34. Сутність і закономірності еволюційного переходу економічної системи до наступного типу.

У процесі свого розвитку будь-яка система проходить декілька стадій:

  становлення (висхідний розвиток нової системи);

  зрілість (найповніший прояв усіх потенційних можливостей системи та властивих їй суперечностей функціонування);

  занепад старої системи і зародження елементів нової (низхідний розвиток старої системи).

Стадія становлення означає низхідний рух старої системи та висхідний рух нової системи.

Трансформаційна економіка є особливим станом еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм.

Принципи трансформації:

  урівноваженість як необхідна передумова успішного розвитку та самооновлення;

  багатовимірність системних перетворень та складний механізм їхньої взаємодії;

  динамічність узгодження складових елементів системи на принципах самоорганізації;

                 суперечливе поєднання тенденцій світового еволюційного розвитку і національних особливостей трансформаційних перетворень.

35. Поняття циклічності. Економічні цикли та їх фази. Види і тривалість циклів

Важливою рисою ринкової економіки є її нестабільність. Чергування під­несень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток хвилеподібно зростаючий характер. Хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а у формі економічних циклів.

Зростання і падіння обсягів національного виробництва, цін, процентних ставок і зайнятості складають діловий цикл, який є характерною рисою рин­кової економіки.

Економічний цикл – це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Рис. 12.2. Модель економічного циклу

Фази економічного циклу

Рівень економічної активності складають такі показники: рівень зайнятості, рівень без­робіття, обсяг випуску виробництва.

Спад (криза, рецесія).

— перевиробництво товарів порівняно з попитом на них;

— значне скорочення обсягів виробництва;

— падіння цін;

— дефіцит вільних грошових засобів, необхідних для пла­тежів;

— біржовий крах та банкрутство підприємств;

— зростання безробіття;

— падіння рівня заробітної плати;

— падіння рівня прибутку;

— масове знищення товарів, устаткування тощо;

— недостатність кредитних ресурсів.

Дно (депресія, застій).

Найнижча точка спаду циклу – критич­на точка в економіці.

— “застій” виробництва;

— низький рівень цін та зайнятості;

— найбільша кількість банкрутств;

— відсутність нових інвестицій;

— ліквідація товарного надлишку.

Пожвавлення.

— розширення виробництва до відновлення докризового рівня;

— зростання цін;

— модернізація вироб­ництва;

— зростання зайнятості;

— активізація попиту;

— відновлення інвестицій.

Пік (піднесення, експансія, бум).

• розширення виробництва;

• швидке зростання зайнятості;

— зростання заробітної плати та інших видів доходів;

— масове оновлення капіталу;

— підвищення рівня цін;

— зростання пропозиції, яка з часом перевищує попит і ство­рює умови для нової кризи.

Все це призводить до входження економіки у новий економічний цикл.

Тривалість фази падіння у західних країнах становить півроку або півтора року, в Україні вона тривала десять років.

Виділяють два основних під­ходи до визначення причин циклів.

Перший пов’язаний з зовнішніми (екзогенними) факторами, які перебу­вають за межами економічної системи:

• політичні та випадкові події (війни, революції, перевороти тощо);

• зміни чисельності населення (міграція);

• поява значних наукових і технічних винаходів і нововведень (автомобіль, залізниці, комп’ютери);

• відкриття нових земель та родовищ корисних копалин;

• погодно-кліматичні зміни тощо.

Другий – з внутрішніми (ендогенними) факторами, які притаманні даній економічній системі:

• нестабільність витрат;

• зміна цін на ресурси (нафту, газ та інші види сировини);

• діяльність держави у сфері регулювання економіки (зміни у кредитно-грошовій, податковій політиці) тощо.

Поєднання або комбінація зовнішніх та внутрішніх факторів і стають причи­нами економічних циклів.

Економічні цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю та амплітудою коливань.

Короткі цикли - цикли Джозефа Кітчина.

Тривалість: 3 роки і 4 місяці.

Вони пов’язані з відновленням економічної рівно­ваги на споживчому ринку. Причиною коротких циклівє зміни, що відбуваються у сфері кредиту. Тому вони і проявляються як кризи кредитної сфери.

Середні цикли (промислові) - цикли Клемента Жугляра.

Тривалість: 8 – 10 років.

Причину цих циклів вбачали в періодич­ності оновлення основного капіталу і пов’язували зі зменшенням по­питу на устаткування і споруди.

Довгі цикли – цикли Миколи Кондратьєва.

Тривалість: 45 – 60 років.

Існування довгих циклів пов’язане зі зміною базових технологій, джерел енергії та об’єктів інфраструктури.

М. Кондратьєв у великих циклах (хвилях) виділяв дві фази:

• І фаза – висхідна хвиля (25 – 30 pp.) – це довгострокове піднесення, що ви­никає на базі нових наукових відкриттів, змін технології, її супроводжу­ють значні соціальні коливання (війни, революції);

• II фаза – низхідна хвиля (20 – 25 pp.), криза виникає тоді, коли стара струк­тура економіки вступає в конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін.