6. Методологія юридичних наук

Методологія - це система методів пізнання і практики, тобто система принципів, правил, прийомів, способів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. Методологія юридичних наук — це система принципів та методів, за допомогою яких вивчається державно-правова діяльність, тобто це засіб одержання юридичних знань. Принципи — це базові засади, на яких формуються та здобувають¬ся юридичні знання. Основними з них є два: Принцип об'єктивності юридичного пізнання. Він полягає в тому, що досліджувані реальні державно-правові явища по¬винні пізнаватись і відображатись у науці такими, якими є на¬справді, без перебільшень або применшень. Принцип обгрунтованості пізнання. Він базується на тому, що наукові висновки повинні спиратися на точно встановлені фак¬ти, підтверджуватись точними аргументами. Методи юридичної науки — це система прийомів та засобів, спря¬мованих на отримання об'єктивних та обгрунтованих знань. Юридичні науки використовують такі методи: всезагальні — характеризують філософську основу пізнання; загальні — конкретизують всезагальні методи стосовно юри¬дичних наук; спеціальні (окремі) — використовують конкретні юридичні науки. Змістові характеристики методології правознавства виявляються в тому, що: ¨ методологія правознавства поки що не є самостійною юридичною наукою. Вона виникла і розвивалася всім комплексом наукового юридичного знання, а її функціональне призначення складається в обслуговуванні будь-якого наукового юридичного дослідження, тобто це загальнонауковий феномен, внутрішньо властивий правознавству в цілому і кожній його окремій науковій дисципліні зокрема. Причому такий загальний характер методології правознавства припускає її пристосування, адаптацію до специфіки кожного досліджуваного юриспруденцією об´єкта; ¨ методологія правознавства має ряд компонентів: світоглядну позицію (тип наукового мислення), загальні теоретичні принципи (парадигми), систему методів та засобів пізнання, вчення про неї. Ці компоненти органічно між собою пов´язані, взаємопроникають і збагачують один одного; ¨ ядром методології правознавства є єдність і взаємоперетворення діалектики, гносеології і логіки, кожна з яких несе на собі цілком визначене методологічне навантаження, тобто одна система законів і категорій у діалектиці виступає як світогляд і принципи пізнання об´єктивного світу, у гносеології як засіб вирішення конкретних пізнавальних задач, а у логіці -як форми наукового мислення; ¨ структурно методологія правознавства має декілька рівнів: світоглядний, що визначає головні напрямки і загальні принципи пізнання в цілому; загальнонауковий (міждисциплінарний), який використовується при пізнанні особливої групи однотипних об´єктів; конкретно-науковий, який застосовується у процесі пізнання специфіки окремого об´єкта групою наук; спеціально-науковий — властивий вивченню визначених властивостей об´єкта в межах конкретної науки; рівень процедур і методик - властивому конкретному науковому дослідженню з дослідження тієї або іншої властивості об´єкта.