35. Шляхи подолання професійної деформації юриста.

Шляхи подолання професійних деформацій: 1. Саморегуляція професійної діяльності. Саморегуляція передбачає здійснення цілеспрямованої діяльності, попереднє психологічне програмування дій та їх регуляцію в ході самої діяльності. Іншим важливим ланкою в процесі саморегуляції є психологічна налаштування на роботу в певних умовах. Установки, адекватні поданням людини про завдання та умови майбутньої діяльності, є необхідними компонентами загальної структури процесів програмування і регулювання діяльності. 2. Самоконтроль професійної діяльності. Одним із провідних механізмів забезпечення надійності суб'єкта діяльності, що відображає ступінь його професійної придатності, є самоконтроль за своїми діями щодо управління та регулювання трудового процесу, а також за результатами діяльності. Самоконтроль виступає як функція компенсації ймовірних помилок, порушень в діяльності і здійснюється шляхом перевірки суб'єктом своїх дій, їх дублювання, посилення значущості гностичних рухів, поглибленої оцінки очікуваного результату і використання цієї оцінки за механізмом зворотного зв'язку для корекції конкретних керуючих впливів. Важливо відзначити, що функція самоконтролю схильна цілеспрямованому розвитку в процесі професіоналізації особистості. У виробничій діяльності форми самоконтролю досить різноманітні і залежать від етапу технологічного прогресу, від характеру виконуваних дій, від модальності використовуваних каналів сприйняття і т. д. Реалізація самоконтролю обумовлюється особливостями його структури, в яку включають еталонні та контрольовані компоненти, а також канали прямого і зворотного зв'язку. Функція самоконтролю, а, отже, і надійність суб'єкта діяльності залежить від рівня розвитку, повноти використання кожного з її елементів. Мова йде про адекватність і повноту еталону ситуації, про функціонування каналу зворотного зв'язку з точки зору своєчасності подання інформації і т. д. Реалізація самоконтролю залежить від змістовності і спонукальної сили мотивів трудової діяльності, особливо в екстремальних умовах, коли порушення цієї функції може спричинити суттєве погіршення професійної надійності. Порушення самоконтролю можливо і у зв'язку з погіршенням психічного стану людини, яка відбивається на забезпечують цю функцію когнітивних процесах, вольових зусиллях і т. д. Рівень самоконтролю, ступінь його вираженості залежать від складності професійної діяльності. При ускладненні діяльності, виникненні аварійної ситуації можуть відбутися або тимчасове блокування цієї функції, або її гіперактивація (повторний контроль або багаторазова повторна перевірка), що знижує надійність діяльності. Важливо відзначити, що погіршення самоконтролю, зниження його активності можливо і в простих умовах роботи, це пояснюється недостатньою загальною активацією особистості, низьким рівнем професійної відповідальності, розвитком стану передчасної психічної демобілізації. У проявах функції самоконтролю істотну роль грають індивідуально-психологічні особливості особистості. Можна припустити, що роль багатьох психологічних характеристик суб'єкта діяльності в забезпеченні її надійності проявляється, зокрема, і через механізми реалізації самоконтролю. 3. Професійна компенсація. Подолання негативних явищ у професійному становленні людини (деформацій, наслідків криз) здійснюється шляхом компенсації і реабілітації. Компенсація - це зрівноважування, вирівнювання наступили в психіці порушень шляхом розвитку заміщуючих функцій, це відшкодування недорозвинених або порушених психічних функцій шляхом використання збережених або перебудови частково порушених функцій. У кожній професії є мало компенсовані (ядерні, стрижневі) психологічні якості і більш легко компенсовані. Наприклад, для вчителя необхідним і насилу компенсується якістю є гуманістична орієнтація на розвиток особистості підростаючої людини (учня), а педагогічні здібності, педагогічні технології можуть при їх відсутності компенсуватися. Компенсація може мати несвідомий характер і різнитися залежно від типу професіонала. Питання компенсації досить гостро стоять при наявності професійних захворювань. Професійна захворюваність не прямо пов'язана, з умовами праці, а суттєво залежить від якостей психіки людини. Професійні захворювання бувають викликані нє лише об'єктивними причинами - професійними шкідливостями, напруженими умовами професійної діяльності, а й слабкою психічною стійкістю, низькою опірністю, поганий інтегрованої ванность психіки людини, що бере участь у праці і просто станом його здоров'я, імунної системи і т.д.