Основні організаційні форми економічних моно­полій

Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї сфе­ри виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу та комерційну са­мостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.

Синдикат – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збу­товою конторою.

Трест– це об’єднання декількох підприємств однієї або кількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, але вони одержують акції тресту, що дає їм право брати участь у керівництві та привласнювати відповід­ну частину прибутку тресту.

В наші дні картелі, синдикати, трести втратили своє значен­ня й у чистому вигляді майже не зустрічаються.

В сучасних умовах ство­рюються нові форми монополій.

Багатогалузевий концерн – це об’єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об’єднання фінансовий кон­троль.

Конгломерат – це великий промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені ком­панії, що діють у різних, технологічно не пов’язаних між со­бою галузях. Конгломерати належать одній фірмі і управління ними цен­тралізоване.

Консорціумстворюється на основі тимчасових угод між кіль­кома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних масштабних фінансових операцій чи здійснен­ня виробничих проектів. Після закін­чення спільних робіт, консорціум розпадається.

Характерною особливістю сучасного ринку є поєднання різноманітних організаційних форм монополій.

26.Капітал як економічна категорія товарного вироб­ництва

Економічний сенс обігу капіталу полягає в тому, щоб внаслідок обігу отримати більше грошей, ніж було авансовано. Тому гроші перетворюються на капітал лише тоді, коли повертаються до власника з приростом. На цій підставі загальна формула обігу капіталу має такий вигляд:

Г – Т – Г + г,

де г – приріст початково авансованої суми грошей.

З цієї формули видно, що гроші вже не по­середники товарного обміну, якими були в формулі Т – Г – Т , а активні творці нових грошей. Тим самим вони перетворились в капітал.

Меркантилісти ототожнювали капітал з грошима (золотом, сріблом).

Фізіократи ототожнювали капітал із засобами сільськогосподарського виробництва, поєднання яких із землею забезпечує приріст чистого продукту.

У традиційному політекономічному визначенні:

Капітал (від лат. capitalis – головний) – це вар­тість, яка приносить додаткову вартість.

Капітал має такі властивості:

1) обмеженість;

2) здатність до нагромадження;

3) ліквідність;

4) здатність до конвертації (постійної зміни форм);

5) самозростання.

У сучасній еко­номічній літературі категорія капіталу аналізується за такими аспектами:

Рис. 9.1. Форми існуван­ня капіталу

I. За джерелами формування:

Власний капітал – капітал, вкладений власником фірми.

Залучений капіталстворюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.

II. За напрямами інвестування:

Речовий капітал – це певні капіталовкладення в навчання, підготовку на підприємстві, зміцнення здоров’я та медичне обслуговування, пошуки інформації, що сприяють нагромадженню економічних здібностей людей, що дають змогу отримувати більші доходи.

Людський капітал– міра втіленої у людині здатності приносити дохід.

Інтелектуальний капітал – сукупність знань, досвіду, здібностей і взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються з метою отримання доходу.

Соціальний капітал – це зв’язки, норми і довіра, які перетворюються в успішне співробітництво, що є соціальними активами.

III. За сферами застосування:

Промисловий капітал – капітал, який застосовується у сфері матеріального та нематеріального виробництва з метою отримання прибутку.

Торговельний капітал – капітал, який функціонує у сфері то­варного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку.

Позиковий капітал – грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процента.

IV. За роллю у відтворювальному процесі:

Капітал-власність – капітал, який перебуває у власності кредитора.

Капітал-функція – запозичений капітал, який фун­кціонує в певній галузі.

V. За значенням у створенні та перерозподілу доходу:

Реальний капіталобслуговує рух промислово­го капіталу, відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності.

Фіктивний капітал(від лат. fictio – вигадка) – капітал, представлений у цінних паперах, який регулярно приносить дохід їх власнику і здійснює самостійний рух на ринку цінних паперів.

Різновидом фіктивного капіталу є спекулятивний капі­тал – капітал, спрямований не на довгострокові вкладення, а на швидке отримання спекулятивного прибутку за рахунок гри на коливаннях ринкових курсів цінних паперів.

VI. За інноваційною спрямованістю:

Венчурний капітал– капітал, що його використовують для фінансування науково-технічних розробок і винаходів.

Неризиковий капітал – капітал, який використовується для фінансування не ризикових проектів.