24.Поняття судової балістики, її наукові засади. Види та характеристика об’єктів балістичного дослідження зброї, боєприпасів, слідів пострілу.

Судова балістика — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби і методи збирання й дослідження таких слідів для встановлення певних обставин розслідуваних злочинів, а також рекомендації щодо запобігання злочинам, пов’язаним із вогнепальною зброєю. Дослідження зброї дає можливість висунути обґрунтовані версії, виявити суттєві обставини у справі, встановити винну особу.

Наукові засади.Судова балістика пов’язана з іншими галузями знань. Найбільш близький зв’язок судової балістики з судовою медициною та судовою хімією, методи яких використовуються при дослідженні зброї та слідів пострілу. Судова балістика пов’язана також з іншими галузями криміналістичної техніки — трасологією, судовою фотографією.

Види та характеристика об’єктів балістичного дослідження зброї, боєприпасів, слідів пострілу.

Стрілецька вогнепальна зброя класифікується по: призначенню; ступеня автоматизації: кількості патронів, що вміщаються; способу заряджання; кількості стовбурів; калібру стовбура, його довжині, конструктивним особливостям; способу виготовлення, конструктивним особливостям усього зброї; способу керування й утримання зброї. Нестандартна вогнепальна зброя має які-небудь відхилення в конструкції в порівнянні зі стандартною зброєю з типу або відрізняється довжиною стовбура.,. Кустарна зброя - це зброя, виготовлена без дотримання стандартів, як правило, невеликими партіями. Саморобна зброя виготовляє в основному з підручних матеріалів, іноді із частковим використанням деталей заводської зброї .

Боєприпаси, що зустрічаються в криміналістичній практиці, можна розділити на два класи: вибухової дії й стрілецької. У перший клас включаються різні види гранат, міни, як правило, заводського виготовлення, а також саморобні вибухові пристрою, у яких у більшості випадків використаються пороху мисливських патронів. Боєприпаси другого класу - це патрони до стрілецької вогнепальної зброї. Вони бувають штатні, тобто. призначені до стрілянини з конкретної моделі зброї, і позаштатні, тобто пристосовані до стрілянини з іншої моделі зброї.

25. Засоби та методи виявлення, огляду, фіксації і вилучення зброї та слідів її застосування. Встановлення обставин використання зброї: спосіб виготовлення, напряму, місця та дистанції пострілу.

У разі виявлення на місці події вогнепальної зброї її розташування повинно бути зафіксовано в протоколі і на плані місця події огляду по відношенню до постійних орієнтирів. Рекомендується сфотографувати зброю за правилами вузлової і детальної фотозйомки з масштабною лінійкою.

Перед вилученням зброї в протоколі вказується: її розташування відносно сусідніх предметів, напрямок осі стовбура по відношенню до орієнтирів, положення магазину, затвора, його кожуха, курка, запобіжника, а у револьвера положення камер барабана, наявність нагару на стінках каналу ствола, конструктивні особливості стовбура, індивідуальні характерні ознаки даного екземпляра зброї, наявність слідів рук, сторонніх речовин або часток (мікрооб’єктів) на поверхні зброї, їхня локалізація.

Беруть зброю в рукавичках двома руками впевненим рухом, не допускаючи випадкового пострілу або падіння, так, щоб не знищити слідів, які можуть на ньому бути.

Якщо зброя заряджена, її необхідно розрядити. Фіксується кількість патронів в магазині та їх маркувальні позначення. Ретельний огляд зброї здійснюється над чистим білим аркушем паперу або поліетиленовою плівкою.

Якщо в каналі ствола є частинки будь-яких речовин їх слід витрусити на аркуш чистого паперу і упакувати. Після закінчення огляду проводиться детальна зброї фотозйомка, магазину і патронів.

Після огляду зброї ствол закривається паперовим ковпачком, що кріпиться до стовбура липкою стрічкою. Упаковується зброю так, щоб при транспортуванні не пошкодити наявні на ньому сліди.

За способом виготовлення зброя поділяється на: заводську, кустарну і саморобну.

Визначення напрямку пострілу і місця, з якого він зроблений. Щоб визначити напрямок пострілу і місце знаходження того, хто стріляв, використовують візування.

Через дві наскрізні або одну наскрізну глибоку пробоїну візувати можна без пристосувань або за допомогою паперової трубки. Остання пропускається через дві пробоїни або одну глибоку і ведеться спостереження вздовж її уявної осі.

Предмети, будівлі або ділянка місцевості, що знаходяться в напрямку лінії візування, орієнтовно покажуть місце, звідки міг бути зроблений постріл. Ці об’єкти слід ретельно оглянути, так як там з найбільшою ймовірністю можна виявити сліди ніг того, хто стріляв, стріляні гільзи та інші об’єкти.