ринок товарів та послуг
- •45. Торговельний і платіжний баланси країни
- •46. Зміст і структура світової валютної системи
- •II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
- •III. Ямайська валютна система (створена в 1976 р. І по сьогодні).
- •47. Сутність, причини, форми і тенденції розвитку міграції робочої сили
40. Необхідність, зміст і принципи функціонування кредиту
Кредит (від лат. слова creditum, що означає “позика”) – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на умовах зворотності, платності та добровільності.
Завдяки кредиту скорочується час на задоволення господарських і особистих потреб. Кредит є невід’ємним елементом економічного розвитку і на нього спирається світова економіка.
Кредитні кошти використовують як держава, уряд, великі підприємства, так і малий бізнес та окремі громадяни.
Для того щоб тимчасово вільні грошові засоби не переставали виконувати функцію капіталу, вони повинні рухатись, бо тільки рух забезпечує їхнє зростання. Наявність тимчасово вільних грошових засобів, з одного боку, та наявність суспільної потреби в їхньому використанні – з іншого, зумовлюють об’єктивну необхідність існування кредиту.
Суб’єкти кредиту – це кредитори і позичальники.
Кредитори – це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам.
Кредиторами можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.
Особливе місце серед кредиторів посідають банки. Вони спочатку мобілізують кошти в інших суб’єктів, а потім самі надають їх у позики своїм клієнтам.
Позичальники – це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позику від кредиторів.
Позичальниками можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.
Принципи функціонування кредиту:
1. Цільова спрямованість. Цей принцип кредиту полягає в тому, що економічні суб’єкти повинні заздалегідь чітко визначити ціль, на яку будуть використані позичені кошти.
2. Строковість позики. Передбачає, що вільні кошти кредиту передаються позичальнику на чітко визначений строк, який сторони повинні узгодити до моменту вступу в кредитні відносини.
3. Повернення позиченої вартості. Позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позику вартості.
4. Забезпеченість. Полягає в прийнятті кредиторами додаткових заходів щодо гарантування повернення позики (застава рухомого та нерухомого майна, цінних паперів чи інших цінностей або зобов’язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, доручення).
5. Платність користування. Позичальник повертає не тільки основну суму боргу, а й сплачує додаткові кошти у вигляді процента.
Усі принципи кредитування тісно пов’язані між собою, тому для ефективного кредитування дотримання всіх його принципів є обов’язковим.
41. Кредитна система та її структура
Кредитна система – це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування, а також сукупність кредитно-фінансових установ, які реалізують ці кредитні відносини.
Через кредитну систему реалізується сутність та функції кредиту.
Структура кредитно-фінансових установ:
Центральний банк.
Банківські установи:
• комерційні банки;
• інвестиційні банки;
• ощадні банки;
• іпотечні банки;
• інноваційні банки;
• зовнішньоторговельні банки тощо;
3. Небанківські кредитно-фінансові установи:
• інвестиційні компанії;
• страхові компанії;
• пенсійні та інші фонди тощо.
Центральний банк – це державна установа, яка є головною ланкою кредитної системи. Його ще називають банком банків, виходячи із завдань та функцій, які він виконує.
Функції центрального банку:
— розробка та реалізація грошово-кредитної політики;
— емісія готівкових та безготівкових грошей;
— зберігання золотовалютних резервів країни;
— акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків;
— кредитування комерційних банків у період економічних труднощів;
— виконання кредитних та розрахункових операцій на потребу уряду.
Головне завдання центрального банку – управління емісійною, розрахунковою та кредитною діяльністю.
Центральним банком України є Національний банк України (НБУ), утворений 20 березня 1991 р. Загальна кількість працюючих в системі Національного банку понад 13 тисяч чоловік, у тому числі в центральному апараті 800 чоловік.
Комерційні банки– кредитні установи, що здійснюють банківські операції для підприємств, установ і населення за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів.
Функції комерційних банків:
— ведення поточних рахунків;
— акумуляція строкових депозитів вкладників;
— видача грошових засобів з рахунків;
— перерахування з одного рахунка на інший;
— надання кредитів, купівля-продаж цінних паперів та ін.
Свої функції комерційний банк виконує через операції:
Рис. 14.5. Структура операцій комерційних банків
Інвестиційний банкзалучає довгостроковий позичковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам через випуск облігацій та інших видів боргових зобов’язань.
Ощадні банки – фінансові установи, що спеціалізуються на обслуговуванні населення, залученні грошових заощаджень громадян, наданні кредитів та інших банківських послуг.
Іпотечний банк – банк, що спеціалізується на наданні довгострокових кредитів під заставу нерухомого майна (землі, будівель тощо) та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю.
Інноваційний банкспеціалізується на фінансуванні та кредитуванні інноваційних проектів.
Зовнішньоторговельний банкздійснює операції з кредитування експорту та імпорту за зовнішньоторговельними розрахунками.
До складу кредитної системи входять і небанківські фінансові інститути.
Страхові компаніїздійснюють акумуляцію грошових засобів у специфічній формі – шляхом продажу страхового захисту, який засвідчується страховим полісом (договором, свідоцтвом). Отримані страхові премії страхові компанії вкладають у державні та приватні цінні папери.
Пенсійні фонди – акумулюють грошові засоби у формі пенсійних внесків та нарахувань. Вони формуються як приватними підприємствами, так і державними органами.
Крім національних кредитних інститутів, існують і міждержавні.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжнародна валютно-кредитна організація, що регулює міждержавні валютно-кредитні відносини. МВФ – спеціалізована установа ООН. Членом МВФ може бути тільки країна – член ООН. Штаб-квартира МВФ – у Вашингтоні. Членами МВФ є понад 150 країн світу. Його капітал перевищує 120 млрд. дол. США.
Світовий банк – міжнародний інвестиційний інститут, створений одночасно із МВФ. Мета Світового банку – сприяння економічному та соціальному розвитку країн світу. До складу Світового банку входять: МБРР, Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР).
Банк міжнародних розрахунків(БMP)об’єднує частину фінансових ресурсів центральних банків 30 країн, здійснює для них комерційні операції та бере участь в організації міжнародного валютного співробітництва. Створений у 1930 році (м. Базель, Швейцарія). БМР виконує функції об’єднуючого центрального банку для більшості національних центральних банків Європейських країн, Канади, Японії та ПАР.
Здійснюючи грошово-кредитну політику, центральний банк має враховувати взаємодію всіх ланок кредитної системи.