3. Функції теорії держави і права

Питання про функції держави - це одне із важливих питань не тільки теорії, але і практики державного будівництва. Функції держави виражають соціальну природу держави і конкретизують її суть.

Термін "функція" в перекладі з латинської означає "здійснити", "виконати". Функції держави дуже тісно пов'язані з завданнями, цілями і суттю держави, але не зводяться до них. Аналіз функцій держави повинен відповісти на питання: 1) що повинна робити держава на певному етапі свого розвитку і як? 2) на чому повинні бути сконцентровані зусилля їх органів і відомств?

Багато спеціалістів вважають, що функції держави - це перш за все певні напрямки діяльності держави, в яких виражається службова роль, завдання, цілі і закономірності розвитку. За допомогою функцій держава реалізує свої завдання і цілі, які стоять перед суспільством чи можуть бути поставлені. В зв'язку з цим функції існують не тільки реально, але і, потенційно, як здібність або можливість до певної діяльності. Функції держави - це можливі і реальні основні напрями діяльності держави та її органів по забезпеченню потреб та інтересів суспільства, які конкретизуються в завданнях, цілях і соціальному призначенні.

Держава виконує надзвичайно багато функцій, які вивчаються різними галузевими науками. Теорія держави аналізує лише основні функції держави. Всі основні функції держави можна класифікувати за такими критеріями:

1) залежно від поділу влади - законодавчі, виконавчо-розпорядчі, судові і контрольно-наглядові. Всі вони забезпечують функції управління суспільством і державою;

2) залежно від їх ролі в суспільстві - основні і другорядні;

3) залежно від сфери впливу і здійснення - внутрішні і зовнішні;

4) залежно від сфери суспільного життя - економічні, політичні, соціальні, гуманітарні, екологічні, ідеологічні;

5) залежно від терміну виконання - постійні і тимчасові. Всі функції держави діалектичне розвиваються, основні стають другорядними (неосновними), і навпаки, одні зникають і з'являються нові, яких раніше не існувало.

4.Методологія і методи в пізнані держави і права

Сучасна антропологія довела, що людина (кроманьонського типу – неоантропи) живе близько 40 тис. років. Між тим перші державні утворення нам відомі не раніше 6 тис. років. Звідси висновок – людина довгий час проживала без держави, поза її впливу.

Якщо у XIX – початку XX ст. історичні знання про суспільний розвиток загалом охоплював приблизно 3 тисячі років, а все, що було до цього визначалося як передісторія (за відсутності письмових чи інших надійних джерел), то тепер історія багатьох регіонів нараховує 10 – 12 тисяч років.

Первісне суспільство не було статичним, воно розвивалося, проходило різні етапи:

загальноісторичний,

археологічний,

антропологічний.

Особливу методологічну цінність для теорії держави виявляє період – неолітичної революції (або новий кам’яний вік), знання якого були отримані саме завдяки археології.

Поняття «неолітичної революції» в науковий обіг ввів англійський археолог Г. Чайлд у середині XX ст. Неоліт (приблизно VII – III тис. до н.е.) характеризувався – перехід від збирання до виробництва, тобто від мисливства, рибальства до землеробства, скотарства, металообробки, кераміки.

Цей період починався в різних регіонах земної кулі (Близький Схід, Центральн і Північна Америка, Горний Перу і ін.) приблизно 10 – 12 тис. років назад.

Основне заняття людини-кроманьонця – збирання і привласнення того, що давала природа.

Соціальна організація виявлялася у вигляді сімейної общини (невеликі локальні, кланові групи), якими керували її члени – найбільш авторитетні і досвідчені збирачі матеріальних цінностей, затоки звичаїв та обрядів.

Основу сімейної общини складали кровні зв’язки. Характерною особливістю було те, що сімейна (родова) община вела відносно кочовий образ життя на певній території.

Такий спосіб організації отримав назву – родовий устрій.

Суспільна влада уявлялася як: влада вождя, влада старійшин, які обиралися всіма членами роду. Система владних відносин отримала назву – потестарної (від лат. «potestas» – влада, сила) влади.

Родовому суспільству були відомі різні організаційні форми вирішення спорів – змагання (коли переможець вважався таким, що виграв справу), суд родичів, суд посередників, суд старійшин, суд вождя.

10 – 12 тис. – (екологічна криза) – зміни клімату, вимирання мегафауни – неолітична революція (новий спосіб забезпечення людства дозволив формувати запаси матеріальних цінностей у т.ч. і харчів). Наприклад, вирощування ряд рослин, приручення звірів

Північна Америка – індичка, квасоля, соняшник;

Месоамерика – какао, хлопок, маїс (кукурудза), буряк, картопля, помідори;

Південна Америка – лама, морська свинка, арахіс, квасоля, картопля; Африка – кофе, просо, рис, гарбуз;

Європа – капуста, виноград, буряк;

Близький Схід – крупна рогата скотина, віслюк, коза, свиня, вівця, ячмінь, фінік, інжир, льон, овес, чечевиця, цибуля, горох, груша, жито, пшениця;

Середня Азія – буйвол, огірок, баклажан;

Південно-Східна Азія – банан, хлібне дерево, кокосовий горіх, цукровий тростник, чай;

Далекій Схід – цибуля, персик, соя, капуста.

Згідно спеціальної літератури приручення звірів та вирощування рослин стосувалося тих рослин і звірів, які були найбільш розповсюдженими в тих чи інших регіонах у дикому вигляді.

У Європі – вівці і кози,

в Азії і Африці – корови,

у Північній і Південній Америці, Азії – лами, морські свинки, дикі свині.

Собаки водилися майже повсюди.

Криза існування людства спонукала людину до пошуку і перебудови як господарства так і соціальної сфери. Вихід з кризи спонукав до появи специфічних соціальних утворень – держав-міст

Кризова теорія походження держави має і сучасне звучання. Наростання глобального екологічної кризи потребує від людини перебудови як соціальної так і господарської системи забезпечення.

Перші міста-держави виникали на ґрунті землеробських общин у IV – III тис. до н.е. в Месопотамії, Месоамериці, в Горном Перу, в інших районах у різні часи, але незалежно один від одного.

Держави виникали як міста-держави, якому були відомі соціальна диференціація суспільства, розподіл праці.

У місті організуються три центри управління: міська рада, двірець, храм. Храми набувають особливої ваги, вони виступають як релігійні організаційно-господарські, розподільчі і інформаційні центри-системи. Місто починає виконувати по відношенню до інших поселень функції державного управління.

Однією з перших функцій міста-держави є функція інформаційного обслуговування суспільства (облік всього і всіх).

Записи писців у Стародавньому Єгипті у II тис. до н.е. (приблизно. 4000 років назад), одною з причин не виходу на роботу були страйки. Якщо робітнику на будівництві гробниць своєчасно не видавали платню, він не виходив на роботу до того часу, поки не отримував її сповна.

Процеси утворення класів не можна усвідомити так, що вони виникли до утворення держави. Слід розрізняти, що диференційоване суспільство призводить до появи класів, але сама диференціація ще не означає класової природи суспільства.

Процеси класоутворення і формування органів влади йшли паралельно, отже формування держави і формування класів процес паралельний, який обумовлював одне одного. Саме держава стала суттєвим фактором виникнення класового суспільства (шумери, майя, ацтеки, інки, Стародавній Єгипет, Індія, Китай).